Агровиробництво (група 2)
17.03.2023; 24.03.2023
Тема: Машини для збирання олійних культур.
Уроки №51-№54. Основна олійна культура в Україні - соняшник. Якість технологічної сировини для виготовлення харчової олії залежить насамперед від термінів та якості йоко збирання. Арсенал технічних засобів для збирання соняшнику остан-нім часом поповнився новими високоефективними пристроями. Пристрої являють собою восьмирядні жатки (рис. 1) стру-мковоко типу. Вони складаються з рами, русел, різальних апаратів, транспортувальних пристроїв і облицювання.
Рис. 1. Пристрій для збирання соняшнику ПЗСС-8 і його технологічна схема:
1 – мис; 2 – ланцюговий конвеєр;
3 – різальний апарат; 4 – шнек; 5 – похила камера; 6 – плаваючий
конвеєр; 7 – молотильний апарат
Пристрій ПЗСС-8 навішують безпосередньо на похилу камеру зернозбирального комбайна. Підведення стебел соняшнику до різальних апаратів у процесі роботи здійснюється примусово за допомогою ланцюгових транспортерів 2 із спеціальни-ми лапками, що запобігає забиванню русел і забезпечує рівномірне підведення стебел до різальних апаратів. Різальні апа-рати 3 виконані у вигляді попарно розміщених на кожному руслі спеціальних дисків, які обертаються назустріч один одно-му. Це дає змогу зрізувати кошики з рослин з мінімальною механічною дією на них, м`яко, без їх струшування, що дає змо-гу уникнути втрат вільного насіння. Ті ж насінини, що мають найменшу силу зв`язку з кошиком і все-таки осипаються під мінімальною механічною дією лапок ланцюгових транспортерів та дисків різальних апаратів, вловлюються за допомогою спеціальних капотів оригінальної конструкції. Вловлене насіння під час переведення жатки з робочого положення в транс-портне після виходу із загінки або на поворотах самопливом потрапляє в поперечний шнек і далі в комбайн. Пристрої за-хищено вітровим щитом з металевої сітки, що полегшує комбайнеру спостереження за роботою шнеку і транспортерів. Зернозбиральні комбайни з новими пристроями працюють так: під час руху комбайна вздовж рядків соняшнику з опуще-ним в робоче положення пристроєм миси 1 спрямовують стебла до ланцюгових транспортерів 2, які підводять їх до різа-льних апаратів 3. Зрізані дисковими ножами кошики надходять до шнека 4, який зміщує їх до середини пристрою і подає до плаваючого транспортеру 6 похилої камери 5. З похилої камери кошики надходять до молотильного апарата 7 для обмо-лоту. Обмолочений ворох потрапляє на грохот молотарки і транспортується на решітний стан. Тут повітряним потоком насіння очищується від сторонніх домішок і подається в бункер. У міру накопичення в бункері насіння вивантажується в транспортні засоби. Обмолочені кошики з молотарки надходять на клавіші соломотряса, сходять з нього і розкидаються по полю для наступного заорювання. Українськими підприємствами виготовляються також і інші пристрої для збирання со-няшнику. Пристрої марки ПС (рис. 2) (ВАТ "КБ"Бердянськсільмаш") призначені для скошування соняшнику незалежно від ширини його міжрядь. Ними переобладнуються зернові жатки різних зернозбиральних комбайнів.
Рис. 2. Пристрій ПС змонтований на жатці зернозбирального комбайну:
1 - боковина; 2 - стеблепіднімачі; 3 - подаючий барабан; 4 - подовжувач вітрового щита
Складається із боковин 1 і стеблопідіймачів 2,
змонтованих на одній балці (трубі), подаючого барабану 3 та подовжувача вітрового
щита 4. Кількість стебло підіймачів пристроїв ПС визначається в залежності від
ширини захвату жатки конкрет-ної моделі комбайна (ПС 4-5-6-7-8-9). У
зібраному стані переобладнана жатка є аналогом соняшникових жаток фірм "Кейс", "Джон Дір". Простота пристрою забезпечує надійність
його в експлуатації. Пристосування
для збирання соняшника являє собою комплект вузлів і деталей, необхідних для
переобладнання зернових жниварок вітчизняних та імпортних комбайнів. Пристосування для збирання соняшника швидко і зручно монтується на жниварці
комбайна без будь-яких її доопрацюван-ня.
1. В. І. Скрипник "Розробка виробництво, конструктивні особливості нової сільськогосподарської техніки". Розділ 6.5. с. 131-137
10.03.2023
Тема: Машини для збирання кукурудзи на зерно.
Уроки №49; №50. Приставки для зернозбиральних комбайнів для збирання кукурудзи з обмолотом качанів. Для реалізації технології збирання кукурудзи з розкиданням подрібленої листостеблової маси по поверхні поля компанія "Херсонський комбайновий завод" розробила шестирядний пристрій КМС-6 (рис. 1) до комбайнів Skif Superior, КЛААС Мега
Рис. 1. Пристрій для збирання кукурудзи КМС-6 Рис. 2. Технологічна схема пристрою КМС-6
Пристрій КМС-6 навішується безпосередньо на похилу камеру комбайна і являє собою жатку струмкового типу, що скла-дається з мисів 1 ( рис. 2), качановідокремлювального апарата, який складається з вальців 2, з встановленими над ним від-ривними пластинами 3 і подавадьними ланцюгами 4, за якими розташовано шнек качанів 5 і різально-подрібнювальний апарат. Різально-подрібнювальний апарат складається з вертикально розміщеного вала 6, на якому закріплено ступицю 7. На ступиці шарнірно закріплені ножі 8, які захищені кожухом 9. Привід робочих робочих органів здійснюється через лан-цюгову передачу від контрприводного вала похилої камери. Під час руху комбайна стебла кукурудзи мисами 1 спрямову-ються на вальці 2 качано-відокремлювальних апаратів, де на відривних пластинах 3 відбувається відокремлювання качанів від стебел. Далі качани транспортуються подавальними ланцюгами 4 з лапками до шнека 5, який подає їх на транспортер похилої камери, звідки вони надходять у молотарку комбайна. Очищене після обмолоту зерно нагромаджується в бункері та періодично вивантажується у транспортні засоби. Стебла кукурудзи зрізаються та подрібнюються шарнірно закріплени-ми ножами різально-подрібнювального апарата і розкидаються по поверхні поля. При цьому лодрібнюються також і бур'я-ни, які супроводжують посіви кукурудзи.
1. В. І. Скрипник "Розробка виробництво, конструктивні особливості нової сільськогосподарської техніки". Розділ 7.2. с. 184-187
28.02.2023; 03.03.2023; 07.03.2023
Тема: Машини для вирощування і збирання кукурудзи на зерно.
Уроки №46-№48. Приставки для зернозбиральних комбайнів для збирання кукурудзи з обмолотом качанів. Для ре-алізації схеми збирання кукурудзи з обмолотом качанів у полі застосовують різноманітні жатки вітчизняного та закордон-ного виробництва. Зокрема в Україні сучасне обладнання для збирання кукурудзи випускає компанія John Greaves (Бер-дянськ). Жатка для збирання кукурудзи ЖК-802 (рис. 1) призначена для збирання врожаю зі збором і подальшим обмоло-том качанів, лодрібненням і розкиданням листостеблової маси по полю. Навішується безпосередньо на похилу камеру ком-байна і являє собою жатку струмкового типу, що складається з мисів, качановідокремлювального апарата, який має вальці зустановленими над ними пластинами й подавальними ланцюгами, за якими розташовано шнек качанів і різально- под-рібнювальний апарат. Різально-подрібнювальний апарат складається з вертикально розміщеного вала, на якому закріпле-но ступицю. На ступиці шарнірно закріплено ножі, які захищає кожух. Під час руху комбайна стебла кукурудзи мисами спрямовуються на вальці качановідокремлювальних апаратів, де на відривних пластинах качани відокремлюються від сте-бел. Далі качани транспортуються подавальними ланцюгами з лапками до шнека , який подає їх на транспортер похилої камери, звідки вони надходять у молотарку комбайна. Очищене після обмолоту зерно нагромаджується в бункері й періо-дично вивантажується у транспортний засіб. Після відокремлення качанів стебла кукурудзи зрізаються й подрібнюються шарнірно закріпленими ножами різально-подрібнювального апарата й розкидаються по поверхні поля також подрібню-ються бур'яни. Продуктивність жатки на швидкоті 12 км/год від 6 до 8 га/год. Ширина захвату 4,2 м.
Для збирання кукурудзи з обмолотом качанів успішно застосовують також потужні комбайни з роторним МСП. Так для збирання кукурудзи комбайни серії S700 фірми John Dieere обладнують 12- рядними жатками (рис. 2). Збільшення ширини захвату приставки у по-єднанні із системою поперечного й повздовжнього копіювання поверхні поля забезпечує роботу комбайна на високих швидкостях, за-вантаження молотаркий високу продуктивність комбайна вцілому. У конструкціях адаптерів для збирання врожаю кукурудзи простежу-ють такі тенденції розвитку:
• у конструкціях адаптерів закладено суцільну або секційну раму (для переведення в транспортне положення);
• забезпечено можливість збільшення рядності адаптерів;
• забезпечено можливість транзиту неподрібненої маси або подрібнення й розсівання листостеблової маси по полю.
2. Д. Г. Войтюк. Сільськогосподарські та меліоративні машини. Розділ 7.4. с. 352-354
1. В. І. Скрипник "Розробка виробництво, конструктивні особливості нової сільськогосподарської техніки". Розділ 7.2. с. 182-192
14.02.2023; 17.02.2023; 21.02.2023; 24.02.2023
Тема: Машини для збирання зернових культур.
Уроки №42-№45. Зернозбиральні комбайни: призначення, класифікація, особливості будови,
принцип роботи. Сучасні зернозбиральні комбайни призначено для збирання зернових колосових культур, кукурудзи, со-няшнику, сої, сорго, насіннєвих трав, зернобобових, круп'яних та інших культур. Комбайн (рис. 1) складається з таких осно-вних агрегатів: жатної частини 1, молотарки 2, подрібнювача 3, зернового бункера 4, дизеля 5, ведучих 6 і керованих 7 коліс і площадки керування з кабіною 8.
Технологічний процес роботи комбайна доволі складний порівняно з будь-якою іншою технікою. Розподілювачі 26 (рис. 2) відокремлюють смугу хлібостою на ширину захвату жатної частини. Мотовило 1, обертаючись, підводить стебла до різаль-ного апарата 25, який зрізає їх. Зрізані стебла мотовило укладає на шнек 2, спіральні витки якого переміщують їх із боків до середини. Тут пальцевий механізм шнека захоплює стебла й спрямовує їх по днищу до похилого транспортера 3, скреб-ки якого по днищу похилої камери транспортують їх до приймального бітера 5 молотильного апарата. У молотильному апараті відбувається захоплення хлібної маси й обмолочування завдяки ударам бил барабана 6 і протягуванню крізь зазор між барабаном і нерухомим підбарабанням 4. Більша частина вимолоченого зерна з домішками (зерновий врох) просипає-ться крізь щілини підбарабання на стрясну дошку 23. Соломистий врох (солома, частина зерна й колосків, збоїни) барабан викидає до відбійного бітера 22, який спрямовує його на передню частину клавіш соломотряса 12. Клавіші соломотряса, завдяки коливальному руху, розділяють соломистий ворох на дві фракції: солому й зерновий ворох. Солома транспортує-ться в копнувач 14 або подрібнювач. По мірі заповнення копнувача солома виггружається на поле у вигляді копн. або под-рібнюється подрібнювачем і розкидається по полю, чи укладається у валок. Зерновий ворох, просипавшись крізь решітча-сту поверхню клавііш, спрямовується їх днищем на стрясну дошку, що частково його розділяє й транспортує до решіт очи-щення 18. Тут зерновий ворох повітряним потоком вентилятора 21 очищується від легких домішок (полови, збоїн), а також від великих - завдяки просипанню зерна крізь щілини в решетах та їх коливальному руху. Очищене зерно транспортується в бункер 10. Коли бункер наповнюється, зерно вивантажують у транспортний засіб. Великі домішки (але легкі) й полова з верхнього та нижнього решіт транспортується повітряним потоком і верхнім решетом із подовжувачем до копнувача або подрібнювача. Недомолочені колоски просипаються крзь щілини подовжувача верхнього решета й потрапляють в колосо-вий шнек 17. Сюди ж сходять і великі домішки з нижнього решета. Ця суміш транспортуєься колосовим елеватором і верх-нім колосовим шнеком 11 в молотильний пристрій на повторне домолочування.
13.01.2023; 17.01.2023; 20.01.2023; 24.01.2023
Тема 2.7. Машини для збирання зернових культур.
Уроки №32-№36. Валкові жатки: призначення, різновиди, будова, робота і регулювання.Одним зі шляхів зменшення втрат зерна є роздільне комбайнування, яке дає можливість починати жнива на ранніх стадіях дозрівання хлібів, розшири-ти їх оптимальні агростроки (на 5-7 днів) і тим самим суттєво (у 2-3 рази) зменшити втрати зерна від сомоосипання. Особ-лива перевага цього способу спостерігається в разі збирання забур'янених посівів і культур із нерівномірним дозріванням зерна, а також насіннєвих посівів. Хоча сьогодні роздільне комбайнування застосовують нечасто, проте з огляду на наведе-ні вище переваги господарства мають бути готовими до застосування цієї технології. Тому переоснащення сільськогоспо-дарського виробництва новою технікою для скошування хлібів є одним з актуальних і невідкладних завдань. В Україні ро-зроблено й освоєно виробництво валкових зернових жаток - начіпних на енергозасоби, зернозбиральні комбайни, а та-кож причіпних - до тракторів класу 1,4-2,0. Розробка та виробництво вітчизняних жаток для роздільного комбайнування зосереджується переважно в Бердянську (Запорізька обл.). Це зернобобові начіпні жатки ЖЗБ-4,2; ЖЗБ-5; ЖБВ-4,2; ЖБВ-5; жатки валкові причіпні ЖВП-4,9; ЖВП-6,4; ЖВП-7,6; ЖВП-9,1; а також валкові начіпні жатки ЖВН-6Б і ЖВН-6Б (01-04). Ва-жливим завданням сьогодення є створення й освоєння виробництва достатньої кількості енергозасобів, що агрегатуються з високопродуктивними валковими жатками. Насамперед - це самохідні енергозасоби і реверсивні трактори . Для скошуван-ня зернобобових і круп'яних культур, а також забур'янених посівів зернових культур ефективно використовуються енерго-засіби Е-304, КПС-5Г із зернобобовими жатками ЖБВ-4,2 та ЖБВ-5У (рис. 6.8, 6.9).
Жатки зернобобові ЖБВ-4,2 і ЖБВ-5 призначено для скошування у валок зернобобових культур, гороху, полеглих зерно-вих культур, сіяних трав, зсої, а також насінників цукрового буряку. Їх ширина зах-вату - 4,2 і 5 м; продуктивність - 2,5 і 3 га/год. У жатках застосовано мотовило нової конструкції, що унеможливлює намотування рослинної маси. Викидне вікно розташовано по центру жаток, що дозволяє виконувати прокоси й обкошування, а також формувати якісніший централь-ний валок. Агрегатуються із самохідними шасі косарок-плющилок і енергозасобів. Жатки зернобобові ЖЗБ-4,2 і ЖЗБ-5 агрегатуються із зернозбиральними комбайнами.
Жатка валкова причіпна ЖВП-4,9 (рис. 6.10) призначена для скошування зернових колосових культур у валок. Її ширина захвату - 4,9 м; продуктивність - 4 га/год; Жатку обладнано ексцентриковим мотовилом, ремінно-планчастими транспор-терами. Її можна легко налаштувати на роботу або так само легко скласти для транспортування. Агрегатується з трактора-ми класу 1,4. Валкові причіпні широкозахватні жатки ЖВП-6,4, ЖВП-7,6, ЖВП-9,1 (рис. 6.11) призначені для скошування у валок зернових культур середньої та малої врожайності в степовій зоні для оптимальнішого завантаження високопродук-тивних комбайнів на підборі валків. Вони мають ширина захвату 6,4; 7,6; 9,1 м; їх продуктивність - 5,2; 6,1; 7,3 га/год. Жат-ки обладнано ремінно-планчастими транспортерами, різальним апаратом підвищеної швидкості різання, стабілізатором стійкості ходу; мають пристрій для швидкого і зручного переведення в робоче або транспортне положення. На жатках ЖВП-6,4 і ЖВП-7,6 встановлюється ексцентрикове мотовило, а на ЖВП-9,1 - планчасте. Агрегатуються з тракторами класу 1,4-2,0. Жатка валкова причі-пна.ЖВП-6,4 (рис. 6.12) має зварну П-подібну раму з центральною несною трубою і двома металевими боковинами з листового металу. З лівого боку труби є проушини для під'єднання сниці, на стійках встановлю-ють колеса в робочому й транспортному положенні. На рамі змонтовано платформу, що складається з різального апарата, повідного та веденого валів транспортерів, лівого й правого столів, має центральне викидне вікно. Різальний апарат - паль-цевий однобрусковий, змонтований на передньому брусі рами. Мотовило 5-лопатеве, двоексцентрикове з металевими гра-блинами. Транспортер ремінно-планчастий, чотиристрічковий лівий і правий однакової довжини. Привод механічний від ВВП трактора на клинопасову передачу контрпривода жатки. Привод різального апарата від механізму коливальної шайби (МКШ). Гідравлічна система під'єднана до гідросистеми трактора на три виходи: один із них - на гідроциліндр підіймання жатки, а два інших - на підіймання мотовила та гідроциліндр домкрата. Причіпний пристрій має дві сниці - транспортну і робочу. Під'єднується до транспортно-зчіпного пристрою навіски трактора . Для транспортування робоча сниця складаєть-ся. Ходова частина жатки в робочому положенні опирається на дві опори, на яких змонтовано колеса, встановлені на стій-ках рами. Колеса пневматичні. У транспортному положенні колеса переставляються на транспортну опору та стійку рами.
Жатка валкова начіпна ЖВН-6Б (рис. 6.13) агрегатується із зернозбиральними комбайнами. Безшпренгельне мотовило з граблинами підвищеної міцності гарантує високу надійність технологічного процесу та якість форму-вання валка. Продук-тивність - 4,8 га/год; робоча швидкість - 12 км/год; ширина захвату - 6 м.
1. В. І. Скрипник "Розробка виробництво, конструктивні особливості нової сільськогосподарської техніки". Розділ 6.2. с. 121-124
16.12.2022; 23.12.2022
Тема 2.7. Машини для збирання зернових культур.
Уроки №23-№26. Класифікація машин для збирання зернових культур. Зернові культури збирають комбайновим і не-комбайновим способами. Комбайновий спосіб може бути однофазним (пряме комбайнування) і двофазним (роздільне комбайнування) з наступною обробкою зерна на стаціонарних зерноочисних та сушильних комплексах і збиранням незер-нової частини врожаю. Пряме комбайнування (рис. 1) передбачає зрізування стебел, обмолот хлібної маси, відокремлен-ня зерна від соломи, очищення зерна від домішок і збирання продуктів обмолоту (зерна, полови і соломи). Зерно збирають у бункер комбайна, а солому і полову укладають у копиці чи валки на полі або подрібнюють і збирають у візки або розкида-ють по полю. Всі ці операції виконують комбайном у єдиному безперервному потоці. Прямим комбайнуванням збирають зернові з підсіяними багаторічними травами, низькорослі (до 50 см) і такі, що перестояли, зріджені , а також зернові, які достигають рівномірно, і малозабур'янені. Роздільне комбайнування (рис. 2) полягає в тому, що рослинну масу зрізують і обмолочують не одночасно, а роздільно, тобто за дві фази. Спочатку рослини зрізують і укладають у валки валковими жат-ками для підсихання і достигання (перша фаза), а через 3...5 днів підбирають валки комбайнами, обладнаними підбирача-ми. Далі процес відбувається так само як і за однофазного способу. За двофазного способу збиральні роботи починають на 5...10 днів раніше, ніж за однофазного, що має неабияке господарське значення. Стебла під час лежання у валках підсиха-ють, а бур'яни в'януть. Тому значно полегшується наступний обмолот і очищення зерна, пропускна здатність молотарки помітно підвищується. Однак при цьому збиральні машини рухаються полем двічі, а це призводить до збільшення витрат коштів. Роздільним комбайнуванням збирають культури, що нерівномірно достигають, забур'янені хліба, а також ті, густота яких не менше ніж 300 - 350 рослин на 1 м2 і висота не менше ніж 60 см. Висоту зрізу у валкових жатках установлюють 12...25 см (для жита 25...30 см). Полеглі хліба скошують на мінімальній висоті. Способи збирання незернової частини вро-жаю при прямому і роздільному комбайнуванні також різні: з утворенням валків і потоковий. У першому випадку комбай-ни обладнують валкоутворювачами, а в другому - начіпними пристроями, які мають подрібнювальний апарат і пристрої для збирання полови і подрібненої соломи або для її розкидання, частково чи повністю.
Комплекс зернозбиральних машин. Для скошування зернових культур і укладання їх у валки використовують навісні, причіпні та самохідні валкові жатки. Навісні жатки ЖВН-6Б, ЖРБ-4,2А, навішують на зернозбиральні комбайни «Нива» і «Енисей». Причіпні жатки ЖВП-4,9, ЖВП-6 агрегатують з колісними тракторами класу 1,4-2. Са-мохідні жатки ЖБВ-4,2, ЖВН-6Б-01, ЖБВ-5 агрегатують із спеціальними енергетичними засобами КПС-5Г, КПС--5Б та Е-304. Валки підбирають підбирачами полотенно-конвеєрними (ППТ-3А) та платформами-підбирачами, які встановлюють на зернозбиральні комбайни. Для збирання зернових культур одно- чи двофазним способом використовують комбайни «Нива», «Енисей», «Дон» та їх модифікації, а також нові вітчизняні комбайни "Скіф 280" і комбайни зарубіжних фірм «Клаас» (Німеччина), «Джон-Дір» (США) тощо. Незернову частину врожаю (НЗВ) збирають різними соломозбиральними засобами відповідно до технології. Потокова технологія (рис.2) передбачає використання на зернозбиральних комбайнах пристроїв, обладнаних подрібнювачами і причеплених до комбайна спеціальних причепів для збирання полови і подрібненої соломи. Незернову частину транспортують до місця скиртування або вивантажують із причепів, не відчеплюючи від комбайна. Після цього во-локушами цю масу стягують до місця зберігання. В обох випадках за допомогою навантажувачів і універсальних скиртува-льних агрегатів формують скирти. В окремих випадках подрібнену солому розкидають по полю, а полову змінними приче-пами транспортують на склади. Валкова технологія полягає у використанні комбайна з валкоутворювачем (рис. 3) і ма-шин для збирання валків: прес-підбирачів (рис. 4), підбирачів-стогоутворювачів, підбирачів-ущільнювачів тощо. Після них працюють машини, що підбирають тюки чи рулони або стоги і транспортують їх до місця складування.
2. Д. Г. Войтюк Сільськогосподарські та меліоративні машини. Розділ 6.1. с. 260-264
04.11.2022; 11.11.2022
Тема 2.5. Технічне забезпечення догляду за посівами.
Уроки №19-№22. Різновиди та загальна характеристика машин для догляду за посівами сільськогосподарських ку-льтур. У системі заходів, спрямованих на вирощування культур, вирішальне значення має догляд за посівами. Визначаючи та впроваджуючи способи догляду, треба обов'язково враховувати ґрунтово-кліматичні умови конкретної місцевості та біологічні особливості сільськогосподарських культур, а іноді й окремих сортів. Тільки за цих умов догляд за посівами буде ефективним. Система догляду за посівами ярих культур залежить від того, яким способом проведено сівбу - звичайним рядковим чи широкорядним. Догляд за культурами, висіяними першим способом, полягає у коткуванні, боронуванні (рис. 7.1) та боротьбі з бур'янами (рис. 4.1). Післяпосівне коткування застосовують переважно в умовах недостатнього зво-ложення та в посушливі роки. Одночасно з коткуванням боронують легкими боронами. Технологія догляду за посівами, ви-сіяних другим способом, включає в себе боронування до і після появи сходів, проріджування сходів, повздовжню і попе-речну культивації, підгортання, внесення добрив та ін.
При сучасній технології вирощування просапних культур операції з обробітку грунту скорочують до мінімуму, а бур'яни, шкідників і збудників хвороб рослин знищують обприскуванням посівів гербіцидами та іншими хімікатами. Іноді гербі-циди загортають у грунт і перемішують з ним. Щоб знищити грунтову кірку і проростки бур'янів у поверхневому шарі грунту, посіви вздовж рядків обробляють ротаційними мотиками і поперек рядків або під кутом до них - легкими, серед-німи і сітчастими боронами. Досходове боронування проводять за 4-5 днів до появи сходів, післясходове - у фазі першої пари справжніх листків. Зріджені посіви не боронують. Робоча швидкість при досходовому боронуванні не повинна пере-вищувати 5-6 км/год, а при післясходо-вому - 3-3,5 км/год. Необхідну густоту насаджень забезпечують поперечним боро-нуванням у два-три проходи або букетуванням - поперечним прорізуванням сходів культиваторами. Міжряддя рядкових посівів обробляють культиваторами-рослинопідживлювачами вздовж рядків (рис.7.2). Щоб не пошкодити сходи, кром-ки робочих органів культиваторів розташовують на деякій відстані від осі рядка рослин. Цю відстань називають захисною зоною. При першій культивації рослин визначають захисну зону 8-12 см, а при наступних - збільшують до 14-15 см. Для за-побігання засипання рослин при першому обробітку використовують односторонні плоскорізальні лапи, захисні щитки або диски. У захисних зонах бур'яни знищують також обприскуванням розчинами гербіцидів. Розпушування грунту і вне-сення мінеральних добрив при міжрядному обробітку проводять на глибину до 16 см з обох боків рядка, підгортання - на глибину 15-17 см.
2. Д. Г. Войтюк Сільськогосподарські та меліоративні машини. Розділ 1.9. с. 54-55
21.10.2022; 28.10.2022
Тема 2.4. Техніка для посіву і посадки.
Уроки №15- №18. Картоплесадильні машини. Картоплесаджалки призначені для садіння яровизованих або неяровизо-ваних бульб картоплі рядковим способом з міжряддями 60 і 70 см з одночасним внесенням у рядки мінеральних добрив.
Картоплесаджалка напівначіпна шестирядна КСМ-6. До саджалки входять три однакові секції, змонтовані на зварній рамі. Кожна секція має бункер 11 (рис. 3.52), що вміщує близько 360 кг бульб, два ложечково-дискові садильні апарати 6, два туковисівні апарати 5, два сошники 2 із загортальними дисками 14 та борінки 13. Робочий процес. Завантажені в бункер 11 бульби картоплі самопливом безперервно надходять до живильного ковша 15. Бункер зроблено з листової сталі у вигляді коробки, дно якої нахилено в бік живильного ковша. Передня стінка бункера має вікно, що перекривається заслінкою 8. У днищі кожного бункера встановлено струшувачі 10. Живи-льний ківш є продовженням дна бункера. У ковші змонтовано ворушилки 9 і шнеки 7, які спрямовують бульби до ложечок 16 садильного апарата 6 . Кожен садильний апарат складається з диска і прикріплених до ньго по ко-лу 12 ложечок; для утримання бульб ложечки мають підпружинені затискачі 17. При обертанні дисків їх ложечки опускаються в живильні ковші і захоплюють по одній бульбі. Після виходу ложечок із шару бульб картоплі у живильному ковші підпружений палець затискача притискується до бульби. При наближенні диска до сошника 2, важіль пальця затискача набігає на шину-копір 18, відхиляється і звільнені бульби падають у порожнини сош-ників, а далі - у борозни. Одночасно туковисівним апаратом 5 мінеральні добрива через тукопроводи потрапляють у перед-ні частини сошників, а потім на дно борозни. За допомогою поличок сошника добрива присипаються шаром ґрунту, на який потім укладаються бульби. Борозни загортаються ґрунтом за допомогою дискових загортачів 14 і борінок 13. Робочі органи саджалки приводять від ВВП трактора через карданні передачі, конічно-циліндричний редуктор, ланцюгові і зуб-часті передачі. Регулювання. Відстань між бульбами в рядку регулюють встановленням змінної зірочки на вторинному валу редуктора. Глибину садіння (до 18 см) регулюють, опускаючи або піднімаючи копіювальні колеса сошників. Ширина захвату саджалки - 4,2 м. Саджалку агрегатують з тракторами ДТ-75Н або Т-150.
2. Д. Г. Войтюк Сільськогосподарські та меліоративні машини. Розділ 3.5.1. с. 179 - 181
07.10.2022; 14.10.2022
Тема 2.4. Техніка для посіву і посадки.
Уроки №11; №12; №13; №14. Сівалки для посіву овощних культур. Овочеві сівалки за технологічним процесом подібні до зернових. Проте вони мають ряд конструктивних особливостей, зумовлених тим, що норми висіву для різних овочевих культур дуже відрізняють-ся, а глибина загортання насіння в грунт невелика - від 1,5 до 6 см. Найбільше розповсюдження мають овочеві сівалки СОН-4,2, "Клен-4,2" та їх модифікації.
Начіпна овочева сівалка СОН-4,2 (рис. 77) (ВАТ "Червона Зірка"), шириною захвату 4,2, призначена для рядкової і стрічкової сівби насіння овочевих культур з одночасним внесенням мінеральних добрив. Агрегатують ці сівалки з тракторами класу 1,4 і 2. Складається сівалка з рами, двох опорно-приводних коліс, двох ящиків, насіннє- і туковисівних апаратів, туко- і насіннєпроводів, сошників і двох дискових маркерів. За будовою і процесом роботи котушково-штифтові туковисівні апарати та котушкові насіннєвисівні апарати, вста-новлені на сівалці СОН-4,2, по-дібні до висівних апаратів зернових універсальних сівалок СЗ-3,6А (див. рис. 3.16). Сошники для за-гортання в грунт мінеральних добрив кілевидні. Для загортання в грунт насіння сівалку можна обладнати дводисковими сошниками з ребордами і ущільнювальними коточками або спареними однодисковими сошниками з ребордами, спеціальними коточками та загорта-чами (див. рис. 3.18). Особливий інтерес представляють новинки спільного підприємства МСНВП "Клен" - сівалки, в тому числі овоче-ві, з висівною системою ВСС принципово нового способу дозування насіння. Універсальна овочева сівалка "Клен-4,2" (рис. 78), з шириною захвату 3,6; 4,2; 4,8 м, при-значена для рядкової сівби овочевих культур і трав різними схемами посіву: овочевих - цибулі, ка-пусти, помідорів, огірків, столових буряків..., бобових - сої..., лікарських рослин - календули, валеріани, ромашки, душиці, маку та ін. На сівалці встановлені електромагнітні вібро-дискретні, з електронним керуванням і контролем, висівні апарати, які мають: самий ши-рокий діапазон норм висіву; низьке травмування насіння, підвищену рівномірність розподілу насіння в рядку. Використання сівалки до-зволяє досягти значної економії посівного матеріалу. Крім того вони прості, зручні і надійні в експлуатації. Висівна система заснована на принципово новому способі дозування насіннєвого матеріалу і являє собою електронну систему, що складається з модулів: пульта керування; мультиплексора; дозаторів; датчика руху. Пульт керування (див. рис.) встановлюється в кабіні тракториста і керує роботою дозаторів залежно від параметрів наладки. Мультиплексор призначений для розгалудження лінії передачі і контролю, а також живиль-ної напруги на кожний дозатор. Дозатор (див. рис.) - це електромеханічний прилад, що здійснює дозування насіння по команді з пульта керування. Він з'єднаний з процесором, що керує висівним вузлом, головним елементом якого є кроковий двигун. Процесор виконує контроль за рухом сівалки і положенням ротора крокового двигуна; прийом і запам'ятовування інформації від пульта керування про ре-жим роботи і передачу інформації під час роботи про несправності, що виникли, і про відсутність насіння. Інформація про виникнення неспрвності під час роботи дозатора передається на пульт керування. Прицьому одночасно спрацьовує звукова і світлова сигналізація. Датчик руху встановлений в ступиці колісної опори і призначений для синхронізації процесу висівання із швидкыстю руху агрегату. Овочеві сівалки "Клен" мають модифікації, м - 1; 1,8; 2,8; 5,4.
1. В. І. Скрипник "Розробка виробництво, конструктивні особливості нової сільськогосподарської техніки". Розділ 2.6. с. 45-46
2. Д. Г. Войтюк Сільськогосподарські та меліоративні машини. Розділ 3.4. с. 175 - 176
23.09.2022; 30.09.2022
Тема 2.4. Техніка для посіву і посадки.
Уроки № 7; №8; №9; №10. Сівалки для посіву просапних культур, їх призначення, будова, робота і регулювання. Просапні сівал-ки комплектуються висівними модулями з механічними й пневматичними висівними апаратами. Широкозахватні сівалки іноземного ви-робництва на 16 або 24 рядки для високопродуктивної сівби просапних культур оснащені центральним двосекційним бункером для по-сівного матеріалу і добрив і накопичувальними бункерами на посівних секціях. Універсальна сівалка вакуумного типу "Optima" призначена для точного висі-ву насіння цукрових буряків, кукурудзи, соняшнику, бобів. сої, цикорію та інших культур, що висівають з міжряддями 30 см і більше.
До складу машини входять (рис. 3.44) рама 1 на пневмоколісному ходу; секції робочих органів 2, що кріпляться до бруса рами; меха-нізм приводу від опорно-привідних коліс через редуктор на вал контрприводу і кожний висівний апарат; вентилятор, розташований в центральній частині рами з вакуум-проводами, шо підводить вакуум до кожного висівного апарата; маркери 5 правий і лівий, що скла-даються за допомогою виносних гідроциліндрів. Машина може бути укомплектована бункерами для мінеральних добрив 4 з туковисів-ними апаратами, тукопроводами і сошниками. Деякі модепі сівалок комплектуються механізмами для завантаження машини добрива-
ми 3. Секції робочих органів влаштовані всі однаково: передній кронштейн, яким секція кріпиться до бруса рами; незалежна паралело-грамна підвіска, що забезпечує копіювання мікролельєфу поля; висівний апарат з висівним диском; бункер для насіння; сошник для ви-сіву насіння; система опорних і ущільнювальних котків з механізмом регулювання глибини сівби. Висівний апарат (рис. 3.45) має ви-сівний диск 2, що обертається як одне ціле з вакуумною камерою, Висівний барабан з'єднаний з вентилятором розрідження через пусто-тілу вісь 3. Розрідження забезпечує присмоктування насіння 4 до висівного диска. Два відсікачі 5 і 7 коригуть можливе подвійне і потрі-йне прилипання насіння. Розташований із зворотного боку диска переривач вакууму 8 забезпечує відпадання насіння і сприяє точному його укладанню. Висівні секції мають центральний привід від опорно-привідного колеса, коробку передач, що знаходиться на кінці ра-ми сівалки, дозволяє вручну заміну зірочок або регулювання механізму їх перемикання. Сошники і прикочувальні котки змінюються за-лежно від виду насіння і грунтових умов. Підготовка сівалок до сівби просапних культур аналогіна для всіх сівалок: 1. Установка на задану ширину міжрядь. Розмічають брус рами. Послабивши кріплення висівних секцій до бруса рами, пересувають їх відповідно ро-змітки. 2. Установка на задану норму висіву. Норма висіву насіння визначається у кількості штук насінин, що висівається на погон-ний метр рядка підбором висівного диска і передаточного числа. Підбирають передаточне відношення і відповідно встановлюють при-вод, користуючись схемою, прикріпленою на коробці. 3. Установка на задану норму внесення добрив. Необхідна норма висіву доб-рив досягається відповідною частотою обертання висвного механізму туковисівного апарату. Частота обертання забезпечується меха-нізмом приводу сівалки.4. Установка на задану глибину висіву насіння. Глибину ходу сошників для висіву насіння встановлюють шляхом зміни положення переднього і заднього прикочувальних котків відносно корпусів висівних апаратів. Ширина захвату (м) сіва-лок "Optima" - 3,0; 4,0; 4,5; 6,0; 9,3. Кількість рядків (шт) - 6; 8; 10; 12; 15. Агрегатується з тракторами потужністю (кс) - 60-120.
3. Левицька Ю. О. Основи агрономії. Розділ 7.4 с. 255
1. В. І. Скрипник "Розробка виробництво, конструктивні особливості нової сільськогосподарської техніки". Розділ 2.7. с. 47 - 52.
2. Д. Г. Войтюк Сільськогосподарські та меліоративні машини. Розділ 3. с. 173 - 175
09.09.2022; 16.09.2022
Тема 2.4. Техніка для посіву і посадки.
Уроки №3; №4; №5; №6. Рядкові сівалки для посіву зернових і бобових культур. Сівалка зернотукова універсальна СЗ-3,6А при-значена для рядкової сівби зернових (пшениці, жита, ячменю, вівса) та зернобобових (гороху, квасолі, бобів, люпину) культур з одночас-ним внесенням у рядки гранульованих мінеральних добрив. Сівалка причіпна, гідрофікована. Агрегатують одну сівалку з тракторами класу 1,4.
Складається сівалка СЗ-3,6А з рами 1 (рис. 3.6.) з причіпним пристроєм 6, опорно-привідних коліс, двох зернотукових ящиків 9, на-сіннєвисівних апаратів 11, туковисівних апаратів, насіннєпроводів, сошників 4, зубових загортачів, механізму піднімання сошників 5, механізму передачі руху від коліс до висівних апаратів, підніжної дошки. Робочі органи сівалок: Робочими органами комбінованих ря-дкових сівалок є висівні апарати, насіннєпроводи, сошники та шлейфи-загортачі. Висівні апарати. На зернових, овочевих і льняних сі-валках, призначених для рядкової сівби, встановлені висівні апарати котушкового типу. Насіннєпроводи. Для підведення насіння від висівних апаратів до сошників широко застосовують гумові гофровані насіннєпроводи. Сошники. Призначені для утворення в грунті борозенки, вкладання в неї насіння і добрив. На зернових сівалках установлюють анкерні і дво- і однодискові сошники. Загортачі при-значені для загортання борозенок, утворених після проходження сошників. На зернових сівалках застосовують зубчасті, ланцюгові та кільчасті загортачі. Працює сівалка так: Насіння з переднього відділення ящика і добрива з заднього заповнюють самопливом короб-ки висівних апаратів. Котушки, обертаючись, забирають насіння і добрива і подають їх за межі коробок висівних апаратів. Добрива по лотках попадають в лійки насіннєпроводів, з яких разом з насінням надходять в насіннєпроводи і по них до розтрубів сошників. Загор-тання насіння і добрив відбувається внаслідок самоосипання грунту і вирівнювання рельєфу поля загортачами, встановленими за сош-никами. Встановлення на норму висіву насіння. Кількість насіння, що його висівають котушкові апарати, змінюють зменшенням або збільшенням робочої довжини жолобчастих котушок насіннєвисівних апаратів і їхньої частоти обертання. Встановлення на норму внесення добрив. Основне регулювання норми висіву добрив здійснюється зміною частоти обертання штифтових котушок туковисів-них апаратів. Регулювання заглиблення сошників. Заглиблення дискових сошників зернових сівалок регулюють у межах 4-8 см гви-нтовим регулятором і пружинами на штангах сошників.
1. В. І. Скрипник "Розробка виробництво, конструктивні особливості нової сільськогосподарської техніки". Розділи 2.1. с. 31-32, 2.2. с. 32-39
2. Д. Г. Войтюк. Сільськогосподарські та меліоративні машини. Розділи 3.2.1. с. 144-147, 3.2.2.1. с. 152-154, 3.2.2.3. с. 160-161
02.09.2022
Тема 2.4. Техніка для посіву і посадки.
Уроки №1; №2. Класифікація машин. Способи сівби і садіння сільськогосподарських культур. Залежно від способу сівби розріз-няють сівалки таких видів: рядкові - для висівання різних культур суцільним рядковим, вузькорядним, перехресним, широкорядним і стрічковим способами; гніздові - для розміщення груп (гнізд) насіння в паралельних рядках; пунктирні або однозернові - для розмі-щення насіння в рядку на однаковій відстані одне від одного; розкидні - для розкидання насіння по поверхні поля. За призначенням сівалки поділяють на універсальні та спеціальні. Універсальними можна сіяти різні культури, Спеціальні сівалки розраховані на сівбу однієї або обмеженої кількості культур. За сппособом агрегатування з трактором сівалки бувають причіпні та начіпні.
Розрізняють такі способи і схеми сівби і садіння: Звичайна рядкова сівба (рис. 3.1, а) - характеризується тим, що насіння розміщуєть-ся в грунті рядками з міжряддями 15 см на глибину 4-8 см. Такий спосіб сівби широко застосовується при вирощуванні зернових куль-тур. Вузькорядна сівба (рис. 3.1, б) - різновид звичайної рядкової сівби з шириною міжряддя 6,5-8,5 см. Насіння по поверхні поля роз-поділяється рівномірніше, ніж при рядковій; площа живлення, яка припадає на одну рослину, наближається до квадрата, завдяки чому поживні речовини використовуються повніше. Перехресна сівба (рис. 3.1, в) здійснюється зерновими рядковими сівалками з міжряддя-ми 15 см. Поле почергово засівають вздовж і впоперек. При такому способі насіння розподіляється на полі рівномір-ніше. Стрічкова сівба (рис. 3.1, г) - різновид рядкової сівби. Відрізняється від неї тим, що вузькі міжряддя чергуються з широкими. Цим спосоьом висі-вають просо, насіння овочевих та інших культур, які потребують міжрядного обробітку. За кількістю рядків у стрічці розрізняють дво- і трирядкові стрічкові посіви. Широкорядна сівба (рис. 3.1, д) відрізняється від рядкової широкими міжряддями (45-70 см і більше). Цим способом висівають насіння гречки, проса, овочевих, технічних та інших культур, які потребують значної площі живлення і між-рядного обробітку. Гніздова сівба (рис. 3.1, е) - різновид широкорядної. При гніздовій сівбі насіння в рядках розміщується не суцільно, а по кілька штук гніздами. Квадратно-гніздова сівба (рис. 3.1, є) відрізняється від гніздової тим, що насіння висівають групами (гніз-дами) в рядках на однаковій відстані одне від одного і розміщують з гніздами сусідніх рядків на одній лінії. Рослини можна обробляти культиваторами вздовж і в поперек рядків. Пунктирна або однозернова сівба ()рис. 3.1, ж) характеризується тим, що насіння розміщу-ється у рядках по одному на приблизно однакових відстанях. Цим способос висівають однонасінні цукрові та столові буряки, кукурудзу та інші культури. При цьому способі досягають значної економії насіння, а також зменшують затрати праці на наступних операціях ви-рощування рослин.
2. Д. Г. Войтюк. Сільськогосподарські та меліоративні машини. Розділи 3.1.1. с. 139-143
2022-2023 НАВЧАЛЬНИЙ РІК
17.06.2022
Тема: Основи технології рослинництва.
Уроки №38: №39; №40. Особливості технології вирощування соняшника. Насіння його містить до 45-50% олії, соняш-никова макуха - цінний корм для тварин, бо містить багато білків і жирів. Насіння соняшнику проростає за температури +3+5 град., сходи добре витримують приморозки до -5-7 град.; найсприятливішою для росту є темпера-тура +20+25 град. Соняшник має добре розвинуту кореневу систему, що проникає в грунт до 2-3 м. Стебло пряме 1,5-2 м заввишки. Квітки жовті, зібрані в суцвіття - кошик. Плід - сім'янка. Цю культуру можна з успіхом вирощувати на різних типах грунтів. мало-придатні грунти з підвищеною кислотністю й легкі піщані. Соняшник - світлолюбива культура, належить до пережресноза-пильних рослин. вегетаційний період вирощування сортів становить 95-120 днів. У сівозміні соняшник розміщують після озимих, зернобобових, картоплі, кукурудзи, ячменю. Соняшник добре реагує на поглиблення орного шару грунту. Глибина зяблевої оранки має бути до 32 см. Рано навесні піоля закриття вологи до сівби проводять 1-2 культивації, особливу увагу слід приділяти знищенню пророслих бур'янів. Сіють соняшник пунктирним способом із шириною міжрядь 70 см, коли грунт на глибині загортання насіння ()8-10 см) прогріється до +6+8град. Висівають його протягом 3-4 днів. Норма висіву за-лежить від розміру і посівної придатності насіння і становить 9-12 кг/га. Насіння загортають на глибину 6-8 см, за посуш-ливої погоди - на 8-10 см. Догляд за посівами починають із досходового боронування легкими боронами приблизно за 3-4 дні до з'явлення сходів. У фазі 4-5 справжніх листочків поле боронують впоперек сівби. Впродовж літа міжряддя обробля-ють культиваторами 2-3 рази на глибину 10-12 см. У разі недостатньої кількості опадів глибину наступних операцій змен-шують до 7-8 см. Середня врожайність соняшника в Україні останнім часом становить лриб-лизно 24 ц/га.
Технологічно процес збирання соняшнику організовують так: за 2-3 дні до початку збиральних робіт поле обкошують і розбивають на загінки, прокладають транспортні й розвантажувальні магістралі. Для збирання врожаю застосовують зер-нозбиральні комбайни , які обладнують спеціальними пристроями ПСП-8 і ПСП-10 (рис. 1). Щоб насінняменше обсипалось і подрібнювалось, частоту обертання барабана на комбайнах СК-5М-1 «Нива» та закордонних фірм, обладнаних спеціаль-ними пристроями для збирання соняшнику, установлюють 300 об./хв.
3. Левицька Ю. О. Основи агрономії. Розділ 7.7. с. 286-293
11. Луцюк В.І. Агротехнолоія. Розділи10.5. с. 86-87; 32 с. 225
21.05.2022; 28.05.2022
Тема: Технологія сівби та посадки сільськогосподарських культур.
Уроки №36; №37. Насінний матеріал та його якість. Характеристика основних показників якості посівного мате-ріалу: чистоти, схожості, енергії проростання, посівної придатності, маси 1000 зернин, вологості та ін,. Сівба ви-сокоякісним насінням районованих сортів є одним з основних агротехнічних заходів, спрямованих на вирощу-вання високих урожаїв сільськогосподарських культур. Відповідно до державного стандарту, залежно від посів-них якостей розрізняють класи насіння, яке висіватимуть. Якщо воно відповідає цим вимо-гам, його називають кондиційним. Господарства повинні прагнути висівати насіння переважно l, а потім ll класу. Висівати неконди-ційне насіння заборонено. Для насінних посівів використовують насіння тільки l класу. Чистота насіння - це ма-са чистого насіння досліджуваної культури в процентах до загальної маси зерна. З наважки на розбірній дошці відбирають чисте здорове насіння основної культури, зважують, визначаючи масу спочатку в грамах, а потім в процентах від взятої наважки. Схожістю насіння називають кількість насіння, що проросло у встановлений для цієї культури строк (7-10 днів). Виражається воно в процентах до загальної кількості насіння, взятого для проро-щування. Схожість - один з основних показників якості насіння. Погана схожість насіння спричиняє зрідженість посівів, що значною мірою впливає на величину врожаю сільськогосподарських культур. Енергія проростання насіння - це кількість досліджува-ного насіння в процентах., що проросло за перші 3-4 дні. Насіння, що має висо-ку енергію проростання, дає дружні сходи, які менше пригнічуються бур'янами і більш стійкі проти несприятли-вих умов.
Посівна придатність посівного матеріалу - це процентний вміст у ньому чистого та одночасно схожого насіння. Щоб визначити посівну придатність, процент чистоти множать на процент схожості й добуток ділять на 100. Да-ні про посівну придатність використовують при остаточному встановленні норм висіву. Маса 1000 зерен - з фрак-ції чистого насіння відбирають підряд дві проби по 500 шт. зерен у кожній і зважують з точністю до 0,01 г. Якщо розбіжність між масами обох проб не перевищуватиме 3% середньої, підсумовують масу першої і другої проб. Встановлено, що чим крупніше і важче насіння, тим більше в ньому міститься поживних речовин і краще розви-нений його зародок. Рослини, що виросли з такого насіння, високоврожайні. Без визна-чення посівної придатнос-ті насіння і маси 1000 зерен не можна встановити норму висіву і визначти схо-жість насіння у польових умовах. Важливим показником якості насіння є його вологість. Нормальною вологістю насіння зернових культур вважа-ють 14-15, а соняшника, льону - 11-12%. При підвищеній вологості зерно в сховищах самозігрівається, уражається хворобами, пошкоджується шкідниками тощо. Підвишена вологість призводить до помітного зниження схожості насіння, а іноді до повного псування зерна. Вологість зерна визначають електричними вологомірами.
3. Левицька Ю. О. Основи агрономії. Розділ 7.1. с. 215-217
11. Луцюк В.І. Агротехнолоія. Розділ 6.1. с. 51-52
08.04.2022; 15.04.2022
Тема 1.3: Особливості технологій обробітку грунту.
Уроки №30; №31. Технологія вертикального обробітку грунту (Verti Till). Однією із сучасних ґрунтозахисних технологій є вертикальний обробіток ґрунту, або verti-till, який уперше застосували фермери Канади та США на початку ХХІ ст. Концепція вертикального обробітку полягає в захисті від вітрової й водної ерозій та системному запобіганню формування глибоких, надмірно ущільнених прошарків ґрунту, що погіршують капілярність ґрун-тів та обмін вологи, а також перешкоджають нормальному розвитку кореневої системи рослин. На відміну від традиційного обробітку, основною особливістю verti-till є відсутність горизонтальних зміщень ґрунту під час об-робітку, перевертання скиби й ущільнення. Також подрібнюються та розподіляються пожнивні рештки на повер-хні поля, утворюючи шар мульчі, який зберігає вологу. Класична технологія обробітку ґрунту, крім створення плужної підошви, також порушує роботу ґрунтових мікроорганізмів і створює проблеми з мінералізацією рос-линних решток. Адже загорнута на глибину оранки солома зазвичай не розкладається роками й лежить у ґрунті практично в незмінному стані. Так відбувається тому, що мікроорганізми ґрунту, які сприяють розкладанню ре-шток, «живуть і працюють» переважно на глибині 10-12 (максимум 15) см, тоді як солому загортають мінімум на 10 см глибше. У технології verti-till застосовують агрегати вертикального обробітку ґрунту, які можуть працювати з різними рослинними рештками, не забиваючи робочі органи, а також обробляти пересушений, перезволоже-ний ґрунт.
Рис. 1. Схема роботи і розміщення на рамі агрегату дискових хвилястих ножів (култерів)
Основні робочі органи (hbc/ 1) - це дискові хвилясті ножі (култери), встановлені на індивідуальній пружинній стійці, що працюють на високих швидкостях із високими навантаженнями. Особливість култерів у тому, що во-ни створюють постійну вібрацію, яка поширюється на глибші й щільніші шари ґрунту, нагадуючи принцип від-бійного молотка, подрібнюючи ґрунт навколо оброблювальної зони та залишаючи в ньому мікрощілини, завдя-ки яким повітря, волога й коріння краще проникають у ґрунт. Зазвичай дискові ножі не мають, або майже не ма-ють, кута атаки, тому їх розташування вертикальне до оброблюваної поверхні. Така конструкція дозволяє не зрі-зати верхній шар ґрунту, а робити вертикальний обробіток, подрібнюючи ґрунт і перемішуючи його з пожнив-ними рештками. Цьому так само сприяє специфічна форма дисків та особливі зазубини, які захоплюють, а потім зрізують пожнивні рештки до потрібної лінії. Задня частина такого агрегата складається з важкої пружинної зу-бової борони й вичісувального пластинчасто-ребристого котка, які забезпечують якісне подрібнення і розміщен-ня рослинних решток у верхніх шарах ґрунту до 4 см.
Рис. 2. Агрегат для вертикального обробітку грунту RTS Salford I-2100
Така конструкція забезпечує єдину глибину обробки без ущільнення посівної площі. Під час руху ґрунт і пожнив-ні рештки відриваються від поверхні жолобчастими лопатями й підштовхуються до наступної частини обробітку ґрунту. У той час як ґрунт і пожнивні рештки швидко переміщаються, дискові ножі прибирають борозни та гре-бені, тим самим згладжуючи поверхню поля. Зубчасті колеса інтенсивно розмішують ґрунт і пожнивні рештки, подрібнюють великі грудки та фіксують пожнивні рештки на поверхні. На цьому етапі технології захищаються пожнивні рештки від вітру або вимивання дощем. Цим забезпечується швидке розкладання пожнивних решток, і, як наслідок, підвищується рівень родючості ґрунту. Одночасно подрібнюються ті ділянки ґрунту, що були неякі-сно оброблені. На завершення застосовують інтенсивний важкий коток, який підчищає роботу попередніх етапів і гарантує ідеальне ложе майбутнім посівам. Рекомендовано проводити щорічний поверхневий обробіток ґрунту вертикальними агрегатами, а раз на 4-6 років - глибокорозпушувачами на глибину не меншу за 40 см, щоб ефек-тивно «зірвати» плужну підошву, яка зазвичай утворюється на глибині приблизно 25 см і простягається вглиб приблизно на 10-12 см. Також близько 20-30 % подрібнених решток варто залишати на поверхні ґрунту як муль-чу. Відсутність шарів підвищеної щільності за вертикального обробітку дозволяє корінню рости не в бік, а вглиб. Тому такі рослини більш посухостійкі, отримують більше поживних речовин і загалом мають набагато розвине-нішу кореневу систему, що забезпечує на всіх типах ґрунтів і всіх культурах збільшення врожаю. Також техноло-гія вертикального обробітку ґрунту є ресурсоощадною, адже ви-користання пального на 1 га зменшується вдвічі. Агрегатом для вертикального об-робітку можна обробити до 180 га/добу. Таким агрегатом можна працювати з ранньої весни й до морозів/
11. Луцюк В. І. Агротехнологія. Розділ 4.5. с.40-42
26.11.2021; 03.12.2021
Тема 1.3: Особливості технологій обробітку грунту.
Уроки №13; №14. Особливості спеціального обробітку грунту. Технологія нульового обробітку ґрунту, також ві-дома як no-till (рис. 1) - сучасна система землеробства, за якої ґрунт не орють, а поверхню землі вкривають ша-ром спеціально подрібнених решток рослин - мульчею. Оскільки верхній шар ґрунту не пошкоджується, то така система землеробства запобігає водній і вітровій ерозіям ґрунтів, а також дає змогу значно краще зберігати воду. Хоч урожайність за цієї системи часом дещо нижча, ніж за сучасних методів традиційного землеробства, але та-кий обробіток вимагає значно менших витрат праці та пального. Нульовий обробіток ґрунту є сучасною досить складною системою землеробства, що вимагає спеціальної техніки й дотримання технологій, і аж ніяк не зводи-ться до простої відмови від оранки. Нині ця система набуває популярності й в Україні. Загальновизнано, що осно-вною причиною агрофізичної деградації ґрунтів є їх інтенсивний механічний обробіток з обертанням скиби. По-лицевий обробіток вимагає надто високих витрат пального та людської праці, що в сучасних умовах є неприйня-тним як з економічної, так і екологічної точок зору. Технологія no-till базується на таких загальних положеннях:
1. Значна частина типів ґрунтів за фізичними властивостями повністю відповідає вимогам основних сільського-сподарських культур і тому не потребує механічного обробітку як засобу зміни фізичних властивостей у сприят-ливому для культур напрямі.
2. Контроль бур'янів в агрофітоценозах можна з успіхом виконувати без застоування механічних заходів обробіт-ку ґрунту.
3. Наявність рослинних решток на поверхні ґрунту - засіб контролю водної й вітрової ерозій.
4. Найкращим засобом збереження і підвищення родючості ґрунту є залишення всієї побічної продукції на пове-рхні ґрунту.
5. Ґрунт як живий організм найкраще розвивається за мінімального його порушення людиною.
Система землеробства no-till - це не просто відмова від механічного обробітку ґрунту. Відсутність системи меха-нічного обробітку ґрунту зумовлює зміну всіх інших складників ланок системи землеробства: системи удобрен-ня, насінництва, системи сівозмін, структури посівних площ тощо. Підготовка ґрунту. В традиційній системі зе-млеробства ґрунт готують до сівби механічним його обробітком. Система нульового обробітку заснована на від-мові від оранки. Власне її англійська назва no-till означає «не орати». Цілісна структура ґрунту до сівби є важли-вим компонентом технології нульового обробітку ґрунту. Пожнивні рештки. На відміну від традиційного ріль-ництва, стерню не спалюють і не загортають у ґрунт, солому з полів не забирають. Нетоварні рештки, наприклад солому, після збирання врожаю подрібнюють до певного розміру, а потім рівномірно розподіляють по полю. На поверхні формується ґрунтозахисне вкриття, яке протистоїть водній і вітровій ерозіям, забезпечує збереження вологи, заважає росту бур'янів, сприяє активізації мікрофлори ґрунту і є основою для відтворення родючого шару ґрунту й подальшого підвищення врожайності. .
Сівба за технологією нульового обробітку ґрунту вимагає спеціальних сівалок.Створено спеціальні сівалки для виконання прямого висіву, які можуть висівати й загортати насіння у щільний ґрунт за великої кількості росли-нних решток попередньої культури на поверхні поля. Серед вітчизняних сівалок прямого висіву, придатних для агрегатування з тракторами класу МТЗ-82, слід виділити модельний ряд сівалок «Сіва» СЗМ 3,6 (рис. 2). Култери «Сіви» здатні заглиблюватися в ґрунт на глибину від 1 до 12 см, забезпечуючи висів і внесення добрив (рис. 3). Аг-регат із робочим захватом 3,6 м має 19 сошників із шириною між рядь 19 см, тиск на кожному з яких становить 220 кг. Це досягається, зокрема, завдяки солідній масі сівалки - понад 3 т. Тому вітчизняна розробка дає змогу без проблем висівати широкий спектр культур, у тому числі й зернових, безпосередньо в стерню культури-поперед-ника. Сумарний обсяг бункерів агрегата - 875 л для посівного матеріалу і 400 л - для мінеральних добрив.
11. Луцюк В. І. Агротехнологія. Розділ 4.4. с.36-38
1. В. І. Скрипник "Розробка, виробництво, конструктивні особливості нової сільськогосподарської техніки " Розділ 2.5. с. 44
12.11.2021; 19.112021
Тема 1.3: Особливості технологій обробітку грунту.
Уроки №11; №12. Характеристика основних заходів повехневого обробітку грунту: лущення, боронування, ку-льтивація та коткування.
Поверхневий обробіток ґрунту проводять для боротьби з бур'янами, збереження вологи, поліпшення повітря-ного й поживного режимів, руйнування кірки застосовуючи лущення стерні, культивацію, боронування, шлей-фування, коткування. Лущення стерні - подрібнення, розпушування, часткове перевертання і перемішування ґрунту, підрізування бур'янів і загортання їх решток у верхньому шарі ґрунту (рис. 1.26). Лущення здійснюють після збирання врожаю, перед основним обробітком ґрунту дисковими лущильниками на глибину 6-12 см і ле-мішними - на глибину до 16 см. Після високостеблових культур (кукурудза, сорго, соняшник) лущення проводять дисковими боронами на глибину до 12-14 см. Ці знаряддя краще підрізають і подрібнюють кореневу систему й стебла рослин, порівнюючи з іншими безполицевими знаряддями. Агротехнічні вимоги до якості лущення ґрун-ту такі: поверхневий шар має бути добре розпушеним, бур'яни повністю підрізаними; глибина розпушування рі-вномірною (відхилення від рекомендованої глибини може становити не більш як 2 см); відсутність огріхів і про-пусків; обов'язковий обробіток поворотних смуг.
Боронування - неглибоке розпушування, перемішування і вирівнювання ґрунту, а також знищення проростків і сходів бур'янів (див. рис.). Боронування ефективне для боротьби з бур'янами і кіркою, для закриття вологи (рано навесні), вирівнювання поверхні ґрунту. Його проводять зубовими або дисковими боронами. Сходи кукурудзи, буряків, картоплі боронують сітчастими боронами. Вони легкі й розпушують ґрунт на малу глибину. Для руйну-вання великих грудок і вичісування кореневищ багаторічних трав застосовують пружинні борони. Важкі ґрунти й дернини обробляють дисковими боронами, диски яких вільно обертаються. Кірку руйнують обертовими моти-ками. Якість боронування визначається рівномірністю розпушування (діаметр грудок не більший за 3 см), відсут-ністю пропусків і огріхів.
Культивація - розпушування ґрунту й підрізування бур'янів без перевертання ґрунту. Здійснюють культиватора-ми зі стрілчастими чи універсальними лапами; застосовують жорсткі або пружинні розпушувальні лапи. Куль-тивація буває суцільною і міжрядною. Суцільну культивацію (рис. 24.27) проводять після основної оранки перед сівбою або в період догляду за парами. Агротехнічні вимоги до суцільної культивації ґрунту такі: проведення в оптимальні агротехнічні строки; ретельне підрізування бур'янів (без пропусків); у степових районах глибина ку-льтивації має бути такою, щоб не вивертався вологий шар ґрунту; відхилення глибини не більш як 2 см. Міжряд-ну культивацію (рис. 26.1 ) здійснюють просапними культиваторами: універсальними й спеціальними. Перші застосовують для поперечно-поздовжнього розпушування міжрядь, букетування, підгортання. Спеціальні куль-тиватори застосовують для обробки овочевих культур. Ширина захвату культиватора точно збігається із шири-ною захвату сівалки.
Коткування ґрунту - ущільнення й вирівнювання поверхні поля, а також руйнування грудок. Робочими органа-ми котка є гладенька чи ребриста циліндрична поверхня або диски зі шпорами чи зубцями, складені в батареї. Найкраще зарекомендували себе котки з дисками, що мають шпори та зубці. Такі робочі органи забезпечують підповерхневе ущільнення і поверхневе розпушування (рис. 1.75)
11. Луцюк В. І. Агротехнологія. Розділи 4.1. с. 32-33
29.10.2021; 05.11.2021
Тема 1.3: Особливості технологій обробітку грунту.
Уроки №9; №10. Основний обробіток грунту. Сучасне землеробство пропонує різні способи основного і поверхне-вого обробітків ґрунту. Основний обробіток - перший, найглибший обробіток ґрунту після збирання попередни-ків, що суттєво змінює будову кореневмісного шару. Його поділяють на полицевий (культурна оранка) і безполи-цевий (плоскорізний) обробіток, а також обробіток дисковими боронами. Полицевий обробіток застосовують у районах, ґрунти яких не зазнають ерозії. За полицевої оранки відбувається обертання орного шару, його розпу-шування й перемішування, а також підрізування підземної частини рослин. Виокремлюють два основні способи оранки:
1. Загінна, яку виконують всклад або врозгін. Техніка загінної оранки починається з поділу поля на загінки пря-мокутної форми. Довжина загінки відповідає довжині поля, а ширина її кратна ширині захвата орного агрегата. Оранку всклад починають із середини загінки, а в кінці її агрегат повертає управо. Оранку врозгін починають із правого боку загінки, а в кінці її агрегат повертають вліво. За оранки всклад посередині загінки утворюється зва-льний гребінь, а за оранки врозгін - розгінна борозна. Для зменшення кількості гребенів і борозен оранку прово-дять комбіновано з чередуванням загінок всклад і врозгін. Перед початком оранки відбивають розворотні смуги, яуі обробляють врозгін після того, як поле зорано. На двох перштх проходах виконують технологічне регулюван-ня плуга для досягнення потрібної якості виконання оранки. Після оранки поля вирівнюють розгінні борозни начіпним плугом, перший корпус якого заглиблюють на потрібну глибину, а останній працює на мінімально мо-жливій глибині або ковзає по поверхні оранки.
2. Реверсивна (човникова) - проводиться оборотним плугом (рис. 24.1 і рис. 24.2), який має подвійний набір ле-мешів, розташованих попарно на протилежних кінцях., одні право-, а другі - лівосторонні. Доїхавши до кінця по-ля , тракторист перевертає плуг і продовжує оранку, рухаючись човниковим способом. У цьому полягає головна відмінність від роботи звичайним плугом, де треба орати в одному напрямку. В оборотному плузі за одного по-ложення лемешів підрізаний пласт грунту відвертається вправо, у протилежному - вліво, тобто звальні гребені й розгінні борозни не утворюються.Глибина оранки залежить від потужності перегнійного шару й особливостей вирощуваних культур. На дерново-підзолистих ґрунтах глибина оранки обмежується перегнійним шаром (до 20-25 см), на чорноземах - сягає 30-35 см. Ярі хліби й зернобобові добре розвиваються за мілкішої (20-22 см) оранки; озимі - за глибшої (до25 см); під ко-ренеплоди (буряки) і бульбоплоди (картоплю), а також під кукурудзу й інші ку-льтури з високим стеблом бажана глибока оранка (30-32 см). Агротехнічні вимоги до якості оранки передбачають можливе її проведення за фізич-ної стиглості ґрунту. Глибина оранки має бути однаковою, борозни - прямоліній-ними, поверхня поля - суцільною, рівною, без брил. Пропуски й огріхи не допускаються. Оранку проводять пере-важно восени (зяблевий обробіток), після збирання парової культури (під озимі) та після збирання ранніх попе-редників (під ярі). Навесні орють у виняткових випадках: на заплавних ґрунтах і на схилах, де є загроза водної ерозії. Плоскорізний обробіток - ґрунтозахисний обробіток ґрунту зі збереженням значної частини післяжнив-них решток на поверхні ґрунту. Поширений у степових посушливих районах. Для боротьби з вітровою ерозією застосовують глибокорозпушувачі-плоскорізи, що розпушують ґрунт на глибину до 30 см і лишають на його по-верхні стерню. Цей обробіток виконують один раз на чотири-п'ять років. Між глибокими обробітками ґрунт що-річно розпушують дисковими лущильниками на глибину 10-12 см. Обробіток дисковими боронами. За застосу-вання новітніх агротехнологій і зменшення затрат на проведення основного обробітку ґрунту в господарствах ос-новний обробіток проводять шляхом дискування широкозахватними агрегатами. Дискування пожнивних реш-ток проводять у три сліди вздовж, упоперек і по діагоналі, що дає можливість якісно виробити ґрунт.
11. Луцюк В. І. Агротехнологія. Розділи 4.1. с. 31-32
22.10.2021; 23.10.2021
Тема 1.3: Особливості технологій обробітку грунту.
Уроки №7; №8. Класифікація систем землеробства.
Система обробітку грунту - це комплекс заходів, які виконують у певній послідовності й відповідно до грунтово-кліматичних умов, забур'яненості полів та біологічних особливостей рослин які вирощуються.
Відокремлюють чотири найбільш типові системи обробітку грунту:
1. Традиційна (на базі оранки):
- провокація проростання насіння бур'янів і падалиці, руйнування капілярів і підрізання бур'янів;
- розпушування грунту на глибину 20-32 см із повним обертанняи скиби;
- повне загортання пожнивних решток на глибину 8-12 см;
- підготовка рівномірного за глибиною насіннєвого ложа й дрібно-грудочкової структури посівного шару грунту;
- загортання насіння на задану глибину за умов сівби у якісно підготовлений грунт.
2. Консервувальна (на базі глибокого розпушення):
- мульчування грунту подрібленими рослинними рештками:
- розпушуванням вехнього шару з перемішуванням рослинних решток та бзполицевим основним обробітком на глибину 25-40 см;
- збереження до 50% рослинних решток на поверхні грунту;
- повне підрізання бур'янів;
- загортання насіння на задану глибину за умов сівби зі значною кількістю рослинних решток на поверхні грунту;
- можливе додаткове накопичення продуктивної вологи в метровому шарі.
3. Мульчувальна (на базі мілкого розпушування):
- мульчування грунту подрібленими рослинними рештками;
- розпушування з перемішуванням орослинних решток верхнього шару грунту на глибину до 10 см;
- збереження не менше 30% рослинних решток на поверхні грунту;
- повне підрізання бур'янів;
- загортання насіння на задану глибину за умов сівби з незначною кількістю рослинних решток на поверхні грунту;
4. З елементами no-til (на базі поверхневого розпушування на глибину загортання насіння):
- мульчування грунту подрібненими рослинними рештками;
- максимальне збереження рослинних решток на поверхні;
- хімічне прополювання бур'янів;
- поверхневий обробіток грунту на глибину загортання насіння;
- сівба зі значною кількістю рослинних решток на поверхні грунту;
- можливе додаткове збереження продуктивної вологи вологи в кореневмісному шарі грунту.
Мета обробітку грунту - підготувати його до якісної сівби, стимулювати зростання і розвиток кореневої системи, забезпечити доступ до неї живильних речовин і максимально зберегти вологу. Обробіток має не руйнувати опти-иальну структуру грунту, а зберегти родючість, оберігаючи грунт від ерозійних процесів. Обробіток не повинен бути надмірно енерговитратним, він має тривати якомога менше часу і не бути надто дорогим.
11. Луцюк В. І. Агротехнологія. Розділи 4.1. с29-31
2021 - 2022 навчальний рік
09.04.2020
Тема: Нова сільськогосподарська техніка.
Урок: №30. Особливості конструкцій нової техніки для збирання зернових та олійних ку-льтур. Протя-гом останніх десяти років створено енергонасичені високопродуктивні зер-нозбиральні комбайни нового покоління. Особливістю конструкцій нових комбайнів є: підвищення інтенсивності дії молотильно-сепа-рувальних робочих органів на технологіч-ну масу, компенсація нахилу систем очищення за роботи на схилах, високий комфорт роботи механізатора, розширене застосування електронних систем, повна ком-п"ютеризація, збільшення місткості бункера, розширення номенклатури пристосувань для збирання різ-них культур.
1. В. І. Скрипник "Розробка, виробництво, конструктивні особливості нової сільськогосподарської техніки " с. 115 - 175
02.04.2020
Тема: Нова сільськогосподарська техніка.
Урок: №29. Особливості конструкцій сучасних машин для заготівлі кормів. Технологія за-готівлі сіна, і інших грубих кормів у пресованому вигляді. Це поршневі прес-підбирачі високого тиску, які формують паки неве-ликих розмірів й преси для формування велико-габаритних паків, рулонні преси з пресувальними камера-ми постійного і змінного пере-різу. Найпоширеніші кормозбиральні комбайни іноземного виробництва.
1. В. І. Скрипник "Розробка, виробництво, конструктивні особливості нової сільськогосподарської техніки " с. 95 -115
02.04.2020
Тема: Нова сільськогосподарська техніка.
Урок: №28. Особливості конструкцій сучасних машин для захисту рослин. Міцні і стійкі проти корозії поліетиленові і пластикові баки. Надійні мембрамно-поршневі насоси високої продуктивності. Оптимізовані несні системи штанг. Розпилювачі, вузько спеціалі-зовані до умов застосування. Багато-ступеневі системи фільтрів (в багатьох машинах само-очисні). Надійні системи трубопроводів та інші елементи комунікацій. Сучасні камерні і шнекові протруювачі.
1. В. І. Скрипник "Розробка, виробництво, конструктивні особливості нової сільськогосподарської техніки " с. 72 -95
26.03.2020
Тема: Нова сільськогосподарська техніка.
Урок: №27. Особливості конструкцій сучасних машин машин для внесення добрив. Способи і технології мінерального живлення сільгоспкультур. Розкидачі гранульованих добрив, аплікатори для грунтового внесення рідких добрив. Машини лля внесення органічних до-брив. Перевантажувальна техніка, тощо.
1. В. І. Скрипник "Розробка, виробництво, конструктивні особливості нової сільськогосподарської техніки " с. 56 - 71
26.03.2020
Тема: Нова сільськогосподарська техніка.
Урок: №26. Особливості конструкцій нової посівної техніки. Йдеться про основні типи сі-валок для зернових, просапних і овочевих культур. Посівні комплекси призначені для ро-боти за нетрадиційними технологіями обробітку грунту (стрип-тілл, ноу-тілл).
1. В. І. Скрипник "Розробка, виробництво, конструктивні особливості нової сільськогосподарської техніки " с. 30 - 55
17.03.2020
Тема: Нова сільськогосподарська техніка.
Урок №25. Особливості конструкцій сучасних грунтообробних машин. Плуги ярусні і обертові, плуги-лущильники, глибокорозпушувачі, дискові борони, культиватори. Комбіновані агрегати для основного і передпосівного обробітку грунту.
1. В. І. Скрипник "Розробка, виробництво, конструктивні особливості нової сільськогосподарської техніки " с.13 - 29