Сільськогосподарські машини

                    (група 3)

17.03.2023; 24.03.2023; 31.03.2023; 07.04.2023
Тема: Машини для обробітку грунту.
Уроки №27-№30. Борони дискові і голчасті. Дискові борони бувають легкі і важкі (польові, садові). Легкі дискові борони призначені для обробітку зябу, розпушення грунту після оранки, знищення бур'янів. Важкі дискові борони призначені для розпушування необроблених ущільнених грунтів різного механічного складу, розробки забур'янених скиб і брил після оранки, подрібнення пожнивних решток, повного знищення бур'янів. Робочими органами легких дискових борін є сталеві загострені сферичні диски (рис. 3, а) діаметром 450 або 510 мм. Важкі дискові борони мають вирізні диски (рис. 3, б.), які добре заглиблюються в грунт і подрібнюють рослинні рештки. Диски збирають у батареї, які встановлюють на рамі у два ряди під кутом до напрямку руху (кут атаки). Батареї можуть розміщуватись симетрично (рис. 4, а) і несиметрично (рис. 4, б). 

         Рис.3. Робочі органи дискових борін:                                                                    Рис. 4. Схема з'єднання батарей дисків:
а - сферичний диск; б - сферичний вирізний диск важкої борони                             а - симетрична двухслідна; б - несиметрична двухслідна

Різальна кромка диска відрізає невелику скибу грунту і піднімає її на внутрішню сферичну поверхню. Потім грунт падає і переміщується диском убік. Завдяки цьому грунт розпушується, частково перевертається і перемішується. Чим більший кут атаки (кут між площиною, що проходить через різальне лезо диска, і напрямком руху руху агрегату)(рис. 5, в), тим більша глибина обробітку. Кут атаки дисків змінюють у межах 10-20 град. Глибина розпушування грунту легкими польовими боро-нами - 10 см, садовими 6-15 см, важкими - до 25 см. Дискові борони виготовляють причіпні та начіпні.

Начіпна дискова борона БДН-3 (рис. 5, а) має раму 3 із замком автоматичної зчіпки 1 для навішування на трактор. До ра-ми шарнірно приєднано по дві батареї 2. На трьох батареях установлено по дев'ять дисків, а на задній лівій - десять. Додат-ковий диск розпушує необроблену смугу, що утворюється між крайніми внутрішніми дисками передніх батарей. Кожна ба-тарея складається (рис. 5, б) з квадратної осі 5, на якій змонтовані диски 6. Диски на осі розміщені на деякій відстані один від одного, а між ними ставлять розпірні втулки 7. Вісь установлена у підшипниках 11, що забезпечує обертання батареї під час руху. Кут атаки дисків 12; 15; 18 і 21 град. установлюють зміщенням по брусу 4 кронштейнів 8 і фік-сацією їх штирями 9. Ширина захвату борони - 3 м. Агрегатується з тракторами класу 1,4-2.
Причіпна дискова борона БД-10Б (Б - борона; Д - дискова; 10 - ширина захвату в метрах) призначена для розпушування грунту після оранки, передпосівного обробітку та лущення стерні. Глибина обробітку до 10 см. Робочими органами борони є диски діаметром 450 мм. Борона має дві передні (рис. 6, а) 2 і 4 і дві задні 3 і 5 секції, які в середній частині приєднані до рами 1, а на кінцях спираються на самовстановні колеса 8. Кожна робоча секція складається з трьох дискових батарей. Кож-на батарея має десять сферичних дисків 12 (рис. 6, б), які встановлені на осі 11, брус 13 та чистики 14. Вісь встановлена на підшипниках 15.

                                                     Рис. 6. Борона дискова БД-10Б: а - загальний вигляд; б - батарея дисків
1 - рама; 2, 3, 4, 5 - секції борони; 6 - передня розсувна тяга; 7 - з'єднувач секцій; 8 - самовстановне колесо; 9 - гребенеріз; 10 - ходові колеса; 11 - вісь батареї; 12 - сферичний диск; 13 - брус; 14 - чистик; 15 - підшипник; 16 - виносний гідроциліндр; 17 - шарнір; 18 - ричаг повороту коліносі ходових коліс; 19 - гідроциліндр 

Рама борони підтримується на транспортних колесах 10 (рис. 6, а). Всередині рами встановлено спеціальний диск-гребне-різ 9 для зрізання гребеня, що залишається між секціями під час їх роботи. Робочий процес. Під час руху агрегату передні робочі секції 2 і 4 підрізують невеликі скиби грунту і переміщують їх назовні, а задні секції 3 і 5 підрізують і переміщують скиби всередину між дисками, відбувається значне розпушення скиб, підрізування і подрібнення бур'янів та рослинних ре-шток. Глибину обробітку грунту регулюють зміною кута атаки дисків. Кут атаки дисків встановлюється 12, 15, 18 і 21 град. Чим більший кут атаки дисків батарей, тим більша глибина обробітку. Фіксуються секції борони на необхідний кут атаки дисків передніми розсувними 6 та з'єднувальними 7 тягами. Гідравлічна система переводе борону із робочого положення в транспортне. Складається з п'яти гідроциліндрів (чотирьох виносних 16 і 19 коліносі ходових коліс). Внутрішні батареї роз-міщені під рамою. Дві зовнішні шарнірно приєднані до внутрішніх. Для переводу борони в положення дального транспор-тування дві зовнішні батареї кожного крила повертають відносно нерухомих на шарнірах 17 передні вперед, а задні назад і з'єднують з рамою.
2. Д. Г. Войтюк. Сільськогосподарські та меліоративні машини. Розділи 1.8;1.8.1; 1.8.2. с. 67-69

24.02.2023; 03.03.2023; 10.03.2023
Тема: Машини для обробітку грунту.
Уроки №24-№26. Борони. Класифікація і будова зубових борін. Борони призначені для поверхневого розпушування грунту, руйнування кірки, вирівнювання поверхні ріллі та знищення бур'янів. За типом робочих органів борони є зубові, голчасті і дискові. Робочим органом перших є зуби кавдратного і круглого перерізу (рис. 1), призначені для рихлення і перемішу-вання верхніх слоїв грунту, виривання бур'янів і деякого вирівнювання поверхні поля. 

                                                                                                                                  Рис. 1. Зуби борін:
                                                                                                                                 а - різні типи; б - взаїмодія з грунтом

Зуби квадратного перерізу заточують несиметрично - одне ребро пряме, а решта скошені. Піп час встановлення на рамі зуби встановлюють прямим ребром в одному напрямку і розміщені так, що борозди, залишені ними, находяться на од-наковій відстані одна від другої. Одночасно з цим зуби розположені по можливості дальші один від другого, щоб вони менше забивалися. Зуб борони переміщуючись в грунті, діє на нього як клин, деформуючи грунт і роздвигаючи його в сторони. 

                                                                                                                  Рис. 2. Зубова борона:
1- зуб; 2 - повздовжна зигзагоподібна планка; 3 -поперечна планка; 4 - гайка кріплення зуба; 5 - транспортна дуга; 6 - тяговий гак; 7-замкова шайба; (цифрами 1-20 за бороною позначені сліди, залишені окремими зубами)

Зубова борона має раму з поздовжніми 2 (рис. 2) і поперечними 3 планками. Зуби 1 кріпляться на перетині планок. Поздов-жні планки мають зигзадоподібний вид, тому ці борони називають типу "Зигзаг". Залежно від маси, що припадає на один зуб, зубові борони поділяються на важкі (1,6-2 кг), середні (1,2-1,5 кг) і легкі (0,6-1 кг). Від тиску на один зуб залежить гли-бина боронування: важкі борони можуть обробляти грунт на глибину до 10 см, тоді як легкі не більше, чим на 5 см. Борона зубова важка БЗТС-1 (Б - борона; З - зубова; Т - важка; С - швидкісна; 1 - ширина захвату, м) призначена для розбивання грудок, розпушування грунту після оранки, знищення сходів бур'янів, боронування озимих і технічних культур. Агрегату-ються з різними тракторами зчіпкою, також можуть працювати в агрегаті з культиваторами. Борона зубова середня БЗСС-1 за конструкцією подібна до борони БЗТС-1, але менша маса припадає на один зуб. Призначення такеж як і БЗТС-1. Робочими органами цих борін є зуби квадратного перерізу (рис. 1а). Борона посівна 3БП-0.6 (3 - три ланки; Б - борона; П - посівна; 0,6 - ширина захвату однієї ланки, м і 3-ОР-0,7 (О - полегшена; Р - райборонка), призначені для розпушування грунту на невелику глибину під посіви цукрових буряків та інших дрібнонасінних культур, руйнування кірки на поверхні грунту та знищення бур'янів. Робочими органами цих борін є зуби, які в перерізі мають груглу форму і заточені на конус (рис. 1 б).
2. Д. Г. Войтюк. Сільськогосподарські та меліоративні машини. Розділи 1.9.5. с. 67-69  

03.02.2023; 10.02.2023; 17.02.2023
Тема: Машини для сівби зернових культур.
Уроки №21-№23. Зернові сівалки. Будова, робочі органи, регулювання.
                                                                        Опорний конспект до теоретичного уроку на тему :
                                                                    " Зернові сівалки. Будова, регулювання , конструктивні особливості ."
Пневматичні зернові сівалки. Останнім часом на ринку сільгосптехніки з`явилися широкозахватні комбіновані агрегати та висівні системи, що створюються на базі важких культиваторів і спеціальних висіваючих модулів з пневномеханічними висівними апаратами. Такі висівні пневматичні комплекси Сіріус-10, ССК-8,5 і АПП-6 з шириною захвату 10, 8,5 і 6 м при-значені як для роботи на полях, зораних звичайним способом, так і для висіву по стерні без попередньої оранки. Пневмосі-валка-культиватор Сіріус-10 є аналогом висівної системи фірми "Флексі Коїл" (мал. 5) (Канада) з шириною захвата від 8,2 до 17,5 м, яка агрегатується з тракторами потужністю двигунів 260-360 к.

У пневмосівалки-культиватора "Флексі Коїл"(мал. 5) висівний модуль виконаний у вигляді причіпа на пневматичних колесах, на якому встановлений бункер для насіння і добрив місткістю 6 м3, котушкові дозатори, вентилятор високого тис-ку, пнемопроводи, шнековий завантажувач посівного матеріалу. Дозувальні пристрої 2 (мал. 6) встановлені в нижній час-тині бункера і з достатньою точністю дозують насіння розміром 1-10 мм, і подають його в повітряні проводи 3, а далі - до розподільників 4 на рамі машини. Повітряний потік створюється вентилятором 1, шо приводиться в рух гідродвигуном. При роботі агрегату дозувальні пристрої подають насіння в повітряні канали, де повітряним потоком воно подається до розподільників, і далі насіннєпроводами до робочих органів. Висівний модуль приєднується попереду або позаду культи-ватора і призначений для дозування та подавання по пневмопроводах посівного матеріалу до чотирьох пневморозподіль-них головок, що встановлені на рамі культиватора. У кожному пневмороподільнику аеросуміш (повітря, насіння, добрива) розподіляється по семи пневмопроводах, з`єднаних із підлаповими пристроями робочих органів культиватора, насіння рівномірно вкладається смугами шириною до 15-18 см, що забезпечує сприятливіші умови для розвитку сходів порівняно із звичайним рядковим висівом.

                                                                                                                    Мал. 6. Дозувальний пристрій і розподільник:
                                                                                                    1 - вентилятор; 2 - дозувальний пристрій; 3 - насіннєпровід; 4, 5 - розподільник

Культиватор має багатосекційну раму з опорними і транспортними колесами, що забезпечує добре копіювання поверхні грунту при значних габаритах знаряддя. Робочими грунтообробними органами і водночас сошниками підгрунтово-розкид-ного висіву є широкі стрілчасті лапи на підпружинених стояках, які забезпечують суцільне підрізання бур`янів і розпушу-вання грунту. Вони встановлені на рамі у чотири ряди, за ними -трирядкові борони, які пружинними зубцями зменшують гребенястість грунту, вичісують бур`яни і забезпечують однаковий шар грунту над насінням. Система котків забезпечує прикотковування засіяних смуг, забезпечуючи контакт насіння з грунтом.
1. В. І. Скрипник "Розробка виробництво, конструктивні особливості нової сільськогосподарської техніки". Розділ 2.1. с. 30-45
2. Д. Г. Войтюк. Сільськогосподарські та меліоративні машини. Розділи 3.2. с. 144-150         По уроках №18-№23  Тести ТУТ

13.01.2023; 20.01.2023; 27.01.2023
Тема: Машини для сівби зернових культур.
Уроки №18-№20. Зернові сівалки. Будова, робочі органи, регулювання.
                                                                    Опорний конспект до теоретичного уроку на тему :
                                                               " Зернові сівалки. Будова, регулювання , конструктивні особливості".
У господарствах України найпоширенішою є базова сівалка С3-3,6А для рядкового висіву зернових (пшениці, жита, ячме-ню, овса) і зернобобових (гороху, сої, чечевиці, чини, люпина) з одночасним внесенням в рядки гранульованих мінераль-них добрив. Сівалка може бути використана для посіву насіння других культур, близьких до зернових по розмірах і нормах висіву (гречки, проса, сорго, і др.).

                                                                                                             Мал.1. Зернотукова сівалка С3-3,6А:
1- зернотуковий ящик; 2 - туковисіваючий апарат; 3 - насіннєвисіваючий апарат; 4 - лоток; 5 - насіннєпровід; 6 - розтруб сошника; 7 - сошник; 8 - корпус сошника; 9 - спрямовувач; 10 - загортачі; 11 - опорно-приводні колеса; 12 - рама; 13 - сниця; 14 - причіпний пристрій; 15 -гідроциліндр; 16 - регулятор глибини; 17 - кронштейн; 18 - ричаг; 19 - ричаг гідроциліндра; 20 - кривошип; 21 - гвинтова стяжка; 22 - вилка; 23 - ричаг підйому сошників; 24-натискна штанга; 25 - пружина; 26 - кінцевий ричаг; 27 - штанга; 28 - повідець сошника; 29 - сошниковий брус; 30 - під-ніжка; 31 - ящик для інструменту; О1 і О2 - круглий і квадратні вали підйому сошників; О3 - вал підйому загортачів

Сівалка ( мал. 1 ) має такі робочі органи: висівні апарати 3 для зерна і 2 для гранульованих добрив, насіннєпроводи 5, сош-ники 7 і загортачі 10. Рама 12 спирається на два опорно-приводних колеса 11. Крім того, сівалка має зернотуковий ящик 1, механізм гідравлічного підйому робочих органів, передаточний механізм, сницю 13 для приєднання сівалки до трактора , або зчіпки, підніжку 30, маркери, сигналізаційну систему. Працює сівалка С3-3,6А так. Під час руху з включеними в роботу сошниками насіння з переднього відділення ящика і добрива з заднього заповнюють самопливом коробки висівних апара-тів 3 і 2. Котушки, обертаючись, забирають насіння і добрива і подають їх за межі коробок висівних апаратів. Добрива по лотку 4 попадають в лійку насіннєпроводу, з якого разом з насінням надходять в насіннєпроводи 5 і по них до розтрубів 6 сошників 7. Спрямовувачі 9 подають насіння і добрива на дно борозенок, відкритих сошниками. Загортання насіння відбу-вається внаслідок самоосипання грунту і вирівнювання рельєфа поля загортачами 10, встановленими за сошниками. Висів-ні апарати приводяться в дію від опорно-приводних коліс системою передач. У транспортне і робоче положення сошники і загортачі піднімаються і опускаються гідроциліндром 15, включеним в гідросистему трактора. Висівні апарати. На зерно-вих сівалках для висіву насіння застосовують котушкові висівні апатати, а для добрив - котушково-штифтові. Котушковий висівний апатат складається з штампованої коробки з підпружиненим спорожнювальним клапаном, жолобчастої котушки, холостої муфти, розетки. Насіннєва коробка кріпиться до дна насіннєвого ящика під вихідними отворами для насіння. Че-рез коробку проходить вал, на якому жорстко встановлена котушка за допомогою штифта і поряд з нею розміщена муфта. Осьове переміщення котушки з муфтою відносно вала обмежується шплінтом і гайкою. В бокових стінках коробки є отво-ри, в один з яких встановлена розетка, а в другий входить холоста муфта. Під час роботи котушка обертається разом з ро-зеткою, встановленою в круговий паз стінки коробки. На розетці є вирізи, профіль яких відповідає профілю жолобків ко-тушки. При висуванні з коробки котушка проходить через розетку, яка не допускає виси-пання насіння через боковий от-вір і є одночасно опорою для котушки. Кількість висіяного насіння залежить від довжини робочої частини котушок, що зна-ходяться всередині коробок апаратів, а також зміною частоти обертання котушок, яку забезпечують зміною шестерень, або зірочок передавального механізму сівалки. Для збільшення висіву котушки всовують в коробки, а для зменшення - висува-ють звідти. При висуванні котушок вихідний отвір апарата перекривається муфтами. Муфти своїми виступами, які входять в вирізи коробок удержуються від обертання і не дають насінню висипатися через проміжки між муфтою і дном коробки. Для регулювання норми висіву насіння до дна ящика кріпляться два регулятори, важелі яких з'єднані з валам висівних апа-ратів за допомогою муфт. При повороті важеля регулятора вал з котушками і муфтами половини висівних апаратів сівалки пересувається вздовж осі і робоча довжина котушок змінюється. У встановленому положенні важіль на секторі фіксується болтом. В нижній частині коробки на валу змонтований спорожнюва-льний клапан, положення якого можно регулювати залежно від розміру насіння. Якщо висівають насіння зернових культур, зазор між нижнім ребром муфти і площиною кла-пана повинен становити не більш як 1-2 мм. Для насіння зернобобових культур цей зазор збільшують до 8-10 мм за допо-могою ричага спорожнення, закріпленого на валу клапанів. Працює котушковий висівний апарат так: Через отвори в дні ящика насіння надходить в коробки апаратів і заповнює увесь вільний простір навколо котушок. Котушка, обертаючись в коробці, вигортає насіння з простору між дном коробки і котушкою і викидає його через поріжок клапана в насіннєпровід. У вигортанні насіння з коробки бере участь тільки та частина котушки, яка знаходиться всередині коробки. Для звільнення коробок від залишків насіння клапани апаратів сівалки опускають вниз. На секторах регуляторів висіву нанесені поділки, що орієнтировно (приблизно) показують робочу довжину котушок. Індивідуальна регуліровка положення спорожнюваль-ного клапана здійснюється піджиманням пружини гайкою. Для внесення гранульованих мінеральних добрив на сівалках застосовують котушково-штифтові висівні апарати. Довжина робочої частини котушки цих апаратів не регулюється. Апа-рат складається з стальної коробки, в якій змонтована на квадратному валу висівна котушка з штифтами, розміщеними в два ряди. В нижній частині коробок є клапани, встановлені на спільному валі, який можна повертати по сектору. Якщо вно-сять добрива нормальної вологості, клапан встановлюють на відстані 8-10 мм від штифтів котушки, закріплюючи ричаг на секторі. Норму внесення добрив регулюють зміною частоти обертання котушок, а в невеликих межах - збільшенням або зменшенням розміру отвору в стінці ящика за допомогою заслінок. Групове спорожнення висівних апаратів здійснюють поворотом клапанів за допомогою ричага . Насіннєпроводи і сошники. Насіннєпроводами насіння і добрива надходять від висівних апаратів до сошників. Верхня частина насіннєпроводу прикріплена до коробки висівного апарата, а трубка вставлена в сошник і з'єднана з ним шплінтом. Вони гофровані (мал. 2 б), виготовлені з гуми, добре розтягуються, стиска-ються і згинаються при відхиленні вбік. Сошники призначені для утворення в грунті борозенки, вкладання в неї насіння і добрив. За конструкцією сошники поділяються на дискові і наральникові. Дискові складніші за будовою, проте менш чут-ливі до якості передпосівного обробітку. Вони добре працюють на різних грунтах, менше залипають і забиваються .

                      Мал. 2. Насіннєпроводи:                                                                                                  Мал. 3. Дводисковий сошник:
а - гумові рівні; б - гумовий гофрований; в - гумово-                                      1 - ущільнювач; 2 - вісь; 3 - шарикопідшипник; 4 - диск; 5 - кришка; 6 - диск;
стрічковий                                                                                                                     7 - пробка;

Дводисковий сошник має таку будову (мал. 3). Основою сошника є литий чавунний корпус 4 з розтрубом 8 і з дисками 6 діаметром 350 мм. Диски встановлені під кутом 10º один до одного і утворюють клин, що відриває в грунті борозенку. Дис-ки обертаються на підшипниках 3 з одноразовим мащенням і кріпляться на корпусі за допомогою осей 2. Ці осі вгвинчені в корпус. До дисків приклепані фігурні кришки 5. Ущільнення між кришками і дисками забезпечується картонними проклад-ками, між дисками і корпусом, гумовими ущільнювачами 1. В отвори кришок загвинчені пробки 7, що захищають підшип-ники від бруду і попадання грунту. Для зняття диска необхідно відгвинтити на кришці 5 гумову пробку 7 і через отвір вісь 2 з корпусу. Для очищення внутрішньої поверхні дисків від грунту, що налипає, до корпуса прикріплено два регульованих чистика 9. Сошники кріпляться до сошникового бруса 29 (мал. 1) рами сівалки шарнірно за допомогою повідців 28. Крім то-го, штангами 24 з натискними пружинами 25 вони з'єднані з механізмом піднімання і заглиблення. Розміщені сошники в два ряди. Рама і механізми рядкових сівалок. Рама сівалки прямокутна , замкнутого типу. В її косинках встановлено круглий О1 (мал. 1) і квадратні вали О2 підйому сошників 7. Вали з'єднані гвинтовими стяжками 21, призначених для регу-лювання транспортного просвіту сошників, який при повністю видвинутому штоці гідроциліндра 15 повинен бути 190 мм. До квадратних валів кріпляться вилки 23 з штангами і пружинами 24 і 25. Нижні кінці штанг з'єднуються з повідцями сош-ників 28, прикріпленими до сошникового бруса 29 рами за допомогою вкладишів. Під заднім брусом рами на кронштейнах встановлені вали підйому загортачів О3, з'єднані з валами підйому сошників О2 штангами 27 через кінцеві ричаги 26, зав-дяки чому разом із сошниками піднімаються і опускаються загортачі 10. На штанзі 27 в передній частині встановлено упо-рну шайбу, в яку при опусканні сошників впирається вкладиш ричага 26 вала підйому О2. Змінюючи положення цієї шайби, можна регулювати зусилля натискання. Для забезпечення плавної роботи загортачів призначена пружина 3, зусилля якої можна змінювати перестановкою ковпачка. Сошники піднімаються в транспортне і опускаються в робоче положення за до-помогою виносного гідроциліндра 15. Гідроциліндр шарнірно з'єднаний з кронштейном ричага 18, шарнірно встановлено-го на сниці 13 рами. Шток гідроциліндра шарнірно приєднано до ричага 19 круглого валу підйому О1. Якщо при подачі масла шток втягується в корпус гідроциліндра, круглий вал О1 повертається і через систему ричагів опускає сошники в ро-боче положення. При підніманні сошників необхідно переключити подачу масла гідророзподільником. Шток під тиском масла виходить з гідроциліндра, а круглий вал О1 повертається в зворотному напрямку, і сошники разом з загортачами піднімаються в транспортне положення. Для фіксації вала піднімання сошників О2 при транспортуванні на значні відстані виймають штир, що з'єднує кронштейн гідроциліндра і ричаг 18, і встановлюють в отвори ричага вала О2 і проушин на ра-мі сівалки. Рух до насіннє- і туковисівних апаратів передається від опорно-приводних коліс через ланцюгову передачу, контрпривод, редуктор і шестеренчасто-ланцюгові передачі ( мал.4).

                                                                                 Мал.4. Схема передавального механізму сівалки:
1 - вал туковисівних апаратів; 2 - вал насіннєвисівних апаратів; 3 - вісь колеса; 4 - вал контрпривода; 5 - рамка редуктора; О1,О2, О3 - центри кріплення шестерень; А, Б, В, Г, Д, Е, Є, Ж - шестерні.  

Контрпривод складається з трьох валів. Бокові вали, які приводяться в рух від опорно-приводних коліс, з'єднані з середнім валом обгінними муфтами, що дає можливість передавати обертання одночасно від двох коліс. На середньому валі встано-влені роз'єднувач і ведуча зірочка. Роз'єднувач відключає передачу на висівні апарати в транспортному положенні. При підніманні сошників кривошип квадратного вала О2 через гвинтову тягу повертає ричаг роз'єднувача, ролик ричага вхо-дить в чарунку диска і відтискує заскочку. При цьому диск і з'єднана з ним ведуча зірочка відключаються і механізм пере-дачі зупиняється. Передаточний механізм сівалки змонтовано посередині. Передача зусилля до висівних апаратів передає-ться через редуктор, який встановлений на рамці, від обох коліс.

Глибину ходу сошників встановлюють гвинтом 16 (мал. 1) регулятора глибини. При загвинчуванні в гайку кронштейна 17 гвинт впи-рається в ричаг 18 і повертає її проти годинникової стрілки. Гідроциліндр 15 разом із штоком переміщується в напрямку до трактора, вал О1 повертається і через систему ричагів стискуються пружини натискних штанг сошників. Тиск на сошники збільшується і вони дужче заглиблюються в грунт. При обертанні гвинта в зворотному напрямку тиск на сош-ники зменшується і вони виглибляються. Найменшою глибина загортання насіння буде, якщо відгвинтити повністю гвинт регулятора і максимально послабити пружини на штангах, а найбільшою - при загвинченому до упору гвинті і стиснених пружинах. Маркери, слідопоказчики і сигналізація. Під час сівби відстань між крайніми засіяними рядками двох суміж-них проходів (стикове міжряддя) повинна дорівнювати відстані між рядками, засіяними сівалкою. Для додержання цієї ви-моги на сівалках встановлюють маркери або слідопокажчики. Найчастіше застосовують дискові маркери, закріплені з обох боків на рамі сівалки або зчіпки, які складаються із сферичного диска, розсувних штанг і пристрою для переведення в транспортне положення. Маркери призначені для проведення борозенки на поверхні незасіяного поля. Широкозахватні аг-регати, крім маркерів, мають слідопоказчики - штангу з тягарцем, закріплену до передньої частини рами трактора. На ок-ремих односіялочних агрегатах замість маркерів застосовують слідопоказчики. При роботі посівного агрегату тракторист спрямовує слідопоказчик по сліду, що залишає крайнє колесо сівалки при попередньому проході. Пристрій для контролю і сигналізації встановлюється на сівалках СЗ-3,6А для подачі звукового і світлового сигналу при неповному заглибленні сош-ників та в разі припинення обертання валів висівних апаратів, а також забезпечує дистанційний зв'язок між сівалкою і тра-ктором.
1. В. І. Скрипник "Розробка виробництво, конструктивні особливості нової сільськогосподарської техніки". Розділ 2.1. с. 30-39
2. Д. Г. Войтюк. Сільськогосподарські та меліоративні машини. Розділи 3.2. с. 144-150

 09.12.2022; 16.12.2022; 23.12.2022
Тема: Машини для обробітку грунту.
Уроки №15-№17. Культиватор паровий гідрофікований КПС-4 (К - культиватор; П - паровий; С - швидкісний; 4 - шири-на захвату в м) призначений для передпосівного розпушування грунту і обробітку парів на глибину до 12 см та для очи-щення грунту від бур'янів з одночасним боронуванням.

                                                                                      Мал. 1. Культиватор паровий КПС-4 і його схема
 1 і 12 - бокові бруси сниці; 2 - регулятор глибини; 3 - опорне колесо; 4 - рама; 5 і 9 короткий і довгий гряділі; 6 - стрілчаста лапа; повідець - начіпка для борін; 10 - гідроциліндр; 11 - центральний брус сниці; 13 - причіп; 14 - підставка; 15 - тяга; 16 - стояк; 17 - задній брус рами; 18 - пружина; 19 - шплінт; 20 - штанга; 21 - планка; 22 - тримач; 23 - болт; 24 - промінь сниці; 25 - втулка; 26 - гайка кронштейна; 27 - кронштейн колеса; 28 - стойка лапи; 29 - понижу-вач; 30 - зубова борона; 31 - ланцюги 8

Культиватор (мал. 1) складається із зварної рами 4, сниці 11 з причіпом 13, довгих 9 і коротких 5 гряділів, до яких кріплять-ся робочі органи, ходових опорних коліс 3, гвинтових механізмів 2 для регулювання глибини ходу лап, пристрою для нічіп-лювання борін (8, 29, 7) та гідроциліндра 10. До культиватора додаються стрілчасті універсальні лапи 6 з шириною захвату 270 і 330 мм і пружинні розпушувальні лапи ( мал. 2) з шириною захвату 50 мм. Стояки лап прикріплюють до гряділів 5 і 9. Гряділі спереду шарнірно з'єднані з переднім брусом рами 4, а із заднім брусом 17 - через натискні штанги 20 з пружинами 18. Стрілчасті лапи встановлюють у шаховому порядку в два ряди. Робочі органи кріплять до грядилів за допомогою трима-чів 22. Фіксуються стояки 28 лап в тримачах спеціальними болтами. При потребі кут нахилу лап можна регулювати. Для об-робітку слабо забур'янених полів у передньому ряду на коротких гряділях закріплюють лапи з шириною захвату 270 мм, а в задньоиу на довгих гряділях - лапи з шириною захвату 330 мм. Різальні леза задніх лап з кожного боку повинні на 5-6 см (мал. 3) перекривати леза передніх (для повного підрізання коренів бур'янів). При обробітку сильно забур'янених полів на коротких і довгих гряділях установлюють лапи з шириною захвату 330 мм.

          Рис. 2. Розпушувальні лапи                                                                                  Рис. 3. Встановлення перекриття стрілчастих лап культиватора

Розпушувальні лапи розміщюють у трьох поперечних рядах: на коротких гряділях закріплюють по одній лапі, а на довгих за допомогою спарених тримачів - по дві. Відстань між сусідніми борозенками - 16.6 см. Глибину обробітку грунту регулю-ють гвинтовими механізмами 2 (иал. 1), зміщюючи (по висоті) опорні колеса відносно рами. Пристрій для начіплювання борін складається з чотирьох штанг 8, з'єднаних попарно поперечними брусами. До брусів через понижувачі 29 приєднано по чотири повідці 7. Борони 30 приєднують до повідців 7 та ланцюгів 31. При встановленні культиватора на задану гли-бину обробітку потрібно:
1) відрегулювати плошину рами паралельно поверхні майданчика, змінюючи довжину розкосів і верхньої центральної тяги начіпки трактора;
2) встановити культиватор посередині відносно повздовжньої осі трактора і жорстко закріпити культивактор відносно тра-ктора, користуючись ланцюговими розтяжками нижніх тяг начіпки трактора;
3) під опорні колеса культиватора встановити підкладки, висота яких менша за задану глибину обробітку на 2-3 см (вели-чина грузнення коліс у грунт). Під причіпний пристрій також ставлять підставку, щоб точка приєднання знаходилася на ви-соті 350 мм плюс глибина обробітку, зменшена на величину вгрузання коліс (при агрегатуванні з трактором). Якщо із зчіп-кою, то ця висота повинна дорівнювати 550 мм плюс глибина обробітку, зменшена на величину вгрузання коліс зчіпки;
4) робочі органи культиватора встановити так, щоб їхні леза всією довжиною торкались поверхні майданчика.
Агрегатують культиватор з тракторами ПМЗ-80, а з тракторами ХТЗ-17221 по два із зчіпкою СП-11.
2. Д. Г. Войтюк. Сільськогосподарські та меліоративні машини. Розділ 1.9.3 с. 58-59

11.11.2022; 18.11.2022; 25.11.2022
Тема: Машини для обробітку грунту.
Уроки №11- №13. Лущильники. Будова, робочі органи, регулювання.
                                            Опорний конспект до теоретичного уроку на тему «Лущильники»
Лущення - це обробіток грунту дисковими чи лемішними знаряддями, який забезпечує розпушування, подрібнення і част-кове перевертання, перемішування грунту та підрізання бур'янів. Лущення слід проводити одночасно із збиранням уро-жаю попередньої культури або відразу за ним. Глибина лущення залежить від грунтово-кліматичних умов, забур'яненості й ущільнення грунту. У зв'язку з цим підбирають і відповідний тип знаряддя для лущення. Для кращого проростання насіння бур'янів, залежно від зволоження грунту, глибина лущення має становити від 5-6 до 7-8 см. Глибше треба лущити грунти, зарослі пирієм (на глибину проростання кореневищ, тобто 10-12 см), і грунти, засмічені коренепаростковими бур'янами (осот тошо). Лущення виконують дисковими й лемішними лущильниками. Краще обробляють грунт і ефективніше знищу-ють бур'яни лемішні лущильники. Лущення дисковими лущильниками краще робити у двох напрямках - перпендикулярно один до одного. Одноразове лущення, особливо на площах, забур'янених коренепаростковими бур'янами, та на полях, які вже заросли одно- і дворічними бур'янами, ефективніше проводити лемішними лущильниками. Дискові лущильники мен-ше перевертають грунт, слабше підрізають бур'яни порівняно з лемішними, але добре розрізають горизонтально розміщені кореневища і паростки коріння. Здебільшого вони працююь на глибині 6-8 см. На полях засмічених однорічними бур'яна-ми, стерню рекомендується лущити дисковими лущильниками, а на полях, забур'янених коренепаростковими рослинами - лемішними. За будовою робочих органів лущильники поділяють на дискові і лемішні. Дискові лущильники. Дискові лу-щильники застосовують для лущення стерні, з метою збереження вологи в грунті, підрізання бур'янів, створення сприятли-вих умов для проростання насіння бур'янів, щоб потім, під час зяблевої оранки, їх знищити. Після лущення стерні на пове-рхні грунту створюється дрібногрудкуватий шар, який зменшує випаровування вологи, знищуються бур'яни, а їх насіння проростає. При послідуючій оранці сходи бур'янів знищуються (потрапляють під шар землі і гинуть). Лущення проводять відразу ж після збирання врожаю і не пізніше як за 15 днів до початку зяблевої оранки. Робочими органами дискових лу-щильників є сферичні диски (мал. 1) із зовнішньою різальною кромкою. Дискові лущильники різного захвату працюють
по єдиній однослідній схемі.

                                                                                                                                    Мал. 1. Розмішення дисків лушильника.
                                                                                                               d - діаметр диска; l - відстань між дисками; α - кут атак 

Під час роботи диск розміщений під кутом до напрямку руху α - який називається кутом атаки (мал. 1). Під час переміщен-ня лущильника, завдяки зчепленню з грунтом, диск обертається і вирізує з грунту полоску у вигляді сегмента (мал. 1). Зав-дяки сферичній формі диск піднімає вирізану скибу по внутрішній поверхні розкришує, розпушує її, частково перевертає, перемішує і зсовує в бік. Диски зібрані в батареї на одній осі по 9-10 штук з інтерва-лом 170 мм, що забезпечує перекриван-ня ширини захвату одного диска іншим. Чим більший кут атаки, тим бі-льша глибина лущення і тим краще розпушується грунт.

                                                                                           Мал. 2. Дисковий лущильник ЛДГ-10.
1 - рама; 2 - сниця; 3 - ходові к,олеса; 4 - каретка ліва; 5 - каретка права; 6 - самовстановні колеса; 7 - лівий брус секцій; 8 - правий брус секцій; 9 - ліва секція; 10 - права секція; 11 - перекривна секція; 12 - рамка секції; 13 - чистик; 14 - механізм гідро керування; 15 - тяги; 16 - регулювання кута атаки.

(Л - лущильник; Д - дисковий; Г - гідрофікований; 10 - ширина захвату в м). Призначений для лущення грунту на глибину
4-8 см після збирання зернових культур.Складається він з рами 1 (мал. 1), двох ходових коліс 3, двох брусів секцій 7 і 8 (лі-вого і правого), правої 5 і лівої 4 кареток, восьми дискових секцій (чотирьох лівих 9 і чотирьох правих 10) та механізму гід-рокерування 14.

                                                                                                       Мал. 3. Механізм підняття секцій.
1 - каретки; 2 - самовстановні колеса; 3 - брус секцій; 4 - понижувач; 5 - рамка секції; 6 - сферичний диск (дискова батарея); 7 - гідроциліндр; 8 - труба; 9 - ричаг; 10 - штанга з пружиною; 11 - пружина.

Спереду рама має сергу, якою вона приєднується до трактора. стояк, на який рама спирається коли її від'єднують від трак-тора. Ззаду рама спирається на два пневматичні колеса. Бруси секцій зовні спираються на каретки, а в середині шарнірно приєднані до рами. Кожна секція лущильника з рамки 12 (мал. 2), дискової батареї (9, 10), скребкового пристрою 13, двох штанг з пружинами. Батарея складається з дев'яти дисків надітих на квадратну вісь і розділених між собою чугунними вту-лками. Затискують диски на осі за допомогою гайки. Встановлені батареї на рамці секції на шарикових підшипниках. Ме-ханізм гідрокерування призначений для піднімання і заглиблення дисків. Батареї рамками 5 (мал.. 3) в двох містах шарнір-но приєднані до повзунів понижувачів 4 і двома штангами приєднані до ричагів 9 труби піднімання секцій 8. При втягу-ванні штока гідроциліндра 7, повертається труба 8, і батареї дисків опускаються. Ричаги 9 стискають пружини на штангах і диски заглиблюються в грунт.
Глибину лущення регулюють:
1.Зміною кута атаки з допомогою тяги 15 (мал. 2). Тяга розсувна і складається з верхнього і нижнього кутників. В ній є отво-ри і фіксуючий штир. Змі-нюючи довжину тяг встановлюють кути атаки 15 град., 20 град., 30 град. і 35 град. При кутах ата-ки 30 град. і 35 град. працює як лущильник. При кутах 25 град. і 15 град. - як дискова борона і використовується для перед-посівного обробітку грунтів і розбивання пластів.
2.Зміною стиснення пружин на штангах секцій перестановкою шплінтів в їх отворах.
3.Перестановкою рамок по отворах понижувачів.
4.Зміною довжини ходу штока гідроциліндра.
Товщина леза дисків повинна бути 0,3-0,4 мм (диски заточують з випуклої сторони під кутом 10-12 град.). Лущильник ЛДГ-10 агрегатується з тракторами ДТ-75Н; ЛДГ-15 з тракторами Т-150, Т-150К, і має 12-ть дискових секцій. Для транспо-ртування по дорогах лущильник переобладнують: крила підводять до рами і з'єднують з нею.
Лемішні лущильники. Робочими органами лемішних лущильників є корпуси, що мають леміш, полицю, польову дошку і стояк. Залежно від кількості корпусів, бувають дво-, три-, шести- і десятикорпусні лемішні лущильники; за способом приєд-нання до трактора - начіпні і напівначіпні. Плуги- лущильники подібні до плугів загального призначення. Плуг-лущильник напівначіпний лемішний ППЛ 10-25 призначений для лущення грунту після збирання зернових та інших культур на глиби-ну до 12 см і оранки грунту на глибину до 18 см. Агрегатується лущильник з тракторами тягового класу 3.

                                                                              Мал. 4. Плуг-лущильник напівначіпний лемішний ППЛ-40-25.
1 - задня секція рами; 2 - розкіс; 3 - польовий механізм; 4 - тяга механізму піднімання; 5 - гідроциліндр із шлангами; 6 - серга; 7 - причіп; 8 - корпус; 9 - передня секція рами; 10 - ходове колесо; 11 - гвинтовий механізм; 12 - опорне колесо

Плуг-лущильник ППЛ-10-25 (мал. 4) має плоску раму, яка для кращого копіювання рельєфу поля виготовлена із двух секцій 1і 9, шарнірно з'єднаних між собою. Підтримується рама в транспортному положенні на двох ходових колесах із пневмати-чними шинами, встановленій на колінчастій осі і причепі 7. У робочому положенні рама спирається на ліве ходове колесо та опорні колеса. Положення перших регулюють польовим механізмом 3, а опорних коліс - гвинтовими механізмами. До кожної секції рами приєднують по п'ять корпусів, що мають лемішно-полицеву поверхню напівгвинтового типу. До попе-речного бруса передньої секції рами приєднаний причіп 7 із шарнірною сергою 6. На причепі шарнірно на плашках уста-новлений гідроциліндр 5, з'єднаний з механізмом піднімання 4. Механізм піднімання при дії гідроциліндра забезпечує пе-реведення плуга-лущильника з робочого положення в транспортне. У робоче положення гідроциліндр опускається під дією власної маси. Будова лущильника ППЛ-10-25 дає можливість використовувати кожну секцію самостійно: передню - як на-півначіпний плуг-лущильник, а задню - як начіпний, з тракторами тягового класу 1,4.
2. Д. Г. Войтюк. Сільськогосподарські та меліоративні машини. Розділ 1.6.5 с. 29-30

28.10.2022; 04.11.2022
Тема: Машини для обробітку грунту.
Уроки №9; №10. Культиватори- плоскорізи для основної безвідвальної протиерозійної обробки грунту. Це культива-тори КПГ-250А, ПГ-3-100, КПГ-2-150, КПГ-2,2, КПЕ-3,8А, КПШ-9, які обробляють грунт на глибину 16-30 см. Ерозія - це про-цес руйнування грунту. Якщо він відбувається внаслідок дії вітру, його називають вітровою ерозією. Найефективнішим прийомом захисту ерозійнонебезпечних земель є обробіток грунту, при якому стерня залишається на поверхні поля. Стер-ня перешкоджає видуванню грунту, сприяє затриманню снігу і збільшенню запасів вологи.

Культиватори обладнані стрілоподібними плоскорізальними лапами з шириною захвату від 40 до 250 см в залежності від марки культиватора (рис. 1.60, а). До нижнього кінця стояка 4 глибокорозпушувальної лапи приварена п'ята 2. До п'яти прикріплений башмак 1 з долотом 6 і самозагострювальними лемешами 3. Підрі-заний лемешем лапи (рис. 1.60 б) шар гру-нту ковзає по похилому лезу, розпушується і падає без обороту. Стерня при цьому залишається на поверхні поля, Плоско-різ-глибокорозпушувач ПГ-3-100 (рис. 1.60 б) обладнаний трьома лапами 7 з шириною захвату 110 см. Ширина захвату - 3,1м глибина обробітку - до 30 см. Її регулюють уста-новкою опорних коліс 8 за допомокою гвинтового механізму 9.
2. Д. Г. Войтюк. Сільськогосподарські та меліоративні машини. Розділ 1.7. с. 41-43

30.09.2022; 07.10.2022; 14.10.2022; 21.10.2022
Тема: Машини для обробітку грунту.
Уроки №5-№8. Підготовка плугів до роботи. Підготовка плугів до роботи складається з перевірки технічного стану плуга; встановлення робочих органів; підготовки трактора і приєднання до нього плуга; установки заданої глибини оранки.
Підготовка трактора і приєднання до нього плуга.

Переобладнують механізм навіски трактора з трьохточкової схеми на двохточкову (рис.1). Для цього шарнір верхньої тяги і шарніри крі-плення нижніх тяг (зведені в одну точку) навіски зміщують вправо відносно середини валів на необхідну для кожного трактора величи-ну. У трактора ДТ-75Н - на 140 мм. Це на 2-ва отвори відносно осі трактора верхній шарнір і на 2-ві лиски на нижньому валі здвинуті вмісто втулки нижніх тяг, змістити вправо і закріпити обмежувальними кільцями. У трактора Т-150 - на 60 мм, на 1-н отвір і 1-ну лиску на валах навіски. У трактора Т-150К - на 150 мм. Для цього правий упор правої нижньої тяги навіски повинен бути закріплений на пе-редостанній лисці правої частини нижнього вала, а лівий упор - за здвинутими втулками нижніх тяг. Верхню тягу зміщують в крайнє праве положення і закріплюють лівим упором. При правильному переобладнанні, середина шарніра верхньої тяги повинна розполагать-ся строго над стиком втулок нижніх тяг (по одній вертикальній лінії) (рис. 4). Лівий розкос (рис. 6) повинен мати постійну довжину (МТЗ-80 - 51 см; ДТ-75Н - 67 см; Т-150, Т-150К - 71-75 см). А регулювання положення плуга здійснюється зміною довжини верхньої тяги і правого розкосу навіски плуга. Нижні повздовжні тяги навіски трактора обладнані телескопічними пристроями, призначеними для полегшення з'єднання навісних машин з трактором. При витягнутих фіксуючих пальцях кожна тяга може родвига-тися на 80 мм. Перед навішуванням плуга необхідно витягнути фіксуючі пальці 1 (рис. 2) на нижніх тягах 2. Опустити нижні тяги 4 (рис. 3) навісної системи трактора на висоту рівня пальців 8 навіски плуга, підвести трактор заднім ходом так, щоб шарові втулки 6 нижніх тяг навіски трактора розмістились проти пальців навіски плуга. Надіти шарніри на пальці і зафіксувати чеками. Отвір шарового шарніра верхньої тяги 5 сов-містити з отвором вилки 9 розкосу навіски плуга, з'єднати пальцем і зафіксувати чекою. Підняти плуг в транспортне положення і зафік-сувати повздовжні тяги 2 (рис. 2), вставивши пальці 1 в їх отвори. При роботі з 3-х корпусними плугами ПЛН-3-35 механізм навіски трактора не переобладнується і залишається на трьохточковій схемі.

Перевірка технічного стану плуга. Підготовку плуга до роботи починають на спеціальному регулювальному майданчику. Спочатку перевіряють технічний стан плуга. Розміщують плуг таким чином, щоб носки лемешів торкалися площини регулювального майданчика. Оглядають усі вузли та перевіряють комплектність знаряддя. Контролюють надійність болтових з'єднань, якість змащення відповідних вузлів механізмів, стан гідросистеми на плузі. Виявлені дефекти усувають. Перед початком роботи з робочих лемішно-полицевих пове-рхонь корпусів знімаютьлакофарбове або захисне антикорозійне покриття. Перш за все перевіряють комплектність плуга. Він має бути укомплектований корпусами одного типу (культурними, швидкісними тощо), передплужниками, дисковим ножом, причіпним пристроєм для борін чи котків. Носки лемешів всих корпусів повинні бути на одній лінії; допускається відхилення 5 мм. Перевіряється з допомо-гою шнура. Якщо при нормальних лемешах це відхилення більше заданого, то необхідно перевірити раму плуга або замінити стойку корпуса. Допускається робота лемішами з товщиною леза не більше 1 мм, а кут заточки 25-30 град. (ширина заточки - 5 мм); носок ле-міша повинен бути відігнутий вниз і вбік, а не закруглений. Польові дошки повинні бути рівними. Непригодною до роботи являється польова дошка, яка має товщину 4-5 мм і шири-ну заднього кінця 30-40 мм. Відстань між лемішем і полицею повинна бути не більше 1 мм. Виступання леміша над полицею не більше 2 мм. Виступання полиці над лемешем не допускається. Диск ножа (рис. 5) повинен ві-льно обертатись на осі і переміщуватись вдоль неї не більше чим на 2 мм. Товщина леза диска - не більше 0,4 мм. Вільний хід вилки на стойці ножа - не більше 3 мм. Об-межувач повороту вилки ножа повинен позволяти дисковому ножу відхилятися при зустрічі з переш-кодами.

Встановлення робочих органів. Цей процес полягає в установленні потрібної кількості корпусів, передплужників та дискового ножа. 

Носки лемеців встановлюють на одній лінії так, щоб кінці польових дощьок і п'ятки лемешів мали просвіт до 10 мм. Для кращої зароб-ки пожнивних решток передплужники, особливо у швидкісних плугів, повинні бути винесені вперед на максимально можливу величину так. щоб відстань від носка лемеша передплужника до носка лемеша основного корпуса (по ходу) була 30-35см, а польовий обріз пере-дплужника перебував в одній площині з польовим обрізом плужного корпуса. Дисковий ніж встановлюється перед посліднім корпусом на боковому бруску робочого бруса рами плуга за допомогою державки (рис. 5). Лезо дискового ножа пускають на 20-30 мм нижче за носок лемеша передплужника, а сам диск - на відстань 10-20 мм від польового обрізу плужного корпуса в бік поля (рис. 7). Глибина хо-ду передлужника під час оранки староорних земель дорівнює 10 см, на піщаних грунтах 12, на цілинних 8 см.
Маркування отворів в стойкі передплужника в залежності від заданої глибини оранки.
Передплужник кріпиться до полоси рами державкою і скобою (рис. 5); (рис. 8). Його положення по висоті фіксується циліндричним ви-ступом державки в одно з п'яти глухиг отворів в стойкі в залежності від глибини оранки.
При глибині оранки 20 см - верхній отвір
                                    22 см - 2-й отв.
                                    25 см - 3-й отв.
                                    27 см - 4-й отв.
                                    30 см - 5-й отв. 
Встановлення навісного плуга на задану глибину оранки. Проводиться на рівному майданчику (рис 9). Під гусениці або колеса тра-ктора і опорне колесо плуга кладуть бруски товщиною, що дорівнює глибині оранки мінус 1-3 см на вгрузання гусениць або коліс в грунт. Зміною довжини верхньої тяги 9 і правого вертикального розкосу начіпного механізму трактора вирівнюють раму плуга в гори-зонтальній площині і перевіряють розміщення лемішів корпусів відносно поверхні майданчика (рис. 10). Всі корпуси плуга повинні опиратися на площадку носками і п'ятками лемешів, а також кінцями польових дощок. П'ятки лемешів і кінці польових дощок можуть бути припідняті на 10 мм. В повздовжньому напрямку плуг вирівнюється зміною довжини верхньої тяги механізму навіскм трактора. В поперечному напрямку плуг вирівнюється зміною довжини правого розкосу навісного механізму трактора. 

У трактора МТЗ-80 при роботі з трьохкорпусним плугом ПЛН-3-35, із-за малої ширини захвату (1,05 м), механізм навіски залишається з трьохточковою схемою. При цьому плуг вправо не зміщують, а трактор в роботі переміщується правими колесами по дну борозни (рис. 11), в нахиленому вправо положенні. Тому на майданчику кладуть бруски тільки під ліві колеса трактора (рис. 12).

Припідняти плуг і відрегулювати довжину обмежувальних ланцюгів (рис. 1) так, щоб кінці нижніх тяг мали бокове качання не більше 20 мм в кожну сторону. При першому проході агрегату остаточно регулюють плуг на рівномірність глибини оранки.
2. Д. Г. Войтюк. Сільськогосподарські та меліоративні машини. Розділи 1.6.8. с. 35-36
11. В. І. Луцюк. Агротехнологія Розділ 16.1. с. 106-107                                                                  По уроках №5; №6; №7  Тести ТУТ

16.09.2022; 23.09.20225
Тема: Машини для обробітку грунту.
Уроки №3; №4. Будова і процес роботи ярусних і обертових і плугів. Для глибокої оранки на 25-35 см із загортанням поверхневого шару з органікою на дно борозни створено сімейство ярусних плугів (ПНЯ-3-30; ПНЯ-4-42; ПНЯ-6-40) (рис. 1.1; рис. 1.2). Ярусна оранка найбільшою мірою відповідає умовам відтворення ґрунту, знищує пророслі дводольні й однорічні злакові, зменшує на 30-60 % ймовірність проростання навесні бур'янів із насіння, кореневищ і паростків. Вона дає змогу не лише ефективно загортати гній чи сиде-рати, краще розпушувати ґрунт і вирівнювати зорану поверхню, а й скоротити кількість передпосівних операцій обробітку ґрунту під просапні культури. До того ж глибина загортання дозволяє вільно виконувати операції культивації ґрунту (без вилучення рослинних ре-шток на поверхню поля) і сівби (без забивання сошників)

Конструкція ярусних плугів передбачає, що глибина оранки верхньог ярусу становить 12-18 см, нижнього - 25-35 см. Основними складниками конструкції плуга є рама 1, корпуси верхнього 2 й нижнього 3 ярусів, опорне колесо 4 з гвинтовим механізмом 5 і начіпний пристрій 6 (рис. 1.2). Корпуси нижнього ярусу обладнано полицями зі швидкісною робочою поверхнею з перами для забезпечення наді-йного обертання скиби. Корпуси верхнього ярусу за будовою нагадують передплужники й мають тільки лемеші та полиці з робочою по-верхнею швидкісного типу. Процес роботи плуга такий. Під час руху корпуси верхнього ярусу плуга підрізають верхній шар ґрунту зав-товшки до 18 см, розпушують його і складають у борозну, утворену корпусами нижнього ярусу, що рухаються попереду. Корпуси ниж-нього ярусу підрізають, розпушують, перевертають і вкладають нижній шар ґрунту завтовшки до 20 см на раніше вкладений шар. Гли-бину оранки плугів регулюють гвинтовим механізмом опорного колеса (або гідравлічно), а товщину верхнього шару - переміщенням корпусів верхнього ярусу у вертикальному напрямку.

Суттєве підвищення якості оранки забезпечують обертові плуги. Освоєння випуску обертових плугів потребує підвищення технічного й технологічного рівнів їх виробництва. Створивши уніфіковану елементну базу для плугів загального призначення і взявши її за осно-ву, на заводі «Велес-Агро» (Одеса) розроблено конструкцію й освоєно виробництво таких плугів - начіпних PON-3-35, PON-4-40 (рис. 1.8) і напівначіпних PON-7-40 (рис. 1.9), які агрегатуються з тракторами класу 1,4-2, 3 і 5 і призначені для гладкої оранки ґру-нту під зернові і технічні культури на глибину до 35 см. Основними складовими плуга PON-3-35 є зварна рама, три право- і три ліво-обертові корпуси, два ножі, начіпний пристрій, механізм повороту та опорне колесо. Корпуси плуга з полозовидними полицями закріп-лені попарно на спільних стояках на протилежних кінцях, одні право-, а другі - лівосторонні. Для забезпечення стійкої роботи плуга на глибині опорне колесо встановлене за задніми корпусами. Передня частина плуга утримується на заданій глибині за допомогою гвинто-вого механізму, закріпленого на навісці трактора. Напівначіпні плуги PON-7-40 виготовляються в модульному варіанті (ПУМ). Кор-пуси протилежних сторін встановлено на окремих стояках і винесено з-під основної балки. Мають два опорні колеса і заднє колесо з гідравлічним механізмом. Механізм повороту забезпечує обертання плуга на 180 градусів навколо поздовжньої вісі плуга. Це здійс-нюється гідроциліндром. При висунутому положенні штока із циліндра в робочому положенні перебувають право-обертові корпуси, а при всунутому - лівообертові. Обертання плуга гідроциліндром здійснюється на кінці кожного проходу в загінці після виглиблення його з ґрунту. Обертовими плугами орють в одну борозну. Оранку можна розпочинати з будь-якого місця. Поля не потрібно розбивати на за-гінки, що заощаджує час і збільшує продуктивність роботи агрегатів. На зораному полі відсутні гребні й розгінні борозни, що значно поліпшує якість оранки. Це, у свою чергу, підвищує якість роботи сівалок, інших ґрунтообробних машин. Якісна оранка без згонів-розгонів дає змогу вирощувати врожаї на 6-8 % вищі, ніж за оранки плугами загального призначення, і знижує на 3-5 % втрати під час збирання.
2. Д. Г. Войтюк. Сільськогосподарські та меліоративні машини. Розділ 1.6.3. с. 28-29
1. В. І. Скрипник "Розробка виробництво, конструктивні особливості нової сільськогосподарської техніки". Розділ 1.1. с. 18-19                                                                       По уроках №1; №2; №3; №4     Тести Тут     

02.09.2022; 09.09.2022
Тема: Машини для обробітку грунту.
Уроки №1; №2. Класифікація плугів. Будова і процес роботи плуга. Оранка - це захід обробітку грунту, під час якого кришиться, розпушується і перевертається оброблюваний шар грунту. Оранкою підрізуються бур'яни, загортаються у грунт добрива і післяжнивні рештки, виноситься наверх збагачена поживними речовинами частина грунту. За призначенням пууги поділяють на загального призна-чення і спеціальні. За типом, конструкцією робочих органів (корпусів) плуги бувають лемішно-полицеві, безполицеві, плуги-розпушу-вачі, чизельні, дискові, роторні та з комбінованими робочими органами. Найбільш широке застосування отримали лемішно-полицеві плуги. За кількістю корпусів плуги бувають одно-, дво-, три-, чотири-, п'яти-, шести-, семи-, восьми-, дев'яти- і десяти-корпусні. За тех-нологічним процесом роботи (технологією оранки) плуги поділяють на плуги для оранки всклад і врозгін та для гладкої оранки. Роз-шифровка марок плугів: перша буква П - плуг; друга в одних плугів Л - лемішний (ПЛН-3-35), в других О - обертовий (PON-3-35): третя буква може бути Н - в одних плугів начіпний (ПЛН-5-35), в других напівначіпний (PON-7-40), може бути Я - ярусний (ПНЯ-4-42); перша цифра - кількість корпусів; друга цифра (35, 40, 42) - ширина захвату одного корпусу в см. Загальна будова плугів. На-чіпний чотирикорпусний плуг ПЛН-4-35 призначений для оранки грунтів під зернові, овочеві та технічні культури на глибину 20-30 см. Агрегатується з тракторами класу 3.

                                                         Опорний конспект до теоретичного уроку на тему «Плуги»
РОБОЧІ ОРГАНИ ПЛУГА І ПРОЦЕС РОБОТИ. До робочих органів плуга належать корпус 10 (мал.1), передплужник 11, дисковий ніж 9. Робочий процес плуга відбувається так. Дисковий ніж 9 відрізає пласт по вертикальній площині. Розміщений попереду основного корпусу передплужник 11 вирізає верхню задернілу, обезструктурену та забур'янену частину пласта на глибину 8-12 см та на ширину, що дорівнює 2/3 ширини захвату основного корпусу і скидає на дно борозни. Леміш корпуса плуга 5 підрізає знизу, піднімає пласт і по-дає на полицю 4, яка піднімає, остаточно кришить, перевертає і зсовує пласт в бік борозни, прикриваючи верхній шар грунту, скинутого передплужником. Корпус плуга складається із стойки 2, башмака, лемеша 5, полиці (крила і грудей) і польової дошки 6. Леміш та поли-ця закріплені гвинтами з потаємними головками до башмака, що прикручений до стойки, і створюють робочу поверхню корпуса. Стой-ки штампуються із сталі або відливаються з високопрочного чавуну і кріпляться болтами до робочого бруса рами плуга. Леміш призна-чений для відрізання пласта грунту від дна борозни. Він піднімає її і подає на полицю. Лемеші зазнають значного тиску з боку грунту і швидко спрацьовуються. Тому за їх станом необхідно постійно стежити, своєчасно їх відтягувати, або міняти на нові. Лемеші виготов-ляють із спеціальної лемішної сталі. Лезо заточене зверху та 25-30 градусів (ширина заточки-5 мм). Товщина леза допускається не біль-ше 1 мм. Затуплені лемеші погано заглиблюються в грунт і значно підвищують опір плуга. Для подовження сроку служби виготовляють також самозагострювальні лемеші на тильну сторону леза яких наплавлений сплав сормайт. Такі лемеші працюють в 10-12 разів довше звичайних. За формою лемеші бувають трапеціє- і долотоподібні. Трапецієподібні- мають пряме лезо і потовщення в передній частині, якого вистачає на 3-4 відтягування для відновлення форми і розмірів. Долотоподібні - мають витягнутий долотоподібний носок похиле-ний вниз і в бік, що забезпечує краще заглиблення в грунт і надає більшої стійкості ходу корпусові плуга. Полиця призначена для роз-кришування, перевертання і відвалення в бік пласта грунту. Полиця, особливо її груди, значно спрацьовуються під дією тиску пласта, що ковзає по її поверхні. Щоб надати полиці необхідної стійкості проти спрацювання і міцності, її виготовляють з тришарової сталі (зовнішні шари тверді, середній - мякий). Польові дошки спираються на дно та стінку борозни, запобігаючи зміщення плуга в бік, за-безпечують стійкий хід корпусів плуга, та захищають стойки від скручування під дією бокових сил. На них припадають під час оранки значні навантаження і вони швидко спрацьовуються, особливо біля заднього корпуса. Надмірне спрацювання польових дощок порушує стійкість ходу плуга в горизонтальній площині і призводить до відхилення від заданої глибини оранки. Виготовляють з легірованої ста-лі. Дисковий ніж розрізає пласт грунту у вертикальній площині, утворюючи рівну стінку і чисте дно борозни, що полегшує водіння аг-регату та сприяє рівномірному ходу корпусів по глибині, поліпшує загортання рослинних решток, обертання пласта. Це стальний диск 9, товщиною 4 мм, який обертається в двох радіальних шарикових підшипниках на осі, закріпленій у вилці 12, яка шарнірно закріплена на колінчатому стояку 13. Це дає можливість дискові повертатися на кут 10-15 градусів в той чи інший бік і обходити перешкоди. Вста-новлюється перед посліднім корпусом. Поворот вилки обмежується. Передплужник зрізає верхній шар грунту на глибину 8-12см і ски-дає його перевернутим на дно борозни. За своєю будовою передплужник подібний до корпусу. Відрізняється лише формою робочої по-верхні, меншими розмірами лемеша і полиці і не має польової дошки. Кріпиться до полоси рами державкою і скобою. Його положення по висоті фіксується циліндричним виступом державки в одне з п"яти глухих отворів в стойці, залежності від глибини оранки: При гли-бині оранки 20 см- верхній отвір
                      22 см- 2-й отвір
                      25 см- 3-й отвір
                      27 см- 4-й отвір
                      30 см- 5-й отвір.
Допоміжні вузли плуга.
Рама призначена для кріплення робочих органів і механізмів плуга. Опорне колесо призначене для регулювання глибини оранки. Об-ладнане гвинтовим механізмом, при обертанні якого піднімається або опускається рама плуга. Переміщення гвинта на два витки змінює глибину оранки на 1 см.             
2. Д. Г. Войтюк. Сільськогосподарські та меліоративні машини. Розділ 1.6.3. с. 26-27
1. В. І. Скрипник "Розробка виробництво, конструктивні особливості нової сільськогосподарської техніки". Розділ 1.1. с. 13-17

2022-2023   НАВЧАЛЬНИЙ РІК

25.03.2022
Тема: Машини для сівби зернових культур.
Уроки №29; №30; №31. Зернові сівалки. Будова, робочі органи, регулювання. 
                                                        Опорний конспект до теоретичного уроку на тему :
                                         " Зернові сівалки. Будова, регулювання , конструктивні особливості ."
У господарствах України найпоширенішою є базова сівалка С3-3,6А для рядкового висіву зернових (пшениці, жи-та, ячменю, овса) і зернобобових (гороху, сої, чечевиці, чини, люпина) з одночасним внесенням в рядки гранульо-ваних мінеральних добрив. Сівалка може бути використана для посіву насіння других культур, близьких до зер-нових по розмірах і нормах висіву (гречки, проса, сорго, і др.).

                                                                                  Мал.1. Зернотукова сівалка С3-3,6А:
1- зернотуковий ящик; 2 - туковисіваючий апарат; 3 - насіннєвисіваючий апарат; 4 - лоток; 5 - насіннєпровід; 6 - розтруб сошника; 7 - сошник; 8 - корпус сошника; 9 - спрямовувач; 10 - загортачі; 11 - опорно-приводні колеса; 12 - рама; 13 - сниця; 14 - причіпний пристрій; 15 -гідроци-ліндр; 16 - регулятор глибини; 17 - кронштейн; 18 - ричаг; 19 - ричаг гідроциліндра; 20 - кривошип; 21 - гвинтова стяжка; 22 - вилка; 23 - ричаг підйому сошників; 24 - натискна штанга; 25 - пружина; 26 - кінцевий ричаг; 27 - штанга; 28 - повідець сошника; 29 - сошниковий брус; 30 - під-ніжка; 31 - ящик для інструменту; О1 і О2 - круглий і квадратні вали підйому сошників; О3 - вал підйому загортачів

    Сівалка ( мал. 1 ) має такі робочі органи: висівні апарати 3 для зерна і 2 для гранульованих добрив, насіннєпро-води 5, сошники 7 і загортачі 10. Рама 12 спирається на два опорно-приводних колеса 11. Крім того, сівалка має зернотуковий ящик 1, механізм гідравлічного підйому робочих органів, передаточний механізм, сницю 13 для приєднання сівалки до трактора , або зчіпки, підніжку 30, маркери, сигналізаційну систему. Працює сівалка С3-3,6А так. Під час руху з включеними в роботу сошниками насіння з переднього відділення ящика і добрива з зад-нього заповнюють самопливом коробки висівних апаратів 3 і 2. Котушки, обертаючись, забирають насіння і доб-рива і подають їх за межі коробок висівних апаратів. Добрива по лотку 4 попадають в лійку насіннєпроводу, з якого разом з насінням надходять в насіннєпроводи 5 і по них до розтрубів 6 сошників 7. Спрямовувачі 9 подають насіння і добрива на дно борозенок, відкритих сошниками. Загортання насіння відбувається внаслідок самооси-пання грунту і вирівнювання рельєфа поля загортачами 10, встановленими за сошниками. Висівні апарати при-водяться в дію від опорно-приводних коліс системою передач. У транспортне і робоче положення сошники і за-гортачі піднімаються і опускаються гідроциліндром 15, включеним в гідросистему трактора. Висівні апарати. На зернових сівалках для висіву насіння застосовують котушкові висівні апатати, а для добрив - котушково-штифто-ві. Котушковий висівний апатат складається з штампованої коробки з підпружиненим спорожнювальним кла-паном, жолобчастої котушки, холостої муфти, розетки. Насіннєва коробка кріпиться до дна насіннєвого ящика під вихідними отворами для насіння. Через коробку проходить вал, на якому жорстко встановлена котушка за допомогою штифта і поряд з нею розміщена муфта. Осьове переміщення котушки з муфтою відносно вала обме-жується шплінтом і гайкою. В бокових стінках коробки є отвори, в один з яких встановлена розетка, а в другий входить холоста муфта. Під час роботи котушка обертається разом з розеткою, встановленою в круговий паз стін-ки коробки. На розетці є вирізи, профіль яких відповідає профілю жолобків котушки. При висуванні з коробки котушка проходить через розетку, яка не допускає висипання насіння через боковий отвір і є одночасно опорою для котушки. Кількість висіяного насіння залежить від довжини робочої частини котушок, що знаходяться все-редині коробок апаратів, а також зміною частоти обертання котушок, яку забезпечують зміною шестерень, або зірочок передавального механізму сівалки. Для збільшення висіву котушки всовують в коробки, а для зменшен-ня - висувають звідти. При висуванні котушок вихідний отвір апарата перекривається муфтами. Муфти своїми виступами, які входять в вирізи коробок удержуються від обертання і не дають насінню висипатися через про-міжки між муфтою і дном коробки. Для регулювання норми висіву насіння до дна ящика кріпляться два регуля-тори, важелі яких з'єднані з валам висівних апаратів за допомогою муфт. При повороті важеля регулятора вал з котушками і муфтами половини висівних апаратів сівалки пересувається вздовж осі і робоча довжина котушок змінюється. У встановленому положенні важіль на секторі фіксується болтом. В нижній частині коробки на валу змонтований спорожнювальний клапан, положення якого можно регулювати залежно від розміру насіння. Як-що висівають насіння зернових культур, зазор між нижнім ребром муфти і площиною клапана повинен стано-вити не більш як 1-2 мм. Для насіння зернобобових культур цей зазор збільшують до 8-10 мм за допомогою рича-га спорожнення, закріпленого на валу клапанів. Працює котушковий висівний апарат так: Через отвори в дні ящика насіння надходить в коробки апаратів і заповнює увесь вільний простір навколо котушок. Котушка, обер-таючись в коробці, вигортає насіння з простору між дном коробки і котушкою і викидає його через поріжок кла-пана в насіннєпровід. У вигортанні насіння з коробки бере участь тільки та частина котушки, яка знаходиться всередині коробки. Для звільнення коробок від залишків насіння клапани апаратів сівалки опускають вниз. На секторах регуляторів висіву нанесені поділки, що орієнтировно (приблизно) показують робочу довжину коту-шок. Індивідуальна регуліровка положення спорожнювального клапана здійснюється піджиманням пружини гайкою. Для внесення гранульованих мінеральних добрив на сівалках застосовують котушково-штифтові висів-ні апарати. Довжина робочої частини котушки цих апаратів не регулюється. Апарат складається з стальної коро-бки, в якій змонтована на квадратному валу висівна котушка з штифтами, розміщеними в два ряди. В нижній частині коробок є клапани, встановлені на спільному валі, який можна повертати по сектору. Якщо вносять доб-рива нормальної вологості, клапан встановлюють на відстані 8-10 мм від штифтів котушки, закріплюючи ричаг на секторі. Норму внесення добрив регулюють зміною частоти обертання котушок, а в невеликих межах - збільшенням або зменшенням розміру отвору в стінці ящика за допомогою заслінок. Групове спорожнення висівних апаратів здійснюють поворотом клапанів за допомогою ричага . Насіннєпроводи і сошники. Насіннєпроводами насіння і добрива надходять від висівних апаратів до сошників. Верхня частина насіннєпроводу прикріплена до коробки висівного апарата, а трубка вставлена в сошник і з'єднана з ним шплінтом. Вони гофровані (мал. 2 б), ви-готовлені з гуми, добре розтягуються, стискаються і згинаються при відхиленні вбік. Сошники призначені для ут-ворення в грунті борозенки, вкладання в неї насіння і добрив. За конструкцією сошники поділяються на дискові і наральникові. Дискові складніші за будовою, проте менш чутливі до якості передпосівного обробітку. Вони добре працюють на різних грунтах, менше залипають і забиваються .

               Мал. 2. Насіннєпроводи:                                                                              Мал. 3. Дводисковий сошник:
а - гумові рівні; б - гумовий гофрований; в - гумово-           1 - ущільнювач; 2 - вісь; 3 - шарикопідшипник; 4 - диск; 5 - кришка; 6 - диск;
стрічковий                                                                                         7 - пробка;             

 Дводисковий сошник має таку будову (мал. 3). Основою сошника є литий чавунний корпус 4 з розтрубом 8 і з ди-сками 6 діаметром 350 мм. Диски встановлені під кутом 10º один до одного і утворюють клин, що відриває в грун-ті борозенку. Диски обертаються на підшипниках 3 з одноразовим мащенням і кріпляться на корпусі за допомо-гою осей 2. Ці осі вгвинчені в корпус. До дисків приклепані фігурні кришки 5. Ущільнення між кришками і диска-ми забезпечується картонними прокладками, між дисками і корпусом, гумовими ущільнювачами 1. В отвори кришок загвинчені пробки 7, що захищають підшипники від бруду і попадання грунту. Для зняття диска необхід-но відгвинтити на кришці 5 гумову пробку 7 і через отвір вісь 2 з корпусу. Для очищення внутрішньої поверхні дисків від грунту, що налипає, до корпуса прикріплено два регульованих чистика 9. Сошники кріпляться до сош-никового бруса 29 (мал. 1) рами сівалки шарнірно за допомогою повідців 28. Крім того, штангами 24 з натискни-ми пружинами 25 вони з'єднані з механізмом піднімання і заглиблення. Розміщені сошники в два ряди. Рама і механізми рядкових сівалок. Рама сівалки прямокутна , замкнутого типу. В її косинках встановлено круглий О1 (мал. 1) і квадратні вали О2 підйому сошників 7. Вали з'єднані гвинтовими стяжками 21, призначених для регу-лювання транспортного просвіту сошників, який при повністю видвинутому штоці гідроциліндра 15 повинен бу-ти 190 мм. До квадратних валів кріпляться вилки 23 з штангами і пружинами 24 і 25. Нижні кінці штанг з'єдну-ються з повідцями сошників 28, прикріпленими до сошникового бруса 29 рами за допомогою вкладишів. Під зад-нім брусом рами на кронштейнах встановлені вали підйому загортачів О3, з'єднані з валами підйому сошників О2 штангами 27 через кінцеві ричаги 26, завдяки чому разом із сошниками піднімаються і опускаються загортачі 10. На штанзі 27 в передній частині встановлено упорну шайбу, в яку при опусканні сошників впирається вкла-диш ричага 26 вала підйому О2. Змінюючи положення цієї шайби, можна регулювати зусилля натискання. Для забезпечення плавної роботи загортачів призначена пружина 3, зусилля якої можна змінювати перестановкою ковпачка. Сошники піднімаються в транспортне і опускаються в робоче положення за допомогою виносного гід-роциліндра 15. Гідроциліндр шарнірно з'єднаний з кронштейном ричага 18, шарнірно встановленого на сниці 13 рами. Шток гідроциліндра шарнірно приєднано до ричага 19 круглого валу підйому О1. Якщо при подачі масла шток втягується в корпус гідроциліндра, круглий вал О1 повертається і через систему ричагів опускає сошники в робоче положення. При підніманні сошників необхідно переключити подачу масла гідророзподільником. Шток під тиском масла виходить з гідроциліндра, а круглий вал О1 повертається в зворотному напрямку, і сошники ра-зом з загортачами піднімаються в транспортне положення. Для фіксації вала піднімання сошників О2 при транс-портуванні на значні відстані виймають штир, що з'єднує кронштейн гідроциліндра і ричаг 18, і встановлюють в отвори ричага вала О2 і проушин на рамі сівалки. Рух до насіннє- і туковисівних апаратів передається від опорно-приводних коліс через ланцюгову передачу, контрпривод, редуктор і шестеренчасто-ланцюгові передачі ( мал.4). 

                                                                    Мал.4. Схема передавального механізму сівалки:
1 - вал туковисівних апаратів; 2 - вал насіннєвисівних апаратів; 3 - вісь колеса; 4 - вал контрпривода; 5 - рамка редуктора; О1,О2, О3 - центри кріплення шестерень; А, Б, В, Г, Д, Е, Є, Ж - шестерні.

Контрпривод складається з трьох валів. Бокові вали, які приводяться в рух від опорно-приводних коліс, з'єднані з середнім валом обгінними муфтами, що дає можливість передавати обертання одночасно від двох коліс. На сере-дньому валі встановлені роз'єднувач і ведуча зірочка. Роз'єднувач відключає передачу на висівні апарати в тран-спортному положенні. При підніманні сошників кривошип квадратного вала О2 через гвинтову тягу повертає ричаг роз'єднувача, ролик ричага входить в чарунку диска і відтискує заскочку. При цьому диск і з'єднана з ним ведуча зірочка відключаються і механізм передачі зупиняється. Передаточний механізм сівалки змонтовано по-середині. Передача зусилля до висівних апаратів передається через редуктор, який встановлений на рамці, від обох коліс.

Глибину ходу сошників встановлюють гвинтом 16 (мал. 1) регулятора глибини. При загвинчуванні в гайку крон-штейна 17 гвинт впирається в ричаг 18 і повертає її проти годинникової стрілки. Гідроциліндр 15 разом із што-ком переміщується в напрямку до трактора, вал О1 повертається і через систему ричагів стискуються пружини натискних штанг сошників. Тиск на сошники збільшується і вони дужче заглиблюються в грунт. При обертанні гвинта в зворотному напрямку тиск на сошники зменшується і вони виглибляються. Найменшою глибина загор-тання насіння буде, якщо відгвинтити повністю гвинт регулятора і максимально послабити пружини на штан-гах, а найбільшою - при загвинченому до упору гвинті і стиснених пружинах. Маркери, слідопоказчики і сигна-лізація. Під час сівби відстань між крайніми засіяними рядками двох суміжних проходів (стикове міжряддя) по-винна дорівнювати відстані між рядками, засіяними сівалкою. Для додержання цієї вимоги на сівалках встанов-люють маркери або слідопокажчики. Найчастіше застосовують дискові маркери, закріплені з обох боків на рамі сівалки або зчіпки, які складаються із сферичного диска, розсувних штанг і пристрою для переведення в транс-портне положення. Маркери призначені для проведення борозенки на поверхні незасіяного поля. Широкозахват-ні агрегати, крім маркерів, мають слідопоказчики - штангу з тягарцем, закріплену до передньої частини рами трактора. На окремих односіялочних агрегатах замість маркерів застосовують слідопоказчики. При роботі посів-ного агрегату тракторист спрямовує слідопоказчик по сліду, що залишає крайнє колесо сівалки при попередньо-му проході. Пристрій для контролю і сигналізації встановлюється на сівалках СЗ-3,6А для подачі звукового і світ-лового сигналу при неповному заглибленні сошників та в разі припинення обертання валів висівних апаратів,
 а також забезпечує дистанційний зв'язок між сівалкою і трактором. Пневматичні зернові сівалки. Останнім ча-сом на ринку сільгосптехніки з`явилися широкозахватні комбіновані агрегати та висівні системи, що створюють-ся на базі важких культиваторів і спеціальних висіваючих модулів з пневномеханічними висівними апаратами. Такі висівні пневматичні комплекси Сіріус-10, ССК-8,5 і АПП-6 з шириною захвату 10, 8,5 і 6 м призначені як для роботи на полях, зораних звичайним способом, так і для висіву по стерні без попередньої оранки. Пневмосівал-
ка-культиватор Сіріус-10 є аналогом висівної системи фірми "Флексі Коїл" (мал. 5) (Канада) з шириною захвата від 8,2 до 17,5 м, яка агрегатується з тракторами потужністю двигунів 260-360 к.

У пневмосівалки-культиватора "Флексі Коїл" (мал. 5) висівний модуль виконаний у вигляді причіпа на пневма-тичних колесах, на якому встановлений бункер для насіння і добрив місткістю 6 м3, котушкові дозатори, венти-лятор високого тиску, пнемопроводи, шнековий завантажувач посівного матеріалу. Дозувальні пристрої 2 (мал. 6) встановлені в нижній частині бункера і з достатньою точністю дозують насіння розміром 1-10 мм, і подають його в повітряні проводи 3, а далі - до розподільників 4 на рамі машини. Повітряний потік створюється вентиля-тором 1, шо приводиться в рух гідродвигуном. При роботі агрегату дозувальні пристрої подають насіння в повіт-ряні канали, де повітряним потоком воно подається до розподільників, і далі насіннєпроводами до робочих орга-нів. Висівний модуль приєднується попереду або позаду культиватора і призначений для дозування та подаван-ня по пневмопроводах посівного матеріалу до чотирьох пневморозподільних головок, що встановлені на рамі ку-льтиватора. У кожному пневмороподільнику аеросуміш (повітря, насіння, добрива) розподіляється по семи пнев-мопроводах, з`єднаних із підлаповими пристроями робочих органів культиватора, насіння рівномірно вкладаєть-ся смугами шириною до 15-18 см, що забезпечує сприятливіші умови для розвитку сходів порівняно із звичайним рядковим висівом.  

                                                                                   Мал. 6. Дозувальний пристрій і розподільник:
                                                              1 - вентилятор; 2 - дозувальний пристрій; 3 - насіннєпровід; 4, 5 - розподільник

Культиватор має багатосекційну раму з опорними і транспортними колесами, що забезпечує добре копіювання поверхні грунту при значних габаритах знаряддя. Робочими грунтообробними органами і водночас сошниками підгрунтово-розкидного висіву є широкі стрілчасті лапи на підпружинених стояках, які забезпечують суцільне підрізання бур`янів і розпушування грунту. Вони встановлені на рамі у чотири ряди, за ними -трирядкові борони, які пружинними зубцями зменшують гребенястість грунту, вичісують бур`яни і забезпечують однаковий шар грунту над насінням. Система котків забезпечує прикотковування засіяних смуг, забезпечуючи контакт насіння з грунтом.
1. В. І. Скрипник "Розробка виробництво, конструктивні особливості нової сільськогосподарської техніки". Розділ 2.1. с. 30-45
2. Д. Г. Войтюк. Сільськогосподарські та меліоративні машини. Розділи 3.2. с. 144-150              Тести ТУТ                         

01.03.2022; 15.03.2022; 22.03.2022
Тема: Машини для обробітку грунту.
Урок №26. Підготовка плугів до роботи. Підготовка плугів до роботи складається з перевірки технічного стану плуга; встановлення робочих органів; підготовки трактора і приєднання до нього плуга; установки заданої гли-бини оранки.                                       Підготовка трактора і приєднання до нього плуга.

Переобладнують механізм навіски трактора з трьохточкової схеми на двохточкову (рис.1). Для цього шарнір верхньої тяги і шарніри кріплення нижніх тяг (зведені в одну точку) навіски зміщують вправо відносно середи-ни валів на необхідну для кожного трактора величину. У трактора ДТ-75Н - на 140 мм. Це на 2-ва отвори відносно осі трактора верхній шарнір і на 2-ві лиски на нижньому валі здвинуті вмісто втулки нижніх тяг, змістити впра-во і закріпити обмежувальними кільцями. У трактора Т-150 - на 60 мм, на 1-н отвір і 1-ну лиску на валах навіски. У трактора Т-150К - на 150 мм. Для цього правий упор правої нижньої тяги навіски повинен бути закріплений на передостанній лисці правої частини нижнього вала, а лівий упор - за здвинутими втулками нижніх тяг. Верхню тягу зміщують в крайнє праве положення і закріплюють лівим упором. При правильному переобладнанні, сере-дина шарніра верхньої тяги повинна розполагаться строго над стиком втулок нижніх тяг (по одній вертикальній лінії) (рис. 4). Лівий розкос (рис. 6) повинен мати постійну довжину (МТЗ-80 - 51 см; ДТ-75Н - 67 см; Т-150, Т-150К - 71-75 см). А регулювання положення плуга здійснюється зміною довжини верхньої тяги і правого розкосу навіски плуга. Нижні повздовжні тяги навіски трактора обладнані телескопічними пристроями, призначеними для по-легшення з'єднання навісних машин з трактором. При витягнутих фіксуючих пальцях кожна тяга може родвига-тися на 80 мм. Перед навішуванням плуга необхідно витягнути фіксуючі пальці 1 (рис. 2) на нижніх тягах 2. Опус-тити нижні тяги 4 (рис. 3) навісної системи трактора на висоту рівня пальців 8 навіски плуга, підвести трактор заднім ходом так, щоб шарові втулки 6 нижніх тяг навіски трактора розмістились проти пальців навіски плуга. Надіти шарніри на пальці і зафіксувати чеками. Отвір шарового шарніра верхньої тяги 5 совмістити з отвором вилки 9 розко-су навіски плуга, з'єднати пальцем і зафіксувати чекою. Підняти плуг в транспортне положення і зафіксувати повздовжні тяги 2 (рис. 2), вставивши пальці 1 в їх отвори. При роботі з 3-х корпусними плугами ПЛН-3-35 механізм навіски трактора не переобладнується і залишається на трьохточковій схемі.

Перевірка технічного стану плуга. Підготовку плуга до роботи починають на спеціальному регулювальному майданчику. Спочатку перевіряють технічний стан плуга. Розміщують плуг таким чином, щоб носки лемешів торкалися площини регулювального майданчика. Оглядають усі вузли та перевіряють комплектність знаряддя. Контролюють надійність болтових з'єднань, якість змащення відповідних вузлів механізмів, стан гідросистеми на плузі. Виявлені дефекти усувають. Перед початком роботи з робочих лемішно-полицевих поверхонь корпусів знімаютьлакофарбове або захисне антикорозійне покриття. Перш за все перевіряють комплектність плуга. Він має бути укомплектований корпусами одного типу (культурними, швидкісними тощо), передплужниками, дис-ковим ножом, причіпним пристроєм для борін чи котків. Носки лемешів всих корпусів повинні бути на одній лі-нії; допускається відхилення 5 мм. Перевіряється з допомогою шнура. Якщо при нормальних лемешах це відхи-лення більше заданого, то необхідно перевірити раму плуга або замінити стойку корпуса. Допускається робота лемішами з товщиною леза не більше 1 мм, а кут заточки 25-30 град. (ширина заточки - 5 мм); носок леміша по-винен бути відігнутий вниз і вбік, а не закруглений. Польові дошки повинні бути рівними. Непригодною до робо-ти являється польова дошка, яка має товщину 4-5 мм і ширину заднього кінця 30-40 мм. Відстань між лемішем і полицею повинна бути не більше 1 мм. Виступання леміша над полицею не більше 2 мм. Виступання полиці над лемешем не допускається. Диск ножа (рис. 5) повинен вільно обертатись на осі і переміщуватись вдоль неї не бі-льше чим на 2 мм. Товщина леза диска - не більше 0,4 мм. Вільний хід вилки на стойці ножа - не більше 3 мм. Об-межувач повороту вилки ножа повинен позволяти дисковому ножу відхилятися при зустрічі з перешкодами.

Урок №27. Встановлення робочих органів. Цей процес полягає в установленні потрібної кількості корпусів, пе-редплужників та дискового ножа.

Носки лемеців встановлюють на одній лінії так, щоб кінці польових дощьок і п'ятки лемешів мали просвіт до 10 мм. Для кращої заробки пожнивних решток передплужники, особливо у швидкісних плугів, повинні бути вине-сені вперед на максимально можливу величину так. щоб відстань від носка лемеша передплужника до носка ле-меша основного корпуса (по ходу) була 30-35см, а польовий обріз передплужника перебував в одній площині з польовим обрізом плужного корпуса. Дисковий ніж встановлюється перед посліднім корпусом на боковому брус-ку робочого бруса рами плуга за допомогою державки (рис. 5). Лезо дискового ножа пускають на 20-30 мм нижче за носок лемеша перед-плужника, а сам диск - на відстань 10-20 мм від польового обрізу плужного корпуса в бік поля (рис. 7). Глибина ходу передлужника під час оранки староорних земель дорівнює 10 см, на піщаних грунтах 12, на цілинних 8 см. Маркування отворів в стойкі передплужника в залежності від заданої глибини оранки.
Передплужник кріпиться до полоси рами державкою і скобою (рис. 5); (рис. 8). Його положення по висоті фіксує-ться циліндричним виступом державки в одно з п'яти глухиг отворів в стойкі в залежності від глибини оранки.
При глибині оранки 20 см - верхній отвір
                                         22 см - 2-й отв.
                                         25 см - 3-й отв.
                                         27 см - 4-й отв.
                                         30 см - 5-й отв.

Урок №28. Встановлення навісного плуга на задану глибину оранки. Проводиться на рівному майданчику (рис 9). Під гусениці або колеса трактора і опорне колесо плуга кладуть бруски товщиною, що дорівнює глибині оран-ки мінус 1-3 см на вгрузання гусениць або коліс в грунт. Зміною довжини верхньої тяги 9 і правого вертикально-го розкосу начіпного механізму трактора вирівнюють раму плуга в горизонтальній площині і перевіряють розмі-щення лемішів корпусів відносно поверхні майданчика (рис. 10). Всі корпуси плуга повинні опиратися на площа-дку носками і п'ятками лемешів, а також кінцями польових дощок. П'ятки лемешів і кінці польових дощок мо-жуть бути припідняті на 10 мм. В повздовжньому напрямку плуг вирівнюється зміною довжини верхньої тяги механізму навіскм трактора. В поперечному напрямку плуг вирівнюється зміною довжини правого розкосу навісного механізму трактора.

У трактора МТЗ-80 при роботі з трьохкорпусним плугом ПЛН-3-35, із-за малої ширини захвату (1,05 м), механізм навіски залишається з трьохточковою схемою. При цьому плуг вправо не зміщують, а трактор в роботі перемі-щується правими колесами по дну борозни (рис. 11), в нахиленому вправо положенні. Тому на майданчику кла-дуть бруски тільки під ліві колеса трактора (рис. 12).

Припідняти плуг і відрегулювати довжину обмежувальних ланцюгів (рис. 1) так, щоб кінці нижніх тяг мали бо-кове качання не більше 20 мм в кожну сторону. При першому проході агрегату остаточно регулюють плуг на рів-номірність глибини оранки.
2. Д. Г. Войтюк. Сільськогосподарські та меліоративні машини. Розділи 1.6.8. с. 35-36
11. В. І. Луцюк. Агротехнологія Розділ 16.1. с. 106-107                                                                                                   Тести ТУТ

07.12.2021; 14.12.2021
Тема: Машини для вирощування і збирання цукрових буряків.
Уроки №14; №15. Машини для збирання цукрових буряків. До першого типу машин для роздільного збирання гички та коренеплодів відноситься причіпна коренезбиральна машина МКП-6 (рис. 8.19). Продуктивність - до 2 га/год; робоча ширина захвату - 2,7 м; робоча швидкість - до 9,5 км/год; кількість рядків - 6. Машина обладнана конструкцією удосконаленого транспортно-очищувального пристрою, що активівує систему очищення корене-плодів від грунту і рослинних решток без їх пошкодження, та змінними робочими органами. 

Коренезбиральна машина складається (рис. 8.20) з викопувального пристрою дискового типу 1, та удосконале-них очищувально-транспортних пристроїв 2, 3. Вони являють собою набір шнекових вальців, що утворюють S-подібну поверхню, у випаді якої розміщено поперечний шнек 4 великого діаметра. До шнека підведено виванта-жувальний елеватор нової конструкції. Завантажувальний елеватор має пристрій, що зменшує пошкодження корене-плодів буряків при їх завантаженні в транспортний засіб, що рухається з коренезбиральною машиною. Технологічний процес виконується так. Викопувальні робочі органи 1 здійснюють викопування коренеплодів цукрового буряка з ґрунту й передають їх на удосконалені очищувально-транспортні пристрої 2. На шнекових вальцях робочих органів, що створюють впадину, коренеплоди ефективно очищуються від ґрунтових і рослин-них домішок, бо кожна пара вальців здійснює зустрічно-обертальний рух. Шнек великого діаметра 4 транспор-тує коренеплоди до вивантажувального елеватора 5, забезпечуючи їх обертання навколо своїх осей та інтенси-вне очищення бокових поверхонь від залишків ґрунту. Пальці завантажувального елеватора захоплюють коре-неплоди й подають угору. У верхній частині завантажувального елеватора є виготовлений у вигляді кожуха пристрій, що зменшує пришвидшення коренеплодів під час завантаження їх у транспортний засіб.

Особливість машини МКП-6 полягає ще й у тому, що її легко можна переобладнати, замінивши робочі органи: (рис. 1; рис. 2) :
• дисковими копачами, один із яких приводний ;
• пасивними дисковими копачами з ґрунтозахоплювачами;
• коливальними лемішними копачами з еластичними бітерами;
• коливальними лемішними копачами в поєднанні з активними еластичними коренезабірниками;
• активними вилчастими копачами з пружинними активними дисками;
• пасивними сферичними дисками, які встановлюють під кутом до напрямку руху (залежно від умов збирання та швидкості руху).
1. В. І. Скрипник "Розробка виробництво, конструктивні особливості нової сільськогосподарської техніки". Розділ 8.1. с. 210-212.

23.11.2021; 30.11.2021
Тема: Машини для вирощування і збирання цукрових буряків.
Уроки №12; №13. Машини для збирання цукрових буряків. Сучасний парк бурякозбиральної техніки налічує ве-лику кількість машин із різними конструктивно-технологічними схемами. Визначено три типи таких машин для збирання цукрових буряків. Перший тип - машини (самохідні або причіпні) для роздільного збирання гички та коренеплодів. Гичка зрізується з головок коренеплодів окремим агрегатом і може збиратись у транспортні за-соби або подрібнюється й розкидається по полю. Коренеплоди викопують також окремим агрегатом і завантажу-ють у технологічний транспорт, який є обов'язковою складовою такого збирального агрегата. Другий тип - маши-ни (причіпні або навісні) для збирання гички й коренеплодів у три етапи. Збирають гичку за такою самою схе-мою, що й для машин першого типу, але викопують коренеплоди без завантаження їх у транспортні засоби, з фо-рмуванням валка на звільненій від урожаю поверхні поля. Цей валок коренеплодів підбирають і завантажують у транспортні засоби третім агрегатом - спеціальним підбирачем-навантажувачем, тому машини цього типу ще називають машинами для трифазного збирання, а сама технологія - валковою. Третій тип - комбайни, що забез-печують збирання врожаю гички й коренеплодів за один прохід машини.
 Гичкозбиральна причіпна машина МБП-6 (рис. 8.12) та її модифікації (МГУ-6, МБК-2,7) призначено для збиран-ня гички фабричних і маточних цукрових буряків, кормових коренеплодів із навантаженням у транспортні засо-би, а також може бути використана для подрібнення рослинної маси овочевих культур і картопляної гички.

Збирання гички цукрових буряків виконується у два етапи: попереднє скошування всієї рослинної маси на ши-рину захвату машини роторним апаратом молоткового типу з подальшим завантаженням її у транспортний за-сіб. Потім обрізають кожну головку кореня на мінімально задану висоту. Конструкція різальних апаратів гичко-різа другої стадії аналогічна до різального апарата машини БМ-6Б. Висота зрізування регулюється за допомогою копіювальних коліс. Гичкозрізувальний апарат (рис. 8.11) складається з копіра 2 й ножа 10, кінематично зв'яза-них між собою. Копір має гребенисту форму завдяки набору тонких пружинних полозків, закріплених у передній частині кронштейна, який, у свою чергу, прикріплений болтами до стояка 4. Начіпляється все це на кронштейн рами 5 за допомогою рухомих ланок, які становлять механізм шарнірного паралелограма. Ніж 10 разом із біте-ром монтують рухомо до вала в осьовому напрямку, й обертається він разом із валом. На кожній рухомій рамці 5 встановлено по три гичкозрізувальних апарати. В робочому положенні рамка спирається копіювальним колесом 1 на ґрунт у міжряддях, і цим визначається крайнє положення ножів 10 до поверхні землі. Приводяться ножі від ВВП трактора через редуктори, вали яких з'єднано ланцюговими муфтами. Працює гичкозрізувальний апарат так. При переміщенні машини вздовж рядків копіри гичкозрізувального апарата прямолінійною частиною насу-ваються на нові коренеплоди і, рухаючись по їх вершках разом із ножем, підіймаються. У кінці підіймання ніж врізається в головку коренеплоду на висоті, що встановлюється вертикальним зазором між лезом ножа та ниж-ньою поверхнею копіра. Якщо наступний коренеплід розміщено нижче, то копір і ніж устигають опуститися до потрібного рівня. Цьому сприяє навантажувальна пружина. Машина невибаглива до умов роботи на забур'яне-них площах. Агрегатується з тракторами класу 3.
1. В. І. Скрипник "Розробка виробництво, конструктивні особливості нової сільськогосподарської техніки". Розділ 8.1. с. 203-205.

09.11.2021; 16.11.2021
Тема: Машини для вирощування і збирання цукрових буряків.
Уроки №10; №11. Культиватор універсальний буряковий міжрядний УСМК-5,4 (У -універсальний, С - буряковий, М - міжрядний, К - культиватор, 5,4 - ширина захвату, м) призначений для грубого міжрядного обробітку ґрунту і підживлення посівів цукрових буряків та інших культур з міжряддям 45 см. Культиватор агрегатується з тракто-рами тягових класів 1,4 i 2. Робоча швидкість до 2,2 м/с.

Основними вузлами культиватора є зварна рама з начіпним механізмом, два опорно-привідних колеса з пнев-матичними шинами, тринадцять секцій робочих органів, шість туковисівних апаратів з механізмом приводу. Кожна секція (рис. 1.47) складається з переднього 1 i заднього 6 кронштейнів, верхньої 4 i нижньої 11 ланок, шар-нірно приєднаних до кронштейнів, притискної пружини 5, гряділя 7, жорстко закріпленого на задньому кронш-тейні, бічних 8 i заднього тримачів та опорного котка 10. Верхня ланка нагадує П-подібну штангу, задня полиця якої впирається в задній кронштейн, коли секції піднімаються в транспортне положення. Притискна пружина забезпечує стійкість ходу робочих opгaнів по глибині. Бічні тримачі з'єднані з гряділем через квадратні стрижні. Положення тримачів відносно гряділя можна змінювати. Отвори в тримачах, в які вставляють стояки лап, мають конічні отвори, що дає змогу упорними болтами змінити кут установлення лез лап по горизонту. Опорний коток з кронштейном i сектором 9 шарнірно приєднаний до гряділя i фіксується в певному положенні сектора відносно гряділя фіксуючим пристроєм. Це i є основне регулювання глибини обробітку. Культиватор комплектують стріл-частими лапами шириною захвату 260 мм, однобічними лапами-бритвами шириною захватуа 150 і 85 мм, розпу-шувальними долоподібними лапами, батареями ротаційних робочих органів. Підготовка культиватора-росли-нопідживлювача УСМК-5,4. до роботи. На задану глибину обробітку робочі органи культиватора встановлюють на призначеному для цього майданчику. Для приєднання культиватора до трактора на його начіпну систему встановлюють трикутну рамку, яку з"єднують потім з замком. Регулюють центральну тягу начіпного механізму трактора, стискання стабілізуючих пружин паралелограмних підвісок секцій. Встановлюють робочі органи по довжині грядилів, виставляють захисні зони, перекриття лап.
2. Д. Г. Войтюк Сільськогосподарські та меліоративні машини. Розділ 1.9.4. с. 64-65

26.10.2021; 02.11.2021
Тема: Машини для вирощування і збирання цукрових буряків.
Уроки №8; №9. Суть технології вирощування. Цукрові буряки вимогливі до живлення, потребують належного водноповітряного та теплового режимів грунту, а також очищення полів від бур"янів. Досягається це правиль-ною системою обробітку грунту з урахуванням грунтово-кліматичних умов кожної зони. Сівалки для висіву на-сіння буряків, їх марки, будова і процес роботи. Просапні сівалки комплектуються висівними модулями з ме-ханічними й пневматичними висівними апаратами. Широкозахватні сівалки іноземного виробництва на 16 або 24 рядки для високопродуктивної сівби просапних культур оснащені центральним двосекційним бункером для посівного матеріалу і добрив і накопичувальними бункерами на посівних секціях. Універсальна сівалка ваку-умного типу "Optima" призначена для точного висіву насіння цукрових буряків, кукурудзи, соняшнику, бобів. сої, цикорію та інших культур, що висівають з міжряддями 30 см і більше.

До складу машини входять (рис. 3.44) рама 1 на пневмоколісному ходу; секції робочих органів 2, що кріпляться до бруса рами; механізм приводу від опорно-привідних коліс через редуктор на вал контрприводу і кожний висів-ний апарат; вентилятор, розташований в центральній частині рами з вакуум-проводами, шо підводить вакуум до кожного висівного апарата; маркери 5 правий і лівий, що складаються за допомогою виносних гідроциліндрів. Машина може бути укомплектована бункерами для мінеральних добрив 4 з туковисівними апаратами, тукопро-водами і сошниками. Деякі модепі сівалок комплектуються механізмами для завантаження  машини добрива-
ми 3. Секції робочих органів влаштовані всі однаково: передній кронштейн, яким секція кріпиться до бруса рами; незалежна паралелограмна підвіска, що забезпечує копіювання мікролельєфу поля; висівний апарат з висівним диском; бункер для насіння; сошник для висіву насіння; система опорних і ущільнювальних котків з механізмом регулювання глибини сівби. Висівний апарат (рис. 3.45) має висівний диск 2, що обертається як одне ціле з ваку-умною камерою, Висівний барабан з'єднаний з вентилятором розрідження через пустотілу вісь 3. Розрідження забезпечує присмоктування насіння 4 до висівного диска. Два відсікачі 5 і 7 коригуть можливе подвійне і потрій-не прилипання насіння. Розташований із зворотного боку диска переривач вакууму 8 забезпечує відпадання на-сіння і сприяє точному його укладанню. Висівні секції мають центральний привід від опорно-привідного колеса, коробку передач, що знаходиться на кінці рами сівалки, дозволяє вручну заміну зірочок або регулювання меха-нізму їх перемикання. Сошники і прикочувальні котки змінюються залежно від виду насіння і грунтових умов. Підготовка сівалок до сівби просапних культур аналогіна для всіх сівалок: 1. Установка на задану ширину між-рядь. Розмічають брус рами. Послабивши кріплення висівних секцій до бруса рами, пересувають їх відповідно розмітки. 2. Установка на задану норму висіву. Норма висіву насіння визначається у кількості штук насінин,
що висівається на погонний метр рядка підбором висівного диска і передаточного числа. Підбирають передаточ-не відношення і відповідно встановлюють привод, користуючись схемою, прикріпленою на коробці. 3. Установ-ка на задану норму внесення добрив. Необхідна норма висіву добрив досягається відповідною частотою обер-тання висвного механізму туковисівного апарату. Частота обертання забезпечується механізмом приводу сівал-ки.4. Установка на задану глибину висіву насіння. Глибину ходу сошників для висіву насіння встановлюють шляхом зміни положення переднього і заднього прикочувальних котків відносно корпусів висівних апаратів. Ширина захвату (м) сівалок "Optima" - 3,0; 4,0; 4,5; 6,0; 9,3. Кількість рядків (шт) - 6; 8; 10; 12; 15. Агрегатується з трактора-ми потужністю (кс) - 60-120.
3. Левицька Ю. О. Основи агрономії. Розділ 7.4 с. 255
1. В. І. Скрипник "Розробка виробництво, конструктивні особливості нової сільськогосподарської техніки". Розділ 2.7. с. 47 - 52.
2. Д. Г. Войтюк Сільськогосподарські та меліоративні машини. Розділ 3. с. 173 - 175

19.10.2021
Тема: Машини для вирощування і збирання кукурудзи на зерно.
Урок №7. Приставки для зернозбиральних комбайнів для збирання кукурудзи з обмолотом качанів. Для реалізації схеми збирання кукурудзи з обмолотом качанів у полі застосовують різноманітні жатки вітчизняного та закордонного виробництва. Зокрема в Україні сучасне обладнання для збира-ння кукурудзи випускає компа-нія John Greaves (Бердянськ). Жатка для збирання кукурудзи ЖК-802 при-значена для збирання врожаю зі збором і подальшим обмолотом качанів, лодрібненням і розкиданням листостеблової маси по полю. Навішується безпо-середньо на похилу камеру комбайна і являє собою жатку струмкового типу, що складається з мисів, качановідо-кремлювального апарата, який має вальці зустановленими над ними пластинами й подавальними ланцюгами, за якими розташовано шнек качанів і різально- подрібнювальний апарат. Різально-подрібнювальний апарат складається з вертикально розміщеного вала, на якому закріплено ступицю. На ступиці шарнірно закріплено но-жі, які захищає кожух. Під час руху комбайна стебла кукурудзи мисами спрямовуються на вальці качановідок-ремлювальних апаратів, де на відривних пластинах качани відокремлюються від стебел. Далі качани транспор-туються подавальними ланцюгами з лапками до шнека , який подає їх на транспортер похилої камери, звідки вони надходять у молотарку комбайна. Очищене після обмолоту зерно нагромаджується в бункері й періодично вивантажується у транспортний засіб. Після відокремлення качанів стебла кукурудзи зрізаються й подрібнюють-ся шарнірно закріпленими ножами різально-подрібнювального апарата й розкидаються по поверхні поля також подрібнюються бур'яни. Продуктивність жатки на швидкоті 12 км/год від 6 до 8 га/год. Ширина захвату 4,2 м.
2. Д. Г. Войтюк. Сільськогосподарські та меліоративні машини. Розділ 7.4. с. 352-354
1. В. І. Скрипник "Розробка виробництво, конструктивні особливості нової сільськогосподарської техніки". Розділ 7.2. с. 182-192
                                                                       Кукурудзяна жатка ЖК-802 виробництва John Greaves

2021 - 2022 навчальний рік

04.05.2021
Лабораторно-практичні заняття.
Тема: Машини для обробітку грунту.
Урок №33;  Підготовка плугів до роботи. Повторити теоретичний матеріал з необхідних машин. Розібрати, зібрати основні вузли і агрегати плуга, провести їх технічне обслуговування. Підготовка плугів до роботи склада-ється з перевірки технічного стану плуга; встановлення робочих органів; підготовки трактора і приєднання до нього плуга; установки заданої глибини оранки.
Пдготовка трактора і приєднання до нього плуга.

Переобладнують механізм навіски трактора з трьохточкової схеми на двохточкову, як показано на малюнку. Для цього шарнір верхньої тяги і шарніри кріплення нижніх тяг (зведені в одну точку) навіски зміщують вправо від-носно середини валів на необхідну для кожного трактора величину. У трактора ДТ-75Н - на 140 мм. Це на 2-ва от-вори відносно осі трактора верхній шарнір і на 2-ві лиски на нижньому валі здвинуті вмісто втулки нижніх тяг, змістити вправо і закріпити обмежувальними кільцями. У трактора Т-150 - на 60 мм, на 1-н отвір і 1-ну лиску на валах навіски. У трактора Т-150К - на 150 мм. Для цього правий упор правої нижньої тяги навіски повинен бути закріплений на передостанній лисці правої частини нижнього вала, а лівий упор - за здвинутими втулками нижніх тяг. Верхню тягу зміщують в крайнє праве положення і закріплюють лівим упором.

Нижні повздовжні тяги навіски трактора обладнані телескопічними пристроями, призначеними для полегшен-ня з'єднання навісних машин з трактором. При витягнутих фіксуючих пальцях кожна тяга може родвигатися на 80 мм. Перед навішуванням пгуга необжідно витягнути фіксуючі пальці 1 (див. мал.) на нижніх тягах 2. Опустити нижні тяги навісної системи трактора на висоту рівня пальців навіски плуга, підвести трактор заднім ходом так, щоб шарові втулки нижніх тяг навіски трактора розмістились проти пальців навіски плуга. Надіти шарніри на пальці і зафіксувати чеками. Отвір шарового шарніра верхньої тяги совмістити з отвором вилки розкосу навіски плуга, з'єднати пальцем і зафіксувати чекою. Підняти плуг в транспортне положення і зафіксувати повздовжні тяги 2, вставивши пальці 1 в їх отвори.
2. Д. Г. Войтюк. Сільськогосподарські та меліоративні машини. Розділи 1.6.8. с. 36

20.04. 2021; 27.04. 2021
Лабораторно-практичні заняття.
Тема: Машини для обробітку грунту.
Уроки №33; №34. Підготовка плугів до роботи. Повторити теоретичний матеріал з необхідних машин. Розібрати, зібрати основні вузли і агрегати плуга, провести їх технічне обслуговування. Підготовка плугів до роботи склада-ється з перевірки технічного стану плуга; встановлення робочих органів; підготовки трактора і приєднання до нього плуга; установки заданої глибини оранки.
Встановлення робочих органів. Цей процес полягає в установленні потрібної кількості корпусів, передплужни-ків та дискового ножа.

Носки лемеців встановлюють на одній лінії так, щоб кінці польових дощьок і п'ятки лемешів мали просвіт до 10 мм. Для кращої заробки пожнивних решток передплужники, особливо у швидкісних плугів, повинні бути вине-сені вперед на максимально можливу величину так. щоб відстань від носка лемеша передплужника до носка ле-меша основного корпуса (по ходу) була 30-35см, а польовий обріз передплужника перебував в одній площині з польовим обрізом плужного корпуса. Лезо дискового ножа пускають на 20-30 мм нижче за носок лемеша перед-плужника, а сам диск - на відстань 10-20 мм від польового обрізу плужного корпуса в бік поля (рис. 6). Глибина ходу передлужника під час оранки староорних земель дорівнює 10 см, на піщаних грунтах 12, на цілинних 8см Маркування отворів в стойкі передплужника в залежності від заданої глибини оранки
Передплужник кріпиться до полоси рами державкою і скобою. Його положення по висоті фіксується циліндрич-ним виступом державки в одно з п'яти глухиг отворів в стойкі в залежності від глибини оранки.
                                             При глибині оранки 20 см - верхній отвір
                                                                                      22 см - 2-й отв.
                                                                                      25 см - 3-й отв.
                                                                                      27 см - 4-й отв.
                                                                                      30 см - 5-й отв.
2. Д. Г. Войтюк. Сільськогосподарські та меліоративні машини. Розділи 1.6.8. с. 35-36
11. В. І. Луцюк. Агротехнологія Розділ 16.1. с. 106-107

06.04.2021; 13.04.2021
Лабораторно-практичні заняття.
Тема: Машини для обробітку грунту.
Уроки №31; №32. Підготовка плугів до роботи. Повторити теоретичний матеріал з необхідних машин. Розібрати, зібрати основні вузли і агрегати плуга, провести їх технічне обслуговування. Підготовка плугів до роботи склада-ється з перевірки технічного стану плуга; встановлення робочих органів; підготовки трактора і приєднання до нього плуга; установки заданої глибини оранки.
Перевірка технічного стану плуга. Перш за все перевіряють комплектність плуга. Він має бути укомплектова-ний корпусами одного типу (культурними, швидкісними тощо), передплужниками, дисковим ножом, причіп-ним пристроєм для борін чи котків.
2. Д. Г. Войтюк. Сільськогосподарські та меліоративні машини. Розділи 1.6.2. с. 20-29; 1.6.8. с.35
11. В. І.  Луцюк. Агротехнологія Розділ 16.1 с. 106
                                                                         Інструкційно-технологічна карта на робоче місце

06.04.2021; 13.04.2021
Тема: Машини для поливу. Типи зрошувальних машин.
Уроки № 29; №30. Короткоструйні і далекоструйні дощувальні агрегати. У струминних апаратах вода подається під великим напором у похилу трубу з соплом у формі конуса, що звужується до вихідного отвору. Струмінь води в міру віддалення від апарату розпилюється і поступово розпадається на краплини. При падінні краплини зволо-жують площу у формі еліпса видовженого в напрямку сопла. При обертанні апарата біля вертикальної осі з неве-ликою швидкістю площа зволоження набуває форми кільця. Для поливу центральної площі кільця в апараті встановлюють два або три сопла. Залежно від дальності польоту крапель апарати бувають коротко-(радіус дії 10-15м), середньо-(радіус дії  до 35 м) і дальноструминні (радіус дії понад 60 м). Струминні апарати мають нерухому опору з вертикальним патрубком. У ньому обертається стакан, що переходить у ствол, нахилений до горизонту під кутом 30 град. У більшості конструкцій ствол апарата обертається за рахунок енергії вилітаючої води за прин-ципом реактивного руху. В апаратах з великим радіусом дії використовується спосіб обертання за допомогою не-великої турбінки,  в лопаті якої при виході із сопла вдаряється струмінь. Апарати ближнього і середнього радіуса дії обертаються за рахунок енергії удару струменя об дефлектор. Дефлектор має форму пластини і жорстко з'єдна-ний із стволом. Пластина обертає трубу і одночасно подрібнює струмінь. Двоконсольний дощувальний агрегат ДДА-100МА призначений для поливу овочів зернових, технічних і кормових культур. Машина являє собою змон-товані на тракторі (з ходозменшувачем) насосну установку і двоконсульну ферму довжиною 110 м з короткостру-минними насадками. Забирання води здійснюється з відкритої зрошувальної мережі насосом з приводом від ВВП трактора. Далекоструминна дощувальна машина ДДН-70 призначена для поливу овочеви культур, багато-річних трав, сінокосів. Працює позиційно по кругу або сектору із забором води із відкритих водойм, гідрантів за-критої зрошувальної мережі або із пересувних трубопроводів. Основні елементи машини: відцентровий насос із всмоктувальною трубою, далекоструминний дощувальний апарат з механізмом обертання, привід від ВВП трак-тора. Рама машини начіплюється на трактор. Дощувальні машини "Дніпро" ДФ-120 і ДФ-80 - електрофіковані фронтальної дії. Використовуються для поливу овочевих культур. Працює машина від закритої зрошувальної ме-режі. З позиції на позицію машина ружається фронтально за допомогоє електростанції, начепленої на трактор, а з ділянки на ділянку - буксируванням у поперечному напрямку. На машині встановлено 17 опорних електрофіко-ваних колісних візків. Двигун-редуктор кожного візка приводить у рух два металевих колеса, розміщених одне за одним.
2. Д. Г. Войтюк. Сільськогосподарські та меліоративні машини. Розділ 13.6. с. 529-536 

19.01.2021
Тема: Машини для хімічного захисту рослин. 
Урок №18. Регулювання обприскувачів на задану норму внесення робочої рідини. Задану норму внесен-ня (Q л/га) для конкретних умов роботи встановлює агроном, який відповідає за захист рослин. Залежно від об'єкта обприскування, типу розпилювального робочого органа, метеорологічних умов, визначають робочу ширину захвату (В, м). Потім обирають швидкість руху обприскувача (v, км/год), яка відповідає умовам про-хідності на даній ділянці. Для обраної робочої ширини захвату і швидкості руху агрегату визначають пло-щу, яку оброблятиме обприскувач за 1 хв. 
                                                                            S = Bv*1000 / 60, кв.м
   Якщо норма витрати робочої рідини Q, л/га, то на 1 кв.м вона становитиме:
                                                                           Q1 = Q / 10000, л/кв.м
   Тоді хвилинну витрату робочої рідини через розпилювальний пристрій визначають за такою залежністю:
                                                                            g = Bv*1000 / 60*Q / 10000 = QBv / 600, л/хв
   У вентиляторних розпилювальних пристроях для підрахованої хвилинної витрати знаходять положення дозатора рідини і тиск у напірній магістралі.
   Для штангових розпилювальних пристроїв, при відомій кіллькості розпилювачів n, визначають хвилинну витрату через один розпилювач:
                                                                            g1 = g / n = QBv / n*600л/хв
   Для відрахованої хвилинної витрати через один розпилювач за даними таблиці, що є в інструкції, підби-рають діаметр вихідного отвору розпилювача (колір розпилювача) та робочий тиск магістралі. Далі регулю-ють розпилювальний прстрій так, щоб фактична хвилинна витрата робочої рідини через них дорівнювала розрахунковій.
2. Д. Г. Войтюк. Сільськогосподарські та меліоративні машини. Розділи 4.4.2.5. с. 225-227, 4.4..2.6. с. 227-228