Агровиробництво (група 1)
15.03.2022; 18.03.2022; 22.03.2022; 25.03.2022
Тема: Машини для збирання зернових культур.
Уроки №37; №38; №39;№40. Зернозбиральні комбайни: призначення, класифікація, особливості будови,
принцип роботи. Сучасні зернозбиральні комбайни призначено для збирання зернових колосових культур, ку-курудзи, соняшнику, сої, сорго, насіннєвих трав, зернобобових, круп'яних та інших культур. Комбайн (рис. 1) складається з таких основних агрегатів: жатної частини 1, молотарки 2, подрібнювача 3, зернового бункера 4, дизеля 5, ведучих 6 і керованих 7 коліс і площадки керування з кабіною 8.
Технологічний процес роботи комбайна доволі складний порівняно з будь-якою іншою технікою. Розподілювачі 26 (рис. 2) відокремлюють смугу хлібостою на ширину захвату жатної частини. Мотовило 1, обертаючись, підво-дить стебла до різального апарата 25, який зрізає їх. Зрізані стебла мотовило укладає на шнек 2, спіральні витки якого переміщують їх із боків до середини. Тут пальцевий механізм шнека захоплює стебла й спрямовує їх по днищу до похилого транспортера 3, скребки якого по днищу похилої камери транспортують їх до приймального бітера 5 молотильного апарата. У молотильному апараті відбувається захоплення хлібної маси й обмолочування завдяки ударам бил барабана 6 і протягуванню крізь зазор між барабаном і нерухомим підбарабанням 4. Більша частина вимолоченого зерна з домішками (зерновий врох) просипається крізь щілини підбарабання на стрясну дошку 23. Соломистий врох (солома, частина зерна й колосків, збоїни) барабан викидає до відбійного бітера 22, який спрямовує його на передню частину клавіш соломотряса 12. Клавіші соломотряса, завдяки коливальному руху, розділяють соломистий ворох на дві фракції: солому й зерновий ворох. Солома транспортується в копнувач 14 або подрібнювач. По мірі заповнення копнувача солома виггружається на поле у вигляді копн. або подрібнює-ться подрібнювачем і розкидається по полю, чи укладається у валок. Зерновий ворох, просипавшись крізь решіт-часту поверхню клавііш, спрямовується їх днищем на стрясну дошку, що частково його розділяє й транспортує до решіт очищення 18. Тут зерновий ворох повітряним потоком вентилятора 21 очищується від легких домішок (по-лови, збоїн), а також від великих - завдяки просипанню зерна крізь щілини в решетах та їх коливальному руху. Очищене зерно транспортується в бункер 10. Коли бункер наповнюється, зерно вивантажують у транспортний засіб. Великі домішки (але легкі) й полова з з верхнього та нижнього решіт транспортується повітряним потоком і верхнім решетом із подовжувачем до копнувача або подрібнювача. Недомолочені колоски просипаються крзь щілини подовжувача верхнього решета й потрапляють в колосовий шнек 17. Сюди ж сходять і великі домішки з нижнього решета. Ця суміш транспортуєься колосовим елеватором і верхнім колосовим шнеком 11 в молотиль-ний пристрій на повторне домолочування.
03.12.2021
Тема 2.7. Машини для збирання зернових культур.
Уроки №27; №28. Валкові жатки: призначення, різновиди, будова, робота і регулювання.Одним зі шляхів змен-шення втрат зерна є роздільне комбайнування, яке дає можливість починати жнива на ранніх стадіях дозріван-ня хлібів, розширити їх оптимальні агростроки (на 5-7 днів) і тим самим суттєво (у 2-3 рази) зменшити втрати зе-рна від сомоосипання. Особлива перевага цього способу спостерігається в разі збирання забур'янених посівів і ку-льтур із нерівномірним дозріванням зерна, а також насіннєвих посівів. Хоча сьогодні роздільне комбайнування застосовують нечасто, проте з огляду на наведені вище переваги господарства мають бути готовими до застосу-вання цієї технології. Тому переоснащення сільськогосподарського виробництва новою технікою для скошуван-ня хлібів є одним з актуальних і невідкладних завдань. В Україні розроблено й освоєно виробництво валкових зернових жаток - начіпних на енергозасоби, зернозбиральні комбайни, а також причіпних - до тракторів класу 1,4-2,0. Розробка та виробництво вітчизняних жаток для роздільного комбайнування зосереджується переважно в Бердянську (Запорізька обл.). Це зернобобові начіпні жатки ЖЗБ-4,2; ЖЗБ-5; ЖБВ-4,2; ЖБВ-5; жатки валкові при-чіпні ЖВП-4,9; ЖВП-6,4; ЖВП-7,6; ЖВП-9,1; а також валкові начіпні жатки ЖВН-6Б і ЖВН-6Б (01-04). Важливим зав-данням сьогодення є створення й освоєння виробництва достатньої кількості енергозасобів, що агрегатуються з високопродуктивними валковими жатками. Насамперед - це самохідні енергозасоби і реверсивні трактори . Для скошування зернобобових і круп'яних культур, а також забур'янених посівів зернових культур ефективно вико-ристовуються енергозасіби Е-304, КПС-5Г із зернобобовими жатками ЖБВ-4,2 та ЖБВ-5У (рис. 6.8, 6.9).
Жатки зернобобові ЖБВ-4,2 і ЖБВ-5 призначено для скошування у валок зернобобових культур, гороху, полег-лих зернових культур, сіяних трав, зсої, а також насінників цукрового буряку. Їх ширина зах-вату - 4,2 і 5 м; про-дуктивність - 2,5 і 3 га/год. У жатках застосовано мотовило нової конструкції, що унеможливлює намотування рослинної маси. Викидне вікно розташовано по центру жаток, що дозволяє виконувати прокоси й обкошування, а також формувати якісніший центральний валок. Агрегатуються із самохідними шасі косарок-плющилок і енер-гозасобів. Жатки.зернобобові ЖЗБ-4,2 і ЖЗБ-5 агрегатуються із зернозбиральними комбайнами.
Жатка валкова причіпна ЖВП-4,9 (рис. 6.10) призначена для скошування зернових колосових культур у валок. Її ширина захвату - 4,9 м; продуктивність - 4 га/год; Жатку обладнано ексцентриковим мотовилом, ремінно-план-частими транспортерами. Її можна легко налаштувати на роботу або так само легко скласти для транспортуван-ня. Агрегатується з тракторами класу 1,4. Валкові причіпні широкозахватні жатки ЖВП-6,4, ЖВП-7,6, ЖВП-9,1 (рис. 6.11) призначені для скошування у валок зернових культур середньої та малої врожайності в степовій зоні для оптимальнішого завантаження високопродуктивних комбайнів на підборі валків. Вони мають ширина зах-вату 6,4; 7,6; 9,1 м; їх продуктивність - 5,2; 6,1; 7,3 га/год. Жатки обладнано ремінно-планчастими транспортерами, різа-льним апаратом підвищеної швидкості різання, стабілізатором стійкості ходу; мають пристрій для швидкого і зручного переведення в робоче або транспортне положення. На жатках ЖВП-6,4 і ЖВП-7,6 встановлюється екс-центрикове мотовило, а на ЖВП-9,1 - планчасте. Агрегатуються з тракторами класу 1,4-2,0. Жатка валкова причі-пна.ЖВП-6,4 (рис. 6.12) має зварну П-подібну раму з центральною несною трубою і двома металевими боковина-ми з листового металу. З лівого боку труби є проушини для під'єднання сниці, на стійках встановлюють колеса в робочому й транспортному положенні. На рамі змонтовано платформу, що складається з різального апарата, по-відного та веденого валів транспортерів, лівого й правого столів, має центральне викидне вікно. Різальний апа-рат - пальцевий однобрусковий, змонтований на передньому брусі рами. Мотовило 5-лопатеве, двоексцентрико-ве з металевими граблинами. Транспортер ремінно-планчастий, чотиристрічковий лівий і правий однакової до-вжини. Привод механічний від ВВП трактора на клинопасову передачу контрпривода жатки. Привод різального апарата від механізму коливальної шайби (МКШ). Гідравлічна система під'єднана до гідросистеми трактора на три виходи: один із них - на гідроциліндр підіймання жатки, а два інших - на підіймання мотовила та гідроци-ліндр домкрата. Причіпний пристрій має дві сниці - транспортну і робочу. Під'єднується до транспортно-зчіпного пристрою навіски трактора . Для транспортування робоча сниця складається. Ходова частина жатки в робочому положенні опирається на дві опори, на яких змонтовано колеса, встановлені на стійках рами. Колеса пневматич-ні. У транспортному положенні колеса переставляються на транспортну опору та стійку рами.
Жатка валкова начіпна ЖВН-6Б (рис. 6.13) агрегатується із зернозбиральними комбайнами. Безшпренгельне мо-товило з граблинами підвищеної міцності гарантує високу надійність технологічного процесу та якість форму-вання валка. Продуктивність - 4,8 га/год; робоча швидкість - 12 км/год; ширина захвату - 6 м.
1. В. І. Скрипник "Розробка виробництво, конструктивні особливості нової сільськогосподарської техніки". Розділ 6.2. с. 121-124
26.11.2021
Тема 2.7. Машини для збирання зернових культур.
Уроки №25; 26. Класифікація машин для збирання зернових культур. Зернові культури збирають комбайно-вим і некомбайновим способами. Комбайновий спосіб може бути однофазним (пряме комбайнування) і двофаз-ним (роздільне комбайнування) з наступною обробкою зерна на стаціонарних зерноочисних та сушильних ком-плексах і збиранням незернової частини врожаю. Пряме комбайнування (рис. 1) передбачає зрізування стебел, обмолот хлібної маси, відокремлення зерна від соломи, очищення зерна від домішок і збирання продуктів обмо-лоту (зерна, полови і соломи). Зерно збирають у бункер комбайна, а солому і полову укладають у копиці чи валки на полі або подрібнюють і збирають у візки або розкидають по полю. Всі ці операції виконують комбайном у єди-ному безперервному потоці. Прямим комбайнуванням збирають зернові з підсіяними багаторічними травами, низькорослі (до 50 см) і такі, що перестояли, зріджені , а також зернові, які достигають рівномірно, і малозабур'я-нені. Роздільне комбайнування (рис. 2) полягає в тому, що рослинну масу зрізують і обмолочують не одночасно, а роздільно, тобто за дві фази. Спочатку рослини зрізують і укладають у валки валковими жатками для підсихан-ня і достигання (перша фаза), а через 3...5 днів підбирають валки комбайнами, обладнаними підбирачами. Далі процес відбувається так само як і за однофазного способу. За двофазного способу збиральні роботи починають на 5...10 днів раніше, ніж за однофазного, що має неабияке господарське значення. Стебла під час лежання у валках підсихають, а бур'яни в'януть. Тому значно полегшується наступний обмолот і очищення зерна, пропускна здат-ність молотарки помітно підвищується. Однак при цьому збиральні машини рухаються полем двічі, а це призво-дить до збільшення витрат коштів. Роздільним комбайнуванням збирають культури, що нерівномірно достига-ють, забур'янені хліба, а також ті, густота яких не менше ніж 300 - 350 рослин на 1 м2 і висота не менше ніж 60 см. Висоту зрізу у валкових жатках установлюють 12...25 см (для жита 25...30 см). Полеглі хліба скошують на мініма-льній висоті. Способи збирання незернової частини врожаю при прямому і роздільному комбайнуванні також різні: з утворенням валків і потоковий. У першому випадку комбайни обладнують валкоутворювачами, а в друго-му - начіпними пристроями, які мають подрібнювальний апарат і пристрої для збирання полови і подрібненої соломи або для її розкидання, частково чи повністю.
Комплекс зернозбиральних машин. Для скошування зернових культур і укладання їх у валки використовують навісні, причіпні та самохідні валкові жатки. Навісні жатки ЖВН-6Б, ЖРБ-4,2А, навішують на зернозбиральні ко-мбайни «Нива» і «Енисей». Причіпні жатки ЖВП-4,9, ЖВП-6 агрегатують з колісними тракторами класу 1,4-2. Са-мохідні жатки ЖБВ-4,2, ЖВН-6Б-01, ЖБВ-5 агрегатують із спеціальними енергетичними засобами КПС-5Г, КПС--5Б та Е-304. Валки підбирають підбирачами полотенно-конвеєрними (ППТ-3А) та платформами-підбирачами, які встановлюють на зернозбиральні комбайни. Для збирання зернових культур одно- чи двофазним способом вико-ристовують комбайни «Нива», «Енисей», «Дон» та їх модифікації, а також нові вітчизняні комбайни "Скіф 280" і комбайни зарубіжних фірм «Клаас» (Німеччина), «Джон-Дір» (США) тощо. Незернову частину врожаю (НЗВ) зби-рають різними соломозбиральними засобами відповідно до технології. Потокова технологія (рис.2) передбачає використання на зернозбиральних комбайнах пристроїв, обладнаних подрібнювачами і причеплених до комба-йна спеціальних причепів для збирання полови і подрібненої соломи. Незернову частину транспортують до міс-ця скиртування або вивантажують із причепів, не відчеплюючи від комбайна. Після цього волокушами цю масу стягують до місця зберігання. В обох випадках за допомогою навантажувачів і універсальних скиртувальних аг-регатів формують скирти. В окремих випадках подрібнену солому розкидають по полю, а полову змінними при-чепами транспортують на склади. Валкова технологія полягає у використанні комбайна з валкоутворюва-чем (рис. 3) і машин для збирання валків: прес-підбирачів (рис. 4), підбирачів-стогоутворювачів, підбирачів-ущільню-вачів тощо. Після них працюють машини, що підбирають тюки чи рулони або стоги і транспортують їх до місця складування.
2. Д. Г. Войтюк Сільськогосподарські та меліоративні машини. Розділ 6.1. с. 260-264
19.11.2021
Тема 2.5. Технічне забезпечення догляду за посівами.
Уроки №23; №24. Різновиди та загальна характеристика машин для догляду за посівами сільськогосподар-ських культур. У системі заходів, спрямованих на вирощування культур, вирішальне значення має догляд за по-сівами. Визначаючи та впроваджуючи способи догляду, треба обов'язково враховувати ґрунтово-кліматичні умо-ви конкретної місцевості та біологічні особливості сільськогосподарських культур, а іноді й окремих сортів. Тіль-ки за цих умов догляд за посівами буде ефективним. Система догляду за посівами ярих культур залежить від то-го, яким способом проведено сівбу - звичайним рядковим чи широкорядним. Догляд за культурами, висіяними першим способом, полягає у коткуванні, боронуванні (рис. 7.1) та боротьбі з бур'янами (рис. 4.1). Післяпосівне коткування застосовують переважно в умовах недостатнього зволоження та в посушливі роки. Одночасно з кот-куванням боронують легкими боронами. Технологія догляду за посівами, висіяних другим способом, включає в себе боронування до і після появи сходів, проріджування сходів, повздовжню і поперечну культивації, підгортан-ня, внесення добрив та ін. При сучасній технології вирощування просапних культур операції з обробітку грунту скорочують до мінімуму, а бур'яни, шкідників і збудників хвороб рослин знищують обприскуванням посівів гер-біцидами та іншими хімікатами. Іноді гербіциди загортають у грунт і перемішують з ним. Щоб знищити грунто-ву кірку і проростки бур'янів у поверхневому шарі грунту, посіви вздовж рядків обробляють ротаційними моти-ками і поперек рядків або під кутом до них - легкими, середніми і сітчастими боронами. Досходове боронування проводять за 4-5 днів до появи сходів, післясходове - у фазі першої пари справжніх листків. Зріджені посіви не бо-ронують. Робоча швидкість при досходовому боронуванні не повинна перевищувати 5-6 км/год, а при післясходо-вому - 3-3,5 км/год. Необхідну густоту насаджень забезпечують поперечним боронуванням у два-три проходи або букетуванням - поперечним прорізуванням сходів культиваторами. Міжряддя рядкових посівів обробляють ку-льтиваторами-рослинопідживлювачами вздовж рядків (рис.7.2). Щоб не пошкодити сходи, кромки робочих ор-ганів культиваторів розташовують на деякій відстані від осі рядка рослин. Цю відстань називають захисною зо-ною. При першій культивації рослин визначають захисну зону 8-12 см, а при наступних - збільшують до 14-15 см. Для запобігання засипання рослин при першому обробітку використовують односторонні плоскорізальні лапи, захисні щитки або диски. У захисних зонах бур'яни знищують також обприскуванням розчинами гербіцидів. Ро-зпушування грунту і внесення мінеральних добрив при міжрядному обробітку проводять на глибину до 16 см з обох боків рядка, підгортання - на глибину 15-17 см.
2. Д. Г. Войтюк Сільськогосподарські та меліоративні машини. Розділ 1.9. с. 54-55
12.11.2021
Тема 2.4. Техніка для посіву і посадки.
Уроки №21; №22. Картоплесадильні машини. Картоплесаджалки призначені для садіння яровизованих або неяровизованих бульб картоплі рядковим способом з міжряддями 60 і 70 см з одночасним внесенням у рядки мінеральних добрив.
Картоплесаджалка напівначіпна шестирядна КСМ-6. До саджалки входять три однакові секції, змонтовані на зварній рамі. Кожна секція має бункер 11 (рис. 3.52), що вміщує близько 360 кг бульб, два ложечково-дискові са-дильні апарати 6, два туковисівні апарати 5, два сошники 2 із загортальними дисками 14 та борінки 13. Робочий процес. Завантажені в бункер 11 бульби картоплі самопливом безперервно надходять до живильного ковша 15. Бункер зроблено з листової сталі у вигляді коробки, дно якої нахилено в бік живильного ковша. Передня стінка бункера має вікно, що перекривається заслінкою 8. У днищі кожного бункера встановлено струшувачі 10. Живи-льний ківш є продовженням дна бункера. У ковші змонтовано ворушилки 9 і шнеки 7, які спрямовують бульби до ложечок 16 садильного апарата 6 . Кожен садильний апарат складається з диска і прикріплених до ньго по ко-лу 12 ложечок; для утримання бульб ложечки мають підпружинені затискачі 17. При обертанні дисків їх ложеч-ки опускаються в живильні ковші і захоплюють по одній бульбі. Після виходу ложечок із шару бульб картоплі у живильному ковші підпружений палець затискача притискується до бульби. При наближенні диска до сошника 2, важіль пальця затискача набігає на шину-копір 18, відхиляється і звільнені бульби падають у порожнини сош-ників, а далі - у борозни. Одночасно туковисівним апаратом 5 мінеральні добрива через тукопроводи потрапля-ють у передні частини сошників, а потім на дно борозни. За допомогою поличок сошника добрива присипаються шаром ґрунту, на який потім укладаються бульби. Борозни загортаються ґрунтом за допомогою дискових загор-тачів 14 і борінок 13. Робочі органи саджалки приводять від ВВП трактора через карданні передачі, конічно-ци-ліндричний редуктор, ланцюгові і зубчасті передачі. Регулювання. Відстань між бульбами в рядку регулюють встановленням змінної зірочки на вторинному валу редуктора. Глибину садіння (до 18 см) регулюють, опускаю-чи або піднімаючи копіювальні колеса сошників. Ширина захвату саджалки - 4,2 м. Саджалку агрегатують з трак-торами ДТ-75Н або Т-150.
2. Д. Г. Войтюк Сільськогосподарські та меліоративні машини. Розділ 3.5.1. с. 179 - 181
05.11./2021
Тема 2.4. Техніка для посіву і посадки.
Уроки №19; №20. Сівалки для посіву овощних культур. Овочеві сівалки за технологічним
процесом подібні до зернових. Проте вони мають ряд конструктивних особливостей,
зумовлених тим, що норми висіву для різних овочевих культур дуже відрізняються,
а глибина загортання насіння в грунт невелика - від 1,5 до 6 см. Найбільше розповсюдження мають
овочеві сівалки СОН-4,2, "Клен-4,2"
та їх модифікації.
Начіпна
овочева сівалка СОН-4,2 (рис. 77) (ВАТ
"Червона Зірка"), шириною захвату 4,2, призначена
для
рядкової і стрічкової
сівби насіння овочевих культур з одночасним внесенням мінеральних добрив. Агрегатують ці сівалки з тракторами класу 1,4
і 2. Складається сівалка з рами, двох
опорно-приводних коліс, двох ящиків, насіннє- і
туко-висівних апаратів, туко- і насіннєпроводів, сошників і двох дискових
маркерів. За будовою і процесом роботи
ко-тушково-штифтові туковисівні апарати та котушкові насіннєвисівні апарати,
встановлені на сівалці СОН-4,2, по-дібні до висівних апаратів зернових
універсальних сівалок СЗ-3,6А (див. рис. 3.16). Сошники для загортання в грунт
мінеральних добрив кілевидні. Для загортання в грунт насіння
сівалку можна обладнати дводисковими со-шниками з ребордами і ущільнювальними коточками
або спареними однодисковими сошниками з ребордами, спеціальними коточками та
загортачами (див. рис. 3.18). Особливий інтерес представляють
новинки спільного підприємства МСНВП "Клен" - сівалки, в тому числі овочеві,
з висівною системою ВСС принципово нового спосо-бу дозування насіння. Універсальна овочева сівалка
"Клен-4,2"
(рис. 78), з шириною захвату 3,6; 4,2; 4,8 м, при-значена для рядкової сівби овочевих
культур і трав різними
схемами посіву: овочевих - цибулі, капусти, помідо-рів, огірків, столових буряків..., бобових - сої..., лікарських
рослин - календули, валеріани,
ромашки, душиці, маку та ін. На
сівалці встановлені електромагнітні вібро-дискретні, з електронним керуванням і
контролем, висівні апарати, які мають: самий широкий діапазон норм висіву;
низьке травмування насіння, підвищену рівномір-ність розподілу насіння в рядку. Використання сівалки дозволяє
досягти значної економії посівного матеріалу. Крім того вони прості, зручні і
надійні в експлуатації. Висівна система заснована на принципово новому способі дозування насіннєвого матеріалу і являє собою електронну систему, що складається з модулів: пульта керування; мультиплексора; дозаторів; датчика руху. Пульт керування (див. рис.) встановлюється в кабіні тракториста і ке-рує роботою дозаторів залежно від параметрів наладки. Мультиплексор призначений для розгалудження лінії передачі і контролю, а також живильної напруги на кожний дозатор. Дозатор (див. рис.) - це електромеханічний прилад, що здійснює дозування насіння по команді з пульта керування. Він з'єднаний з процесором, що керує ви-сівним вузлом, головним елементом якого є кроковий двигун. Процесор виконує контроль за рухом сівалки і по-ложенням ротора крокового двигуна; прийом і запам'ятовування інформації від пульта керування про режим ро-боти і передачу інформації під час роботи про несправності, що виникли, і про відсутність насіння. Інформація про виникнення неспрвності під час роботи дозатора передається на пульт керування. Прицьому одночасно спрацьовує звукова і світлова сигналізація. Датчик руху встановлений в ступиці колісної опори і призначений для синхронізації процесу висівання із швидкыстю руху агрегату. Овочеві сівалки "Клен" мають модифікації,
м - 1; 1,8; 2,8; 5,4.
1. В. І. Скрипник "Розробка виробництво, конструктивні особливості нової сільськогосподарської техніки". Розділ 2.6. с. 45-46
2. Д. Г. Войтюк Сільськогосподарські та меліоративні машини. Розділ 3.4. с. 175 - 176
29.10.2021
Тема 2.4. Техніка для посіву і посадки.
Уроки № 17; №1. Сівалки для посіву просапних культур, їх призначення, будова, робота і регулювання. Про-сапні сівалки комплектуються висівними модулями з механічними й пневматичними висівними апаратами. Широкозахватні сівалки іноземного виробництва на 16 або 24 рядки для високопродуктивної сівби просапних культур оснащені центральним двосекційним бункером для посівного матеріалу і добрив і накопичувальними бункерами на посівних секціях. Універсальна сівалка вакуумного типу "Optima" призначена для точного висі-ву насіння цукрових буряків, кукурудзи, соняшнику, бобів. сої, цикорію та інших культур, що висівають з між-ряддями 30 см і більше.
До складу машини входять (рис. 3.44) рама 1 на пневмоколісному ходу; секції робочих органів 2, що кріпляться до бруса рами; механізм приводу від опорно-привідних коліс через редуктор на вал контрприводу і кожний висів-ний апарат; вентилятор, розташований в центральній частині рами з вакуум-проводами, шо підводить вакуум до кожного висівного апарата; маркери 5 правий і лівий, що складаються за допомогою виносних гідроциліндрів. Машина може бути укомплектована бункерами для мінеральних добрив 4 з туковисівними апаратами, тукопро-водами і сошниками. Деякі модепі сівалок комплектуються механізмами для завантаження машини добрива-
ми 3. Секції робочих органів влаштовані всі однаково: передній кронштейн, яким секція кріпиться до бруса рами; незалежна паралелограмна підвіска, що забезпечує копіювання мікролельєфу поля; висівний апарат з висівним диском; бункер для насіння; сошник для висіву насіння; система опорних і ущільнювальних котків з механізмом регулювання глибини сівби. Висівний апарат (рис. 3.45) має висівний диск 2, що обертається як одне ціле з ваку-умною камерою, Висівний барабан з'єднаний з вентилятором розрідження через пустотілу вісь 3. Розрідження забезпечує присмоктування насіння 4 до висівного диска. Два відсікачі 5 і 7 коригуть можливе подвійне і потрій-не прилипання насіння. Розташований із зворотного боку диска переривач вакууму 8 забезпечує відпадання на-сіння і сприяє точному його укладанню. Висівні секції мають центральний привід від опорно-привідного колеса, коробку передач, що знаходиться на кінці рами сівалки, дозволяє вручну заміну зірочок або регулювання меха-нізму їх перемикання. Сошники і прикочувальні котки змінюються залежно від виду насіння і грунтових умов. Підготовка сівалок до сівби просапних культур аналогіна для всіх сівалок: 1. Установка на задану ширину між-рядь. Розмічають брус рами. Послабивши кріплення висівних секцій до бруса рами, пересувають їх відповідно розмітки. 2. Установка на задану норму висіву. Норма висіву насіння визначається у кількості штук насінин,
що висівається на погонний метр рядка підбором висівного диска і передаточного числа. Підбирають передаточ-не відношення і відповідно встановлюють привод, користуючись схемою, прикріпленою на коробці. 3. Установ-ка на задану норму внесення добрив. Необхідна норма висіву добрив досягається відповідною частотою обер-тання висвного механізму туковисівного апарату. Частота обертання забезпечується механізмом приводу сівал-ки.4. Установка на задану глибину висіву насіння. Глибину ходу сошників для висіву насіння встановлюють шляхом зміни положення переднього і заднього прикочувальних котків відносно корпусів висівних апаратів. Ширина захвату (м) сівалок "Optima" - 3,0; 4,0; 4,5; 6,0; 9,3. Кількість рядків (шт) - 6; 8; 10; 12; 15. Агрегатується з трактора-ми потужністю (кс) - 60-120.
3. Левицька Ю. О. Основи агрономії. Розділ 7.4 с. 255
1. В. І. Скрипник "Розробка виробництво, конструктивні особливості нової сільськогосподарської техніки". Розділ 2.7. с. 47 - 52.
2. Д. Г. Войтюк Сільськогосподарські та меліоративні машини. Розділ 3. с. 173 - 175
23.10.2021
Тема 2.4. Техніка для посіву і посадки.
Уроки №15; №16. Рядкові сівалки для посіву зернових і бобових культур. Сівалка зернотукова універсальна СЗ-3,6А призначена для рядкової сівби зернових (пшениці, жита, ячменю, вівса) та зернобобових (гороху, квасолі, бобів, люпину) культур з одночасним внесенням у рядки гранульованих мінеральних добрив. Сівалка причіпна, гідрофікована. Агрегатують одну сівалку з тракторами класу 1,4.
Складається сівалка СЗ-3,6А з рами 1 (рис. 3.6.) з причіпним пристроєм 6, опорно-привідних коліс, двох зерноту-кових ящиків 9, насіннєвисівних апаратів 11, туковисівних апаратів, насіннєпроводів, сошників 4, зубових загор-тачів, механізму піднімання сошників 5, механізму передачі руху від коліс до висівних апаратів, підніжної дош-ки. Робочі органи сівалок: Робочими органами комбінованих рядкових сівалок є висівні апарати, насіннєпрово-ди, сошники та шлейфи-загортачі. Висівні апарати. На зернових, овочевих і льняних сівалках, призначених для рядкової сівби, встановлені висівні апарати котушкового типу. Насіннєпроводи. Для підведення насіння від висі-вних апаратів до сошників широко застосовують гумові гофровані насіннєпроводи. Сошники. Призначені для утворення в грунті борозенки, вкладання в неї насіння і добрив. На зернових сівалках установлюють анкерні і дво- і однодискові сошники. Загортачі призначені для загортання борозенок, утворених після проходження сош-ників. На зернових сівалках застосовують зубчасті, ланцюгові та кільчасті загортачі. Працює сівалка так: Насін-ня з переднього відділення ящика і добрива з заднього заповнюють самопливом коробки висівних апаратів. Ко-тушки, обертаючись, забирають насіння і добрива і подають їх за межі коробок висівних апаратів. Добрива по лотках попадають в лійки насіннєпроводів, з яких разом з насінням надходять в насіннєпроводи і по них до роз-трубів сошників. Загортання насіння і добрив відбувається внаслідок самоосипання грунту і вирівнювання ре-льєфу поля загортачами, встановленими за сошниками. Встановлення на норму висіву насіння. Кількість на-сіння, що його висівають котушкові апарати, змінюють зменшенням або збільшенням робочої довжини жолоб-частих котушок насіннєвисівних апаратів і їхньої частоти обертання. Встановлення на норму внесення доб-рив. Основне регулювання норми висіву добрив здійснюється зміною частоти обертання штифтових котушок ту-ковисівних апаратів. Регулювання заглиблення сошників. Заглиблення дискових сошників зернових сівалок регулюють у межах 4-8 см гвинтовим регулятором і пружинами на штангах сошників.
1. В. І. Скрипник "Розробка виробництво, конструктивні особливості нової сільськогосподарської техніки". Розділи 2.1. с. 31-32, 2.2. с. 32-39
2. Д. Г. Войтюк. Сільськогосподарські та меліоративні машини. Розділи 3.2.1. с. 144-147, 3.2.2.1. с. 152-154, 3.2.2.3. с. 160-161
22.10.2021
Тема 2.4. Техніка для посіву і посадки.
Уроки №13; №14. Класифікація машин. Способи сівби і садіння сільськогосподарських культур. Залежно від способу сівби розрізняють сівалки таких видів: рядкові - для висівання різних культур суцільним рядковим, ву-зькорядним, перехресним, широкорядним і стрічковим способами; гніздові - для розміщення груп (гнізд) насіння в паралельних рядках; пунктирні або однозернові - для розміщення насіння в рядку на однаковій відстані одне від одного; розкидні - для розкидання насіння по поверхні поля. За призначенням сівалки поділяють на універ-сальні та спеціальні. Універсальними можна сіяти різні культури, Спеціальні сівалки розраховані на сівбу однієї або обмеженої кількості культур. За сппособом агрегатування з трактором сівалки бувають причіпні та начіпні. Розрізняють такі способи і схеми сівби і садіння: Звичайна рядкова сівба (рис. 3.1, а) - характеризується тим, що насіння розміщується в грунті рядками з міжряддями 15 см на глибину 4-8 см. Такий спосіб сівби широко застосо-вується при вирощуванні зернових культур. Вузькорядна сівба (рис. 3.1, б) - різновид звичайної рядкової сівби з шириною міжряддя 6,5-8,5 см. Насіння по поверхні поля розподіляється рівномірніше, ніж при рядковій; площа живлення, яка припадає на одну рослину, наближається до квадрата, завдяки чому поживні речовини викорис-товуються повніше. Перехресна сівба (рис. 3.1, в) здійснюється зерновими рядковими сівалками з міжряддями 15 см. Поле почергово засівають вздовж і впоперек. При такому способі насіння розподіляється на полі рівномір-ніше. Стрічкова сівба (рис. 3.1, г) - різновид рядкової сівби. Відрізняється від неї тим, що вузькі міжряддя чергу-ються з широкими. Цим спосоьом висівають просо, насіння овочевих та інших культур, які потребують міжряд-ного обробітку. За кількістю рядків у стрічці розрізняють дво- і трирядкові стрічкові посіви. Широкорядна сів-ба (рис. 3.1, д) відрізняється від рядкової широкими міжряддями (45-70 см і більше). Цим способом висівають на-сіння гречки, проса, овочевих, технічних та інших культур, які потребують значної площі живлення і міжрядно-го обробітку. Гніздова сівба (рис. 3.1, е) - різновид широкорядної. При гніздовій сівбі насіння в рядках розміщу-ється не суцільно, а по кілька штук гніздами. Квадратно-гніздова сівба (рис. 3.1, є) відрізняється від гніздової тим, що насіння висівають групами (гніздами) в рядках на однаковій відстані одне від одного і розміщують з гніз-дами сусідніх рядків на одній лінії. Рослини можна обробляти культиваторами вздовж і в поперек рядків. Пунк-тирна або однозернова сівба ()рис. 3.1, ж) характеризується тим, що насіння розміщується у рядках по одному на приблизно однакових відстанях. Цим способос висівають однонасінні цукрові та столові буряки, кукурудзу та ін-ші культури. При цьому способі досягають значної економії насіння, а також зменшують затрати праці на нас-тупних операціях вирощування рослин.
2. Д. Г. Войтюк. Сільськогосподарські та меліоративні машини. Розділи 3.1.1. с. 139-143
2021 - 2022 навчальний рік
30.04.2021; 07.05.2021
Тема: Технологія вирощування овочевих культур у відкритому грунті.
Уроки №33; №34. Овочівництво як галузь аграрного виробництва. Загальна характеристика овочевих рослин, їх народногосподарське значення та класифікація. Овочівництво - одна з важливих галузей сільського госпо-дарства, що відзначається значною складністю і трудомісткістю процесів виробництва продукції.Такі особливос-ті є наслідком різновидності овочевих культур, кожна з яких має свою технологію виробництва та збирання, яка об'єднує окремі процеси, притаманні тільки одній культурі або групі культур. В овочіввницьких господарствах виникає необхідність експлуатації великого парку різноманітних машин і обладнання, більшість з яких, наприк-лад, овочеві сівалки, розсадосадильні машини, прополювальні агрегати, збиральні машини та машини для до-робки і первинної переробки продукції, є спеціальними. Овочі вживають свіжими або переробленими. Це - пло-ди, суцвіття, листки, черешки, коренеплоди й інші продуктивні органи овочевих культур. Вони містять багато цукрів, зольних елементів, вітамінів, органічних кислот, ароматичні й інші речовини, що визначають їх смак і харчові якості. За народногосподарськими ознаками овочеві культури поділяють на такі групи:
- капустяні - капуста білокачанна, червонокачанна, цвітна, броколі, савойська, брюссельська, кольрабі; - коренеплідні - морква, петрушка, селера, пастернак, буряк столовий, редька, редиска, бруква;
- плодові - помідори, перець, баклажани, огірки, кабачки, патисони;
- цибулині - всі види цибулі. часник;
- листкові - салат, шпинат, кріп, пекінська капуста;
- багаторічні - щавель, ревень, спаржа, острогін, катран.
Овочеві культури належать до різних ботанічних родин:
- капустяних (капуста, редиска, редька),
- селерових (морква, петрушка, селера, пастернак, кріп та ін.),
- пасльонових (помідори, перець, баклажани, картопля),
- гарбузових (гарбузи, кабачки, патисони, огірки),
- лободових (столові буряки, мангольд, шпинат).
За тривалістю життя овочеві культури поділяють на однорічні (огірки, помідори, редиска), дворічні (більшість коренеплодів) та багаторічні (ревінь, спаржа, щавель, хрін). Овочеві культури вирощують у відкритому й захи-щеному грунті. У відкритому грунті найпоширеніші - капуста, помідори, морква, цибуля, огірки, столові буряки. Овочеві культури вирощюють в овочевих і овочево-кормових сівозмінах.
11. Луцюк В.І. Агротехнолоія. Розділ 10.6. с. 88-90.
16.04.2021; 23.04.2021
Тема: Основи технології рослинництва.
Уроки №31; №32. Особливості технології вирощування сої. Соя - універсальна культура, її насіння містить до 48% висо-коякісного білка і 26% - олії. З нього виробляють олію, маргарин, борошно. Особливо велике значення сої як кор-мової культури. Її використовують як основний компонент у змішаних посівах із кукурудзою, сорго, вівсом. Ос-таннім часом посіви сої в Україні розщирилися переважно в Лісостепу і Степу. Найкращими попередниками для сої є зайнятий пар, а також пшениця, ячмінь, кукурудза, овочеві культури; у районах достатнього зволоження - буряки. Соя - культура родючих грунтів. На бідних грунтах вона погано родить. Високий ефект дає одночасне вне-сення під зяб гною (до 20 т/га), фосфорних, азотних і калійних дбрив. Внесення гранульованого суперфосфату в рядки під час сівби сприяє підвищенню врожаю насіння до 300 кг/га. На важких за механічним складом грунтах основний обробіток - глибока оранка до 25-28 см. Осіння оранка має бути з попереднім лущенням стерні після ра-но зібраних культур із наступним вирівнюванням грунту. Рано на весні грунт боронують на глибину 5-6 см. Після закриття вологи до сівби в основних районах вирощування сої, як правило минає 20-30 днів. За цей час грунт кі-лька разів обробляють для знищення бур'янів. Перед сівбою його культивують або дискують на глибину загор-тання насіння з наступним боронуванням і коткуванням. Підготовку грунту до сівби слід закінчити не раніше ніж за один-два дні до сівби. Сою починають сіяти, коли грунт прогріється до +12...+14 град., зазвичай у другій де-каді після початку польових робіт із шириною міжрядь 45-70 см. Догляд за посівами полягає у знищенні бур'янів, розпушуванні грунту. Важливе значення для догляду за посівами має до- і післясходове (фаза першого трійчасто-го листка) боронування, що значно знижує забур'яненість. Коли стає видно рядки, проводять міжрядні культива-ції. Повторюють їх через 10 днів до повного змикання листків. Збирають сою у фазі поввної стиглості, коли боби стають коричневими, насіння - твердим, а листки опадають. Збирають прямим комбайнуванням зерновими ком-байнами, переобладнаними на низьке зрізування, щоб запобігти втратам. Сереня врожайність сої в Україні ста-новить 23%.
11. Луцюк В.І. Агротехнолоія. Розділ 10.2. с.80-81
02.04.2021; 09.04.2021
Тема: Основи технології рослинництва.
Уроки №29: №30. Особливості технології вирощування соняшника. Насіння його містить до 45-50% олії, соняш-никова макуха - цінний корм для тварин, бо містить багато білків і жирів. Насіння соняшнику проростає за тем-ператури +3+5 град., сходи добре витримують приморозки до -5-7 град.; найсприятливішою для росту є темпера-тура +20+25 град. Соняшник має добре розвинуту кореневу систему, що проникає в грунт до 2-3 м. Стебло пряме 1,5-2 м заввишки. Квітки жовті, зібрані в суцвіття - кошик. Плід - сім'янка. Цю культуру можна з успіхом вирощу-вати на різних типах грунтів. малопридатні грунти з підвищеною кислотністю й легкі піщані. Соняшник - світло-любива культура, належить до пережреснозапильних рослин. вегетаційний період вирощування сортів стано-вить 95-120 днів. У сівозміні соняшник розміщують після озимих, зернобобових, картоплі, кукурудзи, ячменю. Со-няшник добре реагує на поглиблення орного шару грунту. Глибина зяблевої оранки має бути до 32 см. Рано наве-сні піоля закриття вологи до сівби проводять 1-2 культивації, особливу увагу слід приділяти знищенню пророс-лих бур'янів. Сіють соняшник пунктирним способом із шириною міжрядь 70 см, коли грунт на глибині загортан-ня насіння ()8-10 см) прогріється до +6+8град. Висівають його протягом 3-4 днів. Норма висіву залежить від розмі-ру і посівної придатності насіння і становить 9-12 кг/га. Насіння загортають на глибину 6-8 см, за посушливої по-годи - на 8-10 см. Догляд за посівами починають із досходового боронування легкими боронами приблизно за 3-4 дні до з'явлення сходів. У фазі 4-5 справжніх листочків поле боронують впоперек сівби. Впродовж літа міжряддя обробляють культиваторами 2-3 рази на глибину 10-12 см. У разі недостатньої кількості опадів глибину наступ-них операцій зменшують до 7-8 см. Середня врожайність соняшника в Україні останнім часом становить лриб-лизно 24 ц/га.
3. Левицька Ю. О. Основи агрономії. Розділ 7.7. с. 286-293
11. Луцюк В.І. Агротехнолоія. Розділ 10.5. с. 86-87
15.01.2021; 22.01.2021
Тема: Технологія сівби та посадки сільськогосподарських культур.
Уроки №18; №19. Насінний матеріал та його якість. Характеристика основних показників якості посівного матеріалу: чистоти, схожості, енергії проростання, посівної придатності, маси 1000 зернин, вологості та ін, Сівба високоякісним насінням районованих сортів є одним з основних агротехнічних заходів, спрямованих на вирощування високих урожаїв сільськогосподарських культур. Відповідно до державного стандарту, за-лежно від посівних якостей розрізняють класи насіння, яке висіватимуть. Якщо воно відповідає цим вимо-гам, його називають кондиційним. Господарства повинні прагнути висівати насіння переважно l, а потім ll класу. Висівати некондиційне насіння заборонено. Для насінних посівів використовують насіння тільки l класу. Чистота насіння - це маса чистого насіння досліджуваної культури в процентах до загальної маси зерна. З наважки на розбірній дошці відбирають чисте здорове насіння основної культури, зважують, ви-значаючи масу спочатку в грамах, а потім в процентах від взятої наважки. Схожістю насіння називають кількість насіння, що проросло у встановлений для цієї культури строк (7-10 днів). Виражається воно в процентах до загальної кількості насіння, взятого для пророщування. Схожість - один з основних показни-ків якості насіння. Погана схожість насіння спричиняє зрідженість посівів, що значною мірою впливає на величину врожаю сільськогосподарських культур. Енергія проростання насіння - це кількість досліджува-ного насіння в процентах., що проросло за перші 3-4 дні. Насіння, що має високу енергію проростання, дає дружні сходи, які менше пригнічуються бур'янами і більш стійкі проти несприятливих умов. Посівна при-датність посівного матеріалу - це процентний вміст у ньому чистого та одночасно схожого насіння. Щоб визначити посівну придатність, процент чистоти множать на процент схожості й добуток ділять на 100. Дані про посівну придатність використовують при остаточному встановленні норм висіву. Маса 1000 зерен - з фракції чистого насіння відбирають підряд дві проби по 500 шт. зерен у кожній і зважують з точністю до 0,01 г. Якщо розбіжність між масами обох проб не перевищуватиме 3% середньої, підсумовують масу першої і другої проб. Встановлено, що чим крупніше і важче насіння, тим більше в ньому міститься поживних ре-човин і краще розвинений його зародок. Рослини, що виросли з такого насіння, високоврожайні. Без визна-чення посівної придатності насіння і маси 1000 зерен не можна встановити норму висіву і визначти схо-жість насіння у польових умовах. Важливим показником якості насіння є його влогість. Нормальною воло-гістю насіння зернових культур вважають 14-15, а соняшника, льону - 11-12%. При підвищеній вологості зерно в сховищах самозігрівається, уражається хворобами, пошкоджується шкідниками тощо. Підвишена вологість призводить до помітного зниження схожості насіння, а іноді до повного псування зерна. Вологість зерна визначають електричними вологомірами.
3. Левицька Ю. О. Основи агрономії. Розділ 7.1. с. 215-217
11. Луцюк В.І. Агротехнолоія. Розділ 6.1. с. 51-52