Агрономія (група 3)
17.03.2023; 24.03.2023; 31.03.2023
Тема : Технологія догляду за посівами.
Уроки №26-№28. Догляд за посівами. Система післяпосівного обробітку грунту. У системі заходів, спрямованих на ви-рощування культур, вирішальне значення має догляд за посівами. Визначаючи та впроваджуючи способи догляду, треба обов'язково враховувати ґрунтово-кліматичні умови конкретної місцевості та біологічні особливості сільськогосподарсь-ких культур, а іноді й окремих сортів. Тільки за цих умов догляд за посівами буде ефективним. Передпосівна підготовка ґрунту, сівба й осінній догляд за посівами озимих культур мають забезпечити дружні сходи, добре укорінення, кущення та розвиток рослин і накопичення ними достатньої кількості поживних речовин, що сприяють кращій перезимівлі посівів. За сівби озимих культур, головним чином пшениці, по чорних правильно оброблених парах обмежуються тільки боронуван-ням одночасно із сівбою або після неї. Якщо озимі культури сіють по зайнятих парах або після непарових попередників, то провадять післяпосівне коткування з одночасним боронуванням легкими боронами. Внаслідок цього ущільнюється ґрунт, і до його верхнього шару, у якому розташовано насіння, надходить більше вологи з нижніх шарів. Для цього треба застосову-вати кільчасто-шпорові або зубчасті котки. Важливе значення має осіннє підживлення, особливо тоді, коли в період підго-товки ґрунту під озимі не внесено потрібної кількості добрив. На чорноземах озимі підживлюють фосфорними й калійни-ми добривами, а на підзолистих ґрунтах - із повним мінеральним добривом. Осіннє підживлення озимих фосфорно-калій-ними добривами підвищує їх зимостійкість, а також стійкість проти вилягання. В умовах України велике значення має бо-ротьба з вимерзанням, випиранням, випріванням і вимоканням озимих. Серед агротехнічних заходів догляду ефекти-вним є снігозатримання. Під сніговим покривом верхній шар ґрунту менше промерзає. Крім того, снігозатримання є од-ним із засобів боротьби з притертою льодовою кіркою; воно сприяє також накопиченню вологи в ґрунті. Льодову кірку руйнують важкими зубчастими котками. Випрівання посівів спостерігається у м'які зими з глибоким сніговим покривом, особливо коли сніг випадає на немерзлий ґрунт. У боротьбі з випріванням потрібно дотримуватися строків сівби, регулю-вати умови живлення, прикочувати сніг. Найчастіше випрівання спостерігається в понижених місцях - снігозатримання тут провадити недоцільно. Щоб запобігти загибелі озимих від вимокання, потрібно восени на ділянках, де може застоюватись вода, провести борознуванн. Весняний догляд за озимими посівами складається з коткування, підживлення, боронування, прополювання. Навесні озимі коткують рубчастими котками, коли спостерігається випирання вузла кущення внаслідок різких коливань температури. Озимі, зокрема озима пшениця, виходять з-під снігу здебільшого виснаженими й потребу-ють підживлення. Його слід провадити, як тільки розтане сніг, по мерзлому ґрунту мінеральними добривами з розрахунку 20-25 кг нітрогену, фосфору і калію на 1 га. Для підживлення використовують і органічні добрива -гноївку, попіл, пташи-ний послід та ін. Важливим у догляді за посівами озимих є весняне боронування (рис. 7.1), яке поліпшує повітряний режим ґрунту і зменшує випаровування з нього вологи. В розпушеному ґрунті посилюються мікробіологічні процеси. Боронуван-ням очищають посіви від відмерлих рослин, снігової плісняви та частково знищують бур'яни. Озимі треба боронувати, ко-ли ґрунт не мажеться, у максимально стислі строки. Не можна боронувати пересохлий ґрунт.
Система догляду за посівами ярих культур залежить від того, яким способом проведено сівбу - звичайним рядковим чи широкорядним. Догляд за культурами, висіяними першим способом, полягає у коткуванні, боронуванні та боротьбі з бур'я-нами. Післяпосівне коткування застосовують переважно в умовах недостатнього зволоження та в посушливі роки. Одно-часно з коткуванням боронують легкими боронами. Якщо на посівах до з'явлення сходів утворилася кірка, її руйнують бо-ронуванням. Не можна боронувати посіви, під які підсіяно багаторічні трави, і якщо ґрунт надмірно зволожений або сухий. Найкращим знаряддям для знищення кірки є сітчаста борона. Зразу після сівби просапних культур поля коткують з одноча-сним або наступним боронуванням легкими боронами для зменшення випаровування вологи з ґрунту. Для знищення кір-ки, бур'янів і розпушування ґрунту на просапних культурах проводять досходове боронування. А на таких культурах, як кукурудза, картопля, цукрові буряки, - і післясходове. У системі догляду за просапними культурами основним заходом до-гляду є розпушування ґрунту в міжряддях (рис. 7.2), що поліпшує його водний і повітряний режими, активізує в ньому мік-робіологічні процеси, завдяки чому рослиникраще розвиваються і дають високі врожаї. Післясходове боронування сільсь-когосподарських культур проводять у певних фазах розвитку, наприклад: • у кукурудзи - за наявності 2-3 та 4-5 листків; • у соняшнику - коли утворилися 2-3 пари справжніх листків. Зазвичай боронують у суху погоду та в другій половині дня. Об-робляючи ґрунт у міжряддях, глибину розпушування доцільно час від часу змінювати. Встановлюючи глибину розпушуван-ня, ураховують розвиток і характер розміщення кореневої системи рослин. Першу культивацію провадять глибшу (10-12 см), а глибину наступних зменшують (6-8 см), щоб не пошкодити кореневу систему рослин. Періодичний міжрядний обро-біток ґрунту просапних культур навесні та впродовж першої половини літа є ефективним засобом контролю за бур'янами. Одночасно він дає змогу значно обмежити кількість шкідників. Велике значення має підживлення рослин. Для цього зас-тосовують головним чином азотні добрива. Вносять їх на глибину 10-15 см культиваторами-рослинопідживлювачами в ранніх фазах розвитку рослин. Деякі просапні культури, зокрема картоплю, підгортають. Це забезпечує утворення додатко-вих бульб.
11. Луцюк В. І. Агротехнологія. Розділи 7.1. с.56-57, 7.2. с. 57-58
17.02.2023; 24.02.2023; 03.03.2023
Тема: Технологія сівби та посадки сільськогосподарських культур.
Уроки №22-№24. Сівба. Строки та способи сівби, норми висіву. Строки сівби зумовлюються погодою та біологічними особливостями вирощуваних культур. Сіяти слід у стислі й кращі для конкретної культури агротехнічні строки. За оптима-льних строків сівби бувають дружні сходи, вони краще забезпечуються водою і поживними речовинами, підвищується сті-йкість їх проти хвороб і шкідників. Несвоєчасна сівба завжди призводить до втрати врожаю. За строками сівби ярі куль-тури поділяють на ранні, середні та пізні. Насіння ранніх культур проростає за температури ґрунту +1...+5 °С. Сходи без шкоди витримують весняні приморозки. До цієї групи належать яра пшениця, овес, ячмінь, льон, вика, горох, цукрові бу-ряки, соняшник, морква, багаторічні трави. Культури середнього строку сівби для проростання потребують температу-ри+7...+10 °С на глибині загортання насіння. За нижчої температури ґрунту насіння може зіпсуватися. Сходи цих культур пошкоджують навіть невеликі весняні приморозки. До них належать кукурудза, просо, соя, квасоля, сорго, гречка й ін. Ку-льтури пізнього строку сівби - рис, бавовник, тютюн. Насіння їх проростає, коли температура ґрунту на глибині висіву насіння становить +12...-+14 °С. Час сівби озимих культур визначають із таким розрахунком, щоб до настання стійкої хо-лодної погоди рослини встигли добре укорінитися і розкущитися. Озимій пшениці й житу для цього треба 50-60 днів осін-ньої вегетації. Залежно від особливостей кліматичних зон строки сівби озимих культур різні: на Поліссі сіють із 20 сер-пня по 5 вересня, а на Півдні - з 10 до 20 вересня. Норма висіву залежить також від строків і способів сівби. За перехресного та вузькорядного способів сівби висівають насіння на 10-15 % більше, ніж за звичайого рядкового, а за широкорядного, навпа-ки, менше. У разі запізнення із сівбою норму висіву треба збільшувати на 10-15 %. Норма висіву зернових культур стано-вить від 100 до 250 кг/га; кукурудзи, яка потребує більшої площі живлення, - 30-35, а дрібнонасінних культур - усього 3-8 кг/га. Просуваючись із посушливих районів до більш зволожених, норми висіву зернових культур збільшують.У багатьох куль-тур норму висіву потрібно розраховувати не за вагою, а за кількістю зернин на гектар. Для кожної культури в певній зоні встановлена оптимальна густота рослин на гектар, що забезпечує одержання високого врожаю. Знаючи вагу 1000 зернин і посівні якості насіння, встановлюють вагову норму в кілограмах на гектар. Наприклад, для озимої пшениці за висіву 4,5 млн зернин на гектар, якщо вага 1000 зернин - 40 г, господарська придатність - 100 %, вагова норма насіння на гектар ста-новитиме:
4500000 · 40/1000 · 1000 = 180 кг.
Глибина загортання насіння залежить від багатьох умов, насамперед від розміру насіння. Що воно добірніше, то на біль-шу глибину його можна загортати. Так,насіння кукурудзи можна загортати на 8-10 см, пшениці - на 6-7, а дрібнонасінних культур, льону і конюшини - на 2-3 см. Має значення і характер проростання насіння: те, що ви-носить сім'ядолі на повер-хню ґрунту (соя, люпин, квасоля, цукрові буряки), загортають мілкіше. У посушливих районах сіють глибше, в більш зволо-жених - мілкіше. В усіх випадках насіння потрібно загортати у вологий шар ґрунту. Глибина загортання насіння має забез-печувати достатній доступ повітря й тепла. Для озимих культур, які закладають вузол кущення близько від поверхні ґрунту, неглибоке загортання насіння шкідливе. За неглибокого залягання вузла кущення виникає загроза вимерзання. Велике значення має також рівномірність глибини загортання насіння по всьому полю. Способи сівби. Однією з головних вимог до способів сівби є рівномірне розміщен-ня насіння по площі, що за оптимальної густоти стеблостою забезпечує найінтен-сивніше наростання асиміляційної листкової поверхні - основного чинника врожайності. Відомі два основні способи сівби - розкидний і рядко вий. Розкидний спосіб сівби - найдавніший. Висіяне насіння вручну загортається бороною. Його тепер майже не застосовують, лише переважно тоді, коли освоюють круті схили. Рядковий спосіб сівби - найпоширеніший. Він за-безпечує рівномірний висів насіння на всій площі рівними рядками, загортання на однакову глибину у вологий шар ґрунту. За такого способу норму висіву зменшують на 15-20 % проти розкидного. Рослини в рядках краще освітлюються. Рядковий спосіб сівби може бути суцільним і широкорядним. До способів суцільної сівби належать звичайний рядковий, вузькоряд-ний, перехресний (рис. 6.1). Звичайний рядковий спосіб сівби. Ширина міжрядь - 13-15 см. Насіння в рядкурозміщується на відстані 1,5-2 см одне від одного. Вузькорядний спосіб сівби. Ширина міжрядь - 7 см. Забезпечується більш рівномірне розміщення насіння на посівній площі. Умови розвитку рослин у вузькорядних посівах кращі, а врожайність зерна в серед-ньому на 3-4 ц/га вища, ніж за звичайного рядкового способу сівби.
Перехресний спосіб сівби, як і вузькорядний, має деякі переваги перед звичайним рядковим. Виконують його звичайною рядковою сівалкою у два заходи - перехресно: вздовж і впоперек поля. Сівалку встановлюють на висів половинної норми насіння. Такий спосіб сівби забезпечує рівномірне розміщення насіння. Однак перехресний спосіб сівби має певні недолі-ки, які обмежують його застосування. Широкорядний спосіб сівби застосовують у вирощуванні рослин, які вимагають по-рівняно великої площі живлення, а також міжрядного обробітку ґрунту. Цей спосіб дає можливість механізовано обробляти міжряддя в період вегетації рослин, підживлювати їх тощо. Ширина міжрядь становить понад 30 см. Широкорядним спосо-бом сіють цукрові буряки, картоплю, кукурудзу, соняшник, овочеві культури, а також сою, квасолю, нут та ін. Часто таким способом висівають також просо, гре-чку, горох. У широкорядних посівах створюються кращі умови для розвитку рослин, ніж у суцільних. Широкорядні посіви мають також певні недоліки, з яких основний - нерівномірне розміщення рослин по всій площі. Стрічковий спосіб сівби. За широкорядного способу сівби деяких культур іноді зближують по два-три рядки, а широкі міжряддя залишають між групами зближених рядків. Застосовують стрічкові посіви у вирощуванні овчевих куль-тур, проса й ін. Гніздовий спосіб сівби відрізняється від широкорядного тим, що насіння висівають не суцільними рядка-ми, а гніздами - в кожне по кілька насінин. Гнізда розміщують на однаковій відстані одне від одного в рядку, що дає мож-ливість запроваджувати механізований обробіток міжрядь, але тільки в одному напрямку. Пунктирний спосіб сівби зас-тосовують у вирощуванні просапних культур, зокрема цукрових буряків і кукурудзи. За цього способу забезпечується роз-міщення в рядку по одній насінині на певній однаковій відстані одна від одної.
11. Луцюк В. І. Агротехнологія. Розділ 6.2. с. 53-55
20.01.2023; 27.01.2023; 03.02.2023
Тема: Технологія сівби та посадки сільськогосподарських культур.
Уроки №18-№20. Насіння і сівба. Державний стандарт якості насіння. Підготовка насіння до сівби. Сортом назива-ється група схожих за господарсько-біологічними властивостями та морфологічними ознаками культурних рослин, що ві-дібрані й розмножені для вирощування у відповідних природних виробничих умовах. За своїм походженням сорти сільсь-когосподарських культур поділяються на місцеві та селекційні. Показниками якостей посівного матеріалу є чистота, схо-жість, посівна придатність, енергія проростання, маса 1000 зерен, натура зерна, вирівняність, зараженість шкідниками та вологість його. Чистота насіння - це маса чистого насіння досліджуваної культури в процентах до загальної маси зерна. З наважки на розбірній дошці відбирають чисте здорове насіння основної культури, зважують, визначаючи масу спочатку в грамах, а потім в процентах від взятої наважки. Схожістю насіння називають кількість насіння, що проросло у встановле-ний для цієї культури строк (7-10 днів). Виражається воно в процентах до загальної кількості насіння, взятого для пророщу-вання. Схожість - один з основних показників якості насіння. Погана схожість насіння спричиняє зрідженість посівів, що значною мірою впливає на величину врожаю сільськогосподарських культур. Енергія проростання насіння - це кількість досліджуваного насіння в процентах., що проросло за перші 3-4 дні. Насіння, що має високу енергію проростання, дає дру-жні сходи, які менше пригнічуються бур'янами і більш стійкі проти несприятливих умов.
Посівна придат-ність посівного матеріалу - це процентний вміст у ньому чистого та одночасно схожого насіння. Щоб визначити посівну придатність, процент чистоти множать на процент схожості й добуток ділять на 100. Дані про посівну придатність використовують при остаточному встановленні норм висіву. Маса 1000 зерен - з фракції чистого на-сіння відбирають підряд дві проби по 500 шт. зерен у кожній і зважують з точністю до 0,01 г. Якщо розбіжність між масами обох проб не перевищуватиме 3% середньої, підсумовують масу першої і другої проб. Встановлено, що чим крупніше і важче насіння, тим більше в ньому міститься поживних речовин і краще розвинений його зародок. Рослини, що виросли з такого насіння, високоврожайні. Без визначення посівної придатності насіння і маси 1000 зерен не можна встановити норму висіву і визначти схожість насіння у польових умовах. Важливим показником якості насіння є його вологість. Нормальною вологістю насіння зернових культур вважають 14-15, а соняшника, льону - 11-12%. При підвищеній вологості зерно в сховищах самозігрівається, уражається хворобами, пошкоджується шкідниками тощо. Підвишена вологість призводить до помітного зниження схожості насіння, а іноді до повного псування зерна. Вологість зерна визначають електричними вологомірами.Відповідно до держав-ного стандарту розрізняють класи насіння, яке висіватимуть. Якщо воно відповідає цим вимогам, його назива-ють кондинційним. Залежно від посівних якостей насіння поділяють на три класи. Господарства повинні прагну-ти висівати насіння переважно ], а потім ]] класу. Висівати некондиційне насіння заборонено. Для насінних посі-вів використовують насіння тільки ] класу. Підготовка насіння до сівби залежно від культури та стану насіння включає такі основні прийоми: очищення, сортування, калібрування, протруювання тощо. Протруювання - це знезараження від грибних і бактеріальних захворювань рослин. Найпоширенішим і високоефективним є знеза-раження насіння за типом інкрустування, тобто протруювання з фіксуванням захисних сполук на насінні плівко-утворювальними речовинами. Широко застосовують дражування насіння. Це нашарування на насіння захисних поживних органічних і мінеральних речовин для надання йому зручної для висівання кулястої форми. До дражу-вальних сумішей додають органо-мінеральні поживні суміші, мікродобрива, бактеріальні препарати, протрую-вачі для активізації росту рослини.
11. Луцюк В.І. Агротехнолоія. Розділ 6.1. с. 51-52
3. Левицька Ю. О. Основи агрономії. Розділ 7.1. с. 211 - 220
28.10.2022; 04.11.2022; 11.11.2022
Тема: Особливості технологій обробітку грунту.
Уроки №9; №10; №11. Технологія вертикального обробітку грунту (Verti Till). Однією із сучасних ґрунтозахисних тех-нологій є вертикальний обробіток ґрунту, або verti-till, який уперше застосували фермери Канади та США на початку ХХІ ст. Концепція вертикального обробітку полягає в захисті від вітрової й водної ерозій та системному запобіганню форму-вання глибоких, надмірно ущільнених прошарків ґрунту, що погіршують капілярність ґрунтів та обмін вологи, а також пе-решкоджають нормальному розвитку кореневої системи рослин. На відміну від традиційного обробітку, основною особли-вістю verti-till є відсутність горизонтальних зміщень ґрунту під час обробітку, перевертання скиби й ущільнення. Також по-дрібнюються та розподіляються пожнивні рештки на поверхні поля, утворюючи шар мульчі, який зберігає вологу. Класична технологія обробітку ґрунту, крім створення плужної підошви, також порушує роботу ґрунтових мікроорганізмів і створює проблеми з мінералізацією рослинних решток. Адже загорнута на глибину оранки солома зазвичай не розкладається рока-ми й лежить у ґрунті практично в незмінному стані. Так відбувається тому, що мікроорганізми ґрунту, які сприяють роз-кладанню решток, «живуть і працюють» переважно на глибині 10-12 (максимум 15) см, тоді як солому загортають мінімум на 10 см глибше. У технології verti-till застосовують агрегати вертикального обробітку ґрунту, які можуть працювати з різ-ними рослинними рештками, не забиваючи робочі органи, а також обробляти пересушений, перезволожений ґрунт.
Рис. 1. Схема роботи і розміщення на рамі агрегату дискових хвилястих ножів (култерів)
Основні робочі органи (hbc/ 1) - це дискові хвилясті ножі (култери), встановлені на індивідуальній пружинній стійці, що працюють на високих швидкостях із високими навантаженнями. Особливість култерів у тому, що вони створюють постійну вібрацію, яка поширюється на глибші й щільніші шари ґрунту, нагадуючи принцип відбійного молотка, подрібнюючи ґрунт навколо оброблювальної зони та залишаючи в ньому мікрощілини, завдяки яким повітря, волога й коріння краще прони-кають у ґрунт. Зазвичай дискові ножі не мають, або майже не мають, кута атаки, тому їх розташування вертикальне до об-роблюваної поверхні. Така конструкція дозволяє не зрізати верхній шар ґрунту, а робити вертикальний обробіток, подріб-нюючи ґрунт і перемішуючи його з пожнивними рештками. Цьому так само сприяє специфічна форма дисків та особливі зазубини, які захоплюють, а потім зрізують пожнивні рештки до потрібної лінії. Задня частина такого агрегата складається з важкої пружинної зубової борони й вичісувального пластинчасто-ребристого котка, які забезпечують якісне подрібнення і розміщення рослинних решток у верхніх шарах ґрунту до 4 см.
Рис. 2. Агрегат для вертикального обробітку грунту RTS Salford I-2100
Така конструкція забезпечує єдину глибину обробки без ущільнення посівної площі. Під час руху ґрунт і пожнивні рештки відриваються від поверхні жолобчастими лопатями й підштовхуються до наступної частини обробітку ґрунту. У той час як ґрунт і пожнивні рештки швидко переміщаються, дискові ножі прибирають борозни та гребені, тим самим згладжуючи по-верхню поля. Зубчасті колеса інтенсивно розмішують ґрунт і пожнивні рештки, подрібнюють великі грудки та фіксують по-жнивні рештки на поверхні. На цьому етапі технології захищаються пожнивні рештки від вітру або вимивання дощем. Цим забезпечується швидке розкладання пожнивних решток, і, як наслідок, підвищується рівень родючості ґрунту. Одночасно подрібнюються ті ділянки ґрунту, що були неякісно оброблені. На завершення застосовують інтенсивний важкий коток, який підчищає роботу попередніх етапів і гарантує ідеальне ложе майбутнім посівам. Рекомендовано проводити щорічний поверхневий обробіток ґрунту вертикальними агрегатами, а раз на 4-6 років - глибокорозпушувачами на глибину не меншу за 40 см, щоб ефективно «зірвати» плужну підошву, яка зазвичай утворюється на глибині приблизно 25 см і простягається вглиб приблизно на 10-12 см. Також близько 20-30 % подрібнених решток варто залишати на поверхні ґрунту як мульчу. Відсутність шарів підвищеної щільності за вертикального обробітку дозволяє корінню рости не в бік, а вглиб. Тому такі рослини більш посухостійкі, отримують більше поживних речовин і загалом мають набагато розвиненішу кореневу систе-му, що забезпечує на всіх типах ґрунтів і всіх культурах збільшення врожаю. Також технологія вертикального обробітку ґру-нту є ресурсоощадною, адже використання пального на 1 га зменшується вдвічі. Агрегатом для вертикального обробітку можна обробити до 180 га/добу. Таким агрегатом можна працювати з ранньої весни й до морозів.
11. Луцюк В. І. Агротехнологія. Розділ 4.5. с.40-42
14.10.2022; .21.2022
Тема: Особливості технологій обробітку грунту.
Уроки №7; №8. Особливості спеціального обробітку грунту. Технологія нульового обробітку ґрунту, також відома як no-till (рис. 1) - сучасна система землеробства, за якої ґрунт не орють, а поверхню землі вкривають шаром спеціально подрібнених решток рослин - мульчею. Оскільки верхній шар ґрунту не пошкоджується, то така система землеробства запобігає водній і вітровій ерозіям ґрунтів, а також дає змогу значно краще зберігати воду. Хоч урожайність за цієї системи часом дещо нижча, ніж за сучасних методів традиційного землеробства, але такий обробіток вимагає значно менших витрат праці та пального. Нульовий обробіток ґрунту є сучасною досить складною системою землеробства, що вимагає спеціальної техніки й дотримання технологій, і аж ніяк не зводиться до простої відмови від оранки. Нині ця система набуває популярності й в Україні. Загальновизнано, що основною причиною агрофізичної деградації ґрун-тів є їх інтенсивний механічний обробіток з обертанням скиби. По-лицевий обробіток вимагає надто високих витрат пального та люд-ської праці, що в сучасних умовах є неприйнятним як з економічної, так і екологічної точок зору. Технологія no-till базується на таких загальних положеннях:
1. Значна частина типів ґрунтів за фізичними властивостями повністю відповідає вимогам основних сільськогосподарських культур і тому не потребує механічного обробітку як засобу зміни фізичних властивостей у сприятливому для культур напрямі.
2. Контроль бур'янів в агрофітоценозах можна з успіхом виконувати без застоування механічних заходів обробітку ґрунту.
3. Наявність рослинних решток на поверхні ґрунту - засіб контролю водної й вітрової ерозій.
4. Найкращим засобом збереження і підвищення родючості ґрунту є залишення всієї побічної продукції на поверхні ґрунту.
5. Ґрунт як живий організм найкраще розвивається за мінімального його порушення людиною.
Система землеробства no-till - це не просто відмова від механічного обробітку ґрунту. Відсутність системи механічного обробітку ґру-нту зумовлює зміну всіх інших складників ланок системи землеробства: системи удобрення, насінництва, системи сівозмін, структури посівних площ тощо. Підготовка ґрунту. В традиційній системі землеробства ґрунт готують до сівби механічним його обробітком. Си-стема нульового обробітку заснована на відмові від оранки. Власне її англійська назва no-till означає «не орати». Цілісна структура ґрунту до сівби є важливим компонентом технології нульового обробітку ґрунту. Пожнивні рештки. На відміну від традиційного ріль-ництва, стерню не спалюють і не загортають у ґрунт, солому з полів не забирають. Нетоварні рештки, наприклад солому, після збирання врожаю подрібнюють до певного розміру, а потім рівномірно розподіляють по полю. На поверхні формується ґрунтозахисне вкриття, яке протистоїть водній і вітровій ерозіям, забезпечує збереження вологи, заважає росту бур'янів, сприяє активізації мікрофлори ґрунту і є основою для відтворення родючого шару ґрунту й подальшого підвищення врожайності. .
Сівба за технологією нульового обробітку ґрунту вимагає спеціальних сівалок.Створено спеціальні сівалки для виконання прямого висіву, які можуть висівати й загортати насіння у щільний ґрунт за великої кількості рослинних решток попередньої культури на повер-хні поля. Серед вітчизняних сівалок прямого висіву, придатних для агрегатування з тракторами класу МТЗ-82, слід виділити модельний ряд сівалок «Сіва» СЗМ 3,6 (рис. 2). Култери «Сіви» здатні заглиблюватися в ґрунт на глибину від 1 до 12 см, забезпечуючи висів і вне-сення добрив (рис. 3). Аг-регат із робочим захватом 3,6 м має 19 сошників із шириною між рядь 19 см, тиск на кожному з яких стано-вить 220 кг. Це досягається, зокрема, завдяки солідній масі сівалки - понад 3 т. Тому вітчизняна розробка дає змогу без проблем висіва-ти широкий спектр культур, у тому числі й зернових, безпосередньо в стерню культури-попередника. Сумарний обсяг бункерів агрегата - 875 л для посівного матеріалу і 400 л - для мінеральних добрив.
11. Луцюк В. І. Агротехнологія. Розділ 4.4. с.36-38
1. В. І. Скрипник "Розробка, виробництво, конструктивні особливості нової сільськогосподарської техніки " Розділ 2.5. с. 44
23.09.2022; 30.09.2022; 07.10.2022
Тема: Технологія обробітку грунту.
Уроки №4; №5; №6. Характеристика основних заходів повехневого обробітку грунту: лущення, боронування, культивація та котку-вання.
Поверхневий обробіток ґрунту проводять для боротьби з бур'янами, збереження вологи, поліпшення повітряного й поживного режи-мів, руйнування кірки застосовуючи лущення стерні, культивацію, боронування, шлейфування, коткування. Лущення стерні - подріб-нення, розпушування, часткове перевертання і перемішування ґрунту, підрізування бур'янів і загортання їх решток у верхньому шарі ґрунту (рис. 1.26). Лущення здійснюють після збирання врожаю, перед основним обробітком ґрунту дисковими лущильниками на гли-бину 6-12 см і лемішними - на глибину до 16 см. Після високостеблових культур (кукурудза, сорго, соняшник) лущення проводять дис-ковими боронами на глибину до 12-14 см. Ці знаряддя краще підрізають і подрібнюють кореневу систему й стебла рослин, порівнюю-чи з іншими безполицевими знаряддями. Агротехнічні вимоги до якості лущення ґрунту такі: поверхневий шар має бути добре розпу-шеним, бур'яни повністю підрізаними; глибина розпушування рівномірною (відхилення від рекомендованої глибини може становити
не більш як 2 см); відсутність огріхів і пропусків; обов'язковий обробіток поворотних смуг.
Боронування - неглибоке розпушування, перемішування і вирівнювання ґрунту, а також знищення проростків і сходів бур'янів (див. рис.). Боронування ефективне для боротьби з бур'янами і кіркою, для закриття вологи (рано навесні), вирівнювання поверхні ґрунту. Його проводять зубовими або дисковими боронами. Сходи кукурудзи, буряків, картоплі боронують сітчастими боронами. Вони легкі й розпушують ґрунт на малу глибину. Для руйнування великих грудок і вичісування кореневищ багаторічних трав застосовують пружин
ні борони. Важкі ґрунти й дернини обробляють дисковими боронами, диски яких вільно обертаються. Кірку руйнують обертовими мо-тиками. Якість боронування визначається рівномірністю розпушування (діаметр грудок не більший за 3 см), відсутністю пропусків і ог-ріхів.
Культивація - розпушування ґрунту й підрізування бур'янів без перевертання ґрунту. Здійснюють культиваторами зі стрілчастими чи універсальними лапами; застосовують жорсткі або пружинні розпушувальні лапи. Культивація буває суцільною і міжрядною. Суцільну культивацію (рис. 24.27) проводять після основної оранки перед сівбою або в період догляду за парами. Агротехнічні вимоги до суціль-ної культивації ґрунту такі: проведення в оптимальні агротехнічні строки; ретельне підрізування бур'янів (без пропусків); у степових раонах глибина ку-льтивації має бути такою, щоб не вивертався вологий шар ґрунту; відхилення глибини не більш як 2 см. Міжрядну культивацію (рис. 26.1 ) здійснюють просапними культиваторами: універсальними й спеціальними. Перші застосовують для поперечно-поздовжнього розпушування міжрядь, букетування, підгортання. Спеціальні культиватори застосовують для обробки овочевих культур. Ширина захвату культиватора точно збігається із шириною захвату сівалки.
Коткування ґрунту - ущільнення й вирівнювання поверхні поля, а також руйнування грудок. Робочими органами котка є гладенька чи ребриста циліндрична поверхня або диски зі шпорами чи зубцями, складені в батареї. Найкраще зарекомендували себе котки з дисками, що мають шпори та зубці. Такі робочі органи забезпечують підповерхневе ущільнення і поверхневе розпушування (рис. 1.75)
11. Луцюк В. І. Агротехнологія. Розділи 4.1. с. 32-33
02.09.2022; 09.09.2022;16.09.2022
Тема: Технологія обробітку грунту.
Уроки №1; №2; №3. Система обробітку грунту. Мета та основні види обробітку грунту. У системі заходів, спрямованих на роз-ширене відтворення родючості грунту та підвищення врожайності сільськогосподарських культур, важпиве місце належить правиль-ному обробітку грунту. Обробітком грунту називають механічну дію на нього робочими органами сільськогосподарських машин і зна-рядь з метою оптимізації грунтових умов життя рослин. Технологічні процеси при механічному обробітку грунту здійснюють за допо-могою окремих прийомів обробітку, з яких основним є оранка, лущення, культивація, боронування, шлейфування коткування, фрезеру-вання.
Організація оранки, способи оранки та руху агрегатів. Начіпні та напівначіпні плуги. Безполицевий обробіток грунту. Відваль-на оранка - це найпоширеніший вид оранки на глибину 20-30 см. Найважливішим у підготовці поля до роботи є розбивання поля на загони й встановлення ширини загону та поворотних смуг. Вони залежать від складу МТА, розмірів поля та умов роботи. Розбиваючи поле на загони, слід вра-ховувати, щоб їхня ширина та ширина поворотних смуг була кратною ширині захоплення агрегату. Ширину по-воротних смуг вибирають для начіпних чотири- і п'ятикорпусних плугів - 12-14 м, а для напівначіпних - 16-20м.
Оранку виконують: всклад (рис. 1 б), коли обробляють від середини до бічних сторін, рухаючись з поворотом праворуч, посередині за-гінки - звальна борозна; врозгін (рис 1 а) , коли рухаються з поворотом ліворуч, загін обробляють від бічних сторін до середини, посе-редині - розгінна борозна; комбіновано (рис. 2)з чергуванням загонів всклад і врозгін. Спочатку розорюють непарні всклад, а потім па-рні - врозгін. Якщо напрямок оранки не міняється, загони, які в попередньому році були виорані всклад, треба орати врозгін і навпаки.
Для оранки з чередуванням загонів всклад і врозгін відмічають тичками середини непарних загінок, а також лінії контрольних борозен поворотних смуг. Після розмітки проорюють контрольні борозни загінок і поворотних смуг на глибину, що дорівнює половині заданої. Агрегат направляють по лінії тичок серединою трактора. Під час оранки, перед розворотом, коли задній корпус пройде контрольну по-лосу, плуг виглиблюють (рис. 4). Після розвороту, коли перший корпус підійде до контрольної борозни, плуг опускають, щоб грунт за нею був зораний на повну глибину (рис. 3). Після закінчення оранки загінок переходять до поворотних смуг. Щоб запобігти холостим переїздам агрегату, першу поворотну смугу орють перед останнім робочим проходом агрегату по загону. Після зорювання першої пово-ротної смуги агрегат робочим ходом переміщується на другу й обробляє її. Поворотні смуги розорюються врозгін.
Склад агрегату залежить від розмірів поля типу трактора, грунтових та інших умов. Так, плуг ПЛН-3-35 агрегатується з тракторами класу 1,4; плуг ПЛН-5-35 з тракторами класу 3 (рис. 5). Суттєве підвищення якості оранки забезпечують обертові плуги: начіпні - PON-3-35, PON-4-40 і напівначіпні PON-7-40, які агрегатуються з тракторами класу 1,4, 3 і 5 і призначені для гладкої оранки грунту під зернові і технічні культури на глибину до 35 см (рис. 6). Обертовими плугами орють в одну борозну. Оранку можна розпочинатиз будь якого місця. Поля не потрібно розбивати на загінки, що заощаджує час і збільшує продуктивність роботи агрегатів. На зораному полі відсутні гребні й розгінні борозни, що значно поліпшує якість оранки.
В умовах недостатньоъ вологості, або на грунтах, які піддаються вітровый ерозії, застосовують безвідвальний обробіток грунту із зали-шенням стерні, а також розпушування, яке дає змогу зберегти верхній поживний шар грунту. Безвідвальний обробіток грунту викорис-товуэться як грунтозахисний. Суть безплужного обробітку полягаэ в збереженні сттруктури і щільності глибших горизонтів при якісно-му обробітку верхніх шарів грунту на глибину висіву насіння. При такому обробітку насіння лягає на щільну поверхню у вологі шари, завдяки чому отримують дружні сходи; насіння бур'янів не потрапляє в глибину орного шару; менше втрачається вологи, оскільки шар грунту не обертається; значно прискорюється підготовка грунту під проміжні посіви кормовиж культур і під озиму пщеницю; зменшу-ється витрата механічної енергії на підготовку грунту. До комплексу машин для безплужного обробітку грунту входять культиватори-глибокорозпушувачі КПГ-250, ПГ-3-100, КПШ-9, важкі культиватори КПЕ--3,8, голчасті борони БІГ-3, дискові борони БДФП-2,4, БДВП-2,5, БДН-3, кільчасті котки (рис. 7) і комбіновані диско-лапові агрегати (рис. 8).
1. Скрипник В. І. "Розробка, виробництво, конструктивні особливості нової сільськогосподарської техніки" Розділ 1.1. с. 13-19
3. Левицька Ю. О. Основи агрономії. Розділ 4.4. с.84-85
11. Луцюк В. І. Агротехнологія. Розділ 4.1. с. 31-32