Агрономія (група 2)
10.06.2022; 17.06.2022; 24.06.2022
Тема: Технологія вирощування сільськогосподарських культур.
Уроки №38, №39; №40. Основні кормові культури та їх агробіологічні особливості. Основні технологічні процеси і операції в процесі вирощування кормових культур. У структурі посівних площ на кормові культури припадає 22-30%. Однорічні трави в системі зеленого конвеєра забезпечують твариннництво кормами у ранньовесняний, літній та пізньо-осінній періоди, а в системі сировинного - доповнюють інші джерела для виготовлення силосу, сінажу та борошна. У струк-турі кормової групи однорічні трави займають до 30%/.
За строками вирощування складні кормосуміші поділяють на ранньо- і пізньовесняні та озимі посіви. Ранньовесняні сумі-шки однорічних трав складаються із злакових (овес, ячмінь), бобових (вика, горох, люпин) та капустових (ріпак, суріпиця, гірчиця). Сіють складні кормосуміші зернотрав'яними сівалками СЗТ-5,4. Пізньовесняні посіви на зелений корм мають у складі кукурудзу, сорго суданку, сою, горох, капустові. Озимі посіви забезпечують зеленою масою тваринництво в пізньо-осінній та ранньовесняний періоди. Це сумісні посіви озимого жита та озимої вики, озимого жита з ріпаком (у сівалки СЗТ-5,4Т жито засипають в зерновий відділ, а ріпак - у трав'яний). Навесні при збиранні зеленої маси у фазі цвітіння рі-
пака жито завершує вихід у трубку. Така маса має найвищі кормові якості. Багаторічні трави у структурі кормової групи займають 50-60%. Це бобові, злакові або злаковобобові трави. У польових сі-возмінах переважають чисті посіви конюшини, еспарцету, люцерни. У грунтозахисних сівозмінах переважають суміші зла-кових та бобових трав. Багаторічні трави в сівозміні розміщують після просапних культур і озимих. Сіють їх навесні рядко-вим способом (міжряддя 15 см, сівалки СЗТ-5,4, а насіннєві - широкорядним (міжрчддя 45 см, сівалка "Клен-4,2"). Скошу-ють багаторічні бобові трави при одноразовому збиранні у фазі цвітіння, двоукісному - перший укіс проводять у фазі буто-нізації, а другий - у фазі цвітіння або при дозрінні насіння, злакові - при утворенні злакових суцвіть. З огляду на подібність технологічних процесів заготівлі стеблові крми можна розділити на дві групи: перша - сіно і сінаж, друга - кукурудзяний силос і зерносінаж.
Технологічний процес збирання трав на сіно складається з таких операцій: косіння (буває одночасно з плющенням); при-в'ялювання трав у покосах (для пришвидчення прив'ялювання - ворушіння; згрібання у валки; підсушування у валках, зби-рання валків і транспортування (в тюках, рулонах тощьо) сіна до місць зберігання. Приготуваня сінажу полягає в плющенні скошеної трави та прив'ялюванні до вологості 50-55%. Потім траву підбирають, подрібнюють і завантажують у герметизо-вані башти (рис. 15) чи траншеї (рис. 11). Застосовують також технологію заготівлі сінажу пресуванням прив'яленої трави в рулонах.
Силос із кукурудзи є одним із найпоширеніших видів кормів для великої рогатої худоби. Техногія збирання силосних куль-тур на силос передбачає скошування їх з одночасним подрібненням за вологості 65-70% і навантаження подріленої маси в транспортні засоби, які вивантажують її у силосні траншеї (рис. 11). У траншеях подріблену масу ущільнюють трамбуван-ням (рис.12), ізолюючи її від повітря й укривають. До комплексу машин для заготівлі кормів входять косарки (рис. 1; рис. 2), косарки- плющилки (рис. 3), граблеворушилки (рис. 5), граблі колісно-пальцеві (рис. 4), роторні валкоукладачі (рис. 6), прес-підбирачі (рис. 7), засоби для навантаження й транспортування (рис. 8; рис. 9) штабелів пак, кормозбиральні комба-йни (рис. 10) тощо. Кращими попередниками кормових коренеплодів є озимі, картопля, овочеві, кукурудза. Спосіб висіву - широкорядний з між-ряддями 45 см. Кормові буряки сіють просапними сівалками Vesta 8 Profi; брукву, турнепс і моркву - овочевими "Клен-4,2". Збирають коренеплоби до настання осінніх заморозків: буряки - переобладнаними буряковими ко-мбайнами; моркву, брукву і турнепс - картоплекопачем.
1. В. І. Скрипник"Розробка, виробництво, конструктивні особливості нової сільськогосподарської техніки". Розділ 5. с. 95-113
3. Левицька Ю. О. Основи агрономії. Розділ 7.4. с. 252, 7.11. с. 307-317, 326-328
21.05.2022; 28.05.2022
Тема: Технологія захисту рослин.
Урок №36. Регулювання обприскувачів на задану норму внесення робочої рідини. Ефективність використання пестицидів значною мірою залежить від якості внесення. Частка препарату, що потрапляє на об'єкт оброблення й ефективно використовується, залежно від якості обприскування може коливатися в межах 10-90 %, решта пот-рапляє в довкілля і призводить до його невиправданого забруднення. Тому якість оброблення обов'язково має за-довольняти агротехнічні вимоги. Якість обприскування - визначальний чинник ефективного використання пес-тицидів і має такі показники:
• витрата робочої рідини залежно від призначення оброблення, виду препарату, стану культури, типу й типороз-мірів розпилювачів може коливатися в межах 40-300 л/га за обприскування польових культур і 100-500 л/га - бага-торічних насаджень;
• відхилення усталеної витрати рідини від заданої не має перевищувати ±10 % (рис. 115);
• медіанно-масовий діаметр осілих краплин має бути в межах 170-350 мкм і тільки в окремих випадках (коли, на-приклад, вносять ґрунтові гербіциди) до 550 мкм;
• щільність укриття краплинами поверхні рослин для гербіцидів має становити 20-40, для інсектицидів і фунгіци-дів - 50-70 шт./смІ;
• нерівномірність розподілу рідини по ширині захвату обприскувача, яка виражена коефіцієнтом варіації, не має перевищувати 25 %;
• відхилення витрати рідини через окремий розпилювач не має перевищувати ±5 %;
• концентрація робочої рідини в баку обприскувача за його спорожнювання має бути постійною. Відхилення кон-центрації від початкової не має перевищувати ±5 %.
Агротехнічні вимоги допускають значний діапазон зміни показників. Тому оптимальні значення їх потрібно уточнювати щодо конкретних умов роботи. Проте в жодному разі не можна виходити за їх межі, бо значно зни-жується ефективність дії пестицидів. Методика визначення дисперсності розміру краплин і щільності покриття ними поверхні наведена на рис. 117 і 118. Налаштування обприскувача на оптимальні режими роботи зводиться до вибору типу, висоти розташування розпилювачів над оброблюваною поверхнею та швидкості руху агрегата.
Визначення якості внесення препарату, що попадає на об'єкт внесення
Урок №37. Регулювання обприскувачів на задану норму внесення робочої рідини. Задану норму внесення (Q
л/га) для конкретних умов роботи встановлює агроном, який відповідає за захист рослин. Залежно від об'єкта обприскування, типу розпилювального робочого органа, метеорологічних умов, визначають робочу ширину захвату (В, м). Потім обирають швидкість руху обприскувача (v, км/год), яка відповідає умовам прохідності на даній ділянці. Для обраної робочої ширини захвату і швидкості руху агрегату визначають площу, яку обробля-тиме обприскувач за 1 хв.
S = Bv*1000 / 60, кв.м
Якщо норма витрати робочої рідини Q, л/га, то на 1 кв.м вона становитиме:
Q1 = Q / 10000, л/кв.м
Тоді хвилинну витрату робочої рідини через розпилювальний пристрій визначають за такою залежністю:
g = Bv*1000 / 60*Q / 10000 = QBv / 600, л/хв
У вентиляторних розпилювальних пристроях для підрахованої хвилинної витрати знаходять положення доза-тора рідини і тиск у напірній магістралі.
Для штангових розпилювальних пристроїв, при відомій кіллькості розпилювачів n, визначають хвилинну ви-трату через один розпилювач:
g1 = g / n = QBv / n*600л/хв
Для відрахованої хвилинної витрати через один розпилювач за даними таблиці, що є в інструкції, підбирають діаметр вихідного отвору розпилювача (колір розпилювача) та робочий тиск магістралі. Далі регулюють розпи-лювальний прстрій так, щоб фактична хвилинна витрата робочої рідини через них дорівнювала розрахунковій.
1. В. І. Скрипник"Розробка, виробництво, конструктивні особливості нової сільськогосподарської техніки". Розділ 4.1. с.73-74
2. Д. Г. Войтюк. Сільськогосподарські та меліоративні машини. Розділи 4.4.2.5. с. 225-227, 4.4..2.6. с. 227-228
15/04/2022; 22.04.2022
Тема: Технологія захисту рослин.
Уроки №28; №29. Машини для хімічного захисту рослин. Хімічний захист сільськогосподарських рослин уже давно став обов'язковим агрозаходом. Він частіше здійснюється шляхом обрискування рослин і пртруювання на-сіння перед сівбою. Для виконання цих операцій застосовують відповідні машини. Для обприскування -обприс-кувачі, що вкривають сільгоспкультури розчином отруйних речовин. протруювання виконують за допомогою протруювачів і застосовують для захисту насіння від хвороб і шкідників. Для ефективного використання обпри-скувачів у різних умовах передбачено причіпні, навісні, самохідні машини із широким діапазоном базових пара-метрів. Слід зазначити, що дедалі більша частка в парку машин для захисту рослин, які застосовують в Україні, нале-жить саме самохідним оприскувачам. Це пояснюється високою продуктивністю їх роботи, високою прохід-ністю й великим кліренсом, а отже, можливістю працювати й обробляти сільгоспкультури на пізніших стадіях їх розвитку. Так ширина захвату сучасних обрискувачів сягає 42 м, місткість бака - 11 тис. і більше літрів. Норма внесення робочих рідин - 50-300 л/га. Робоча рідина для обприскувачів польових культур може готуватись як у резервуарах обприскувачів, так і спеціальною машиною для приготування робочих рідин. ВАТ"Львівагромаш-проект" є провідним в Україні розробником машин й обладнання для хімічного захисту рослин. Основним видом продукції є обприскувачі і протруювачі різних типорозмірів для широкого застосування. Це штангові обприску-вачі - серії ОПШ; вентиляторні - ОВП, а також самохідний обприскувач ОСШ. Базова модель причіпного обприску-вача (рис. 1) складається із шасі, бака з гідромішалкою і рівнеміром, мембрамно-поршневого насоса, штанги, всмоктувальної і напірної комунікацій з відповідними фільтрами, контрольно-регулювальної арматури, ручного та дистанційного керування. Основна увага як виробників, так і користувачів техніки, загострена на елементній ба-зі обприскувачів, а саме:міцних і стійких проти корозії поліетиленових і пластикові баках, надійних мембрам-но-поршневих насосах високої продуктивності, оптимізованих несних системах штанг, розпилювачах, вузько-спе-ціалізованих до умов застосування, багатоступеневих системах фільтрів (в багатьох машинах самоочисних), надійних системах трубопроводів та інших елементах комунікацій.
Передпосівна обробка насіння сільськогосподарських культур є одним із найбільш економічних і екологічно чис-тих заходів із захисту рослин від хвороб і шкідників. Упродовж останніх років вимоги до якості протруювачів іс-тотно зросли. На зміну порошкоподібним фунгіцидам прийшли рідинні препарати. Значно зросли вимоги до на-несення й розподілу препаратів на кожну насінину, дотримання рекомендованої норми витрати протруйника на 1 т насіння. Зокрема це зумовило розроб-ку й випуск ВАТ "Львівагромашпроект" сучасного камерного протруюва-ча ПК-20, який застосовують на передпосівній обробці насіння зернових культур водними суспензіями або розчи-нами пестицидів. Протруювач (рис. 2) являє собою автоматичну пересувну установку з електроприводом основ-них механізмів. Основними склада-льними одиницями машини є завантажувальний пристрій, бункер для на-сіння з розподільним диском, камера протруювання, резервуар, вивантажувальний шнек, пульт керування і са-мохід. Усі вузли змонтовано н на рамі, установленій на трьох колесах з пневматичними шинами. Для невелиих фермерських господарств призначено шнековий протруювач насіння ПНШ-3.
1. В. І. Скрипник"Розробка, виробництво, конструктивні особливості нової сільськогосподарської техніки". Розділ 4. с.72-93
2. Д. Г. Войтюк Сільськогосподарські та меліоративні машини. Розділ 4.4 с. 201, 203 - 205,207 - 209, 211 - 226.
18.03.2022; 25.03.2022; 01.04.2022
Тема: Технологія обробітку грунту.
Уроки №25; №26; №27. Організація оранки, способи оранки та руху агрегатів. Начіпні та напівначіпні плуги. Безполицевий обробіток грунту. Відвальна оранка - це найпоширеніший вид оранки на глибину 20-30 см. Най-важливішим у підготовці поля до роботи є розбивання поля на загони й встановлення ширини загону та пово-ротних смуг. Вони залежать від складу МТА, розмірів поля та умов роботи. Розбиваючи поле на загони, слід вра-ховувати, щоб їхня ширина та ширина поворотних смуг була кратною ширині захоплення агрегату. Ширину по-воротних смуг вибирають для начіпних чотири- і п'ятикорпусних плугів - 12-14 м, а для напівначіпних - 16-20м.
Оранку виконують: всклад (рис. 1 б), коли обробляють від середини до бічних сторін, рухаючись з поворотом праворуч, посередині загінки - звальна борозна; врозгін (рис 1 а) , коли рухаються з поворотом ліворуч, загін об-робляють від бічних сторін до середини, посередині - розгінна борозна; комбіновано (рис. 2) з чергуванням заго-нів всклад і врозгін. Спочатку розорюють непарні всклад, а потім парні - врозгін. Якщо напрямок оранки не міня-ється, загони, які в попередньому році були виорані всклад, треба орати врозгін і навпаки.
Для оранки з чередуванням загонів всклад і врозгін відмічають тичками середини непарних загінок, а також лі-нії контрольних борозен поворотних смуг. Після розмітки проорюють контрольні борозни загінок і поворотних смуг на глибину, що дорівнює половині заданої. Агрегат направляють по лінії тичок серединою трактора. Під час оранки, перед розворотом, коли задній корпус пройде контрольну полосу, плуг виглиблюють (рис. 4). Після роз-вороту, коли перший корпус підійде до контрольної борозни, плуг опускають, щоб грунт за нею був зораний на повну глибину (рис. 3). Після закінчення оранки загінок переходять до поворотних смуг. Щоб запобігти холостим переїздам агрегату, першу поворотну смугу орють перед останнім робочим проходом агрегату по загону. Після зо-рювання першої поворотної смуги агрегат робочим ходом переміщується на другу й обробляє її. Поворотні смуги розорюються врозгін.
Склад агрегату залежить від розмірів поля типу трактора, грунтових та інших умов. Так, плуг ПЛН-3-35 агрегату-ється з тракторами класу 1,4; плуг ПЛН-5-35 з трак-торами класу 3 (рис. 5). Суттєве підвищення якості оранки за-безпечують обертові плуги: начіпні - PON-3-35, PON-4-40 і напівначіпні PON-7-40, які агрегатуються з тракторами класу 1,4, 3 і 5 і призначені для гладкої оранки грунту під зернові і технічні культури на глибину до 35 см (рис. 6). Обертовими плугами орють в одну борозну. Оранку можна розпочинатиз будь якого місця. Поля не потрібно роз-бивати на загінки, що заощаджує час і збільшує продуктивність роботи агрегатів. На зораному полі відсутні греб-ні й розгінні борозни, що значно поліпшує якість оранки.
В умовах недостатньоъ вологості, або на грунтах, які піддаються вітровый ерозії, застосовують безвідвальний об-робіток грунту із залишенням стерні, а також розпушування, яке дає змогу зберегти верхній поживний шар грун-ту. Безвідвальний обробіток грунту використовуэться як грунтозахисний. Суть безплужного обробітку полягаэ в збереженні сттруктури і щільності глибших горизонтів при якісному обробітку верхніх шарів грунту на глибину висіву насіння. При такому обробітку насіння лягає на щільну поверхню у вологі шари, завдяки чому отримують дружні сходи; насіння бур'янів не потрапляє в глибину орного шару; менше втрачається влоги, оскільки шар гру-нту не обертається; значно прискорюється підготовка грунту під проміжні посіви кормовиж культур і під озиму пщеницю; зменшується витрата механічної енергії на підготовку грунту. До комплексу машин для безплужного обробітку грунту входять культиватори-глибокорозпушувачі КПГ-250, ПГ-3-100, КПШ-9, важкі культиватори КПЕ--3,8, голчасті борони БІГ-3, дискові борони БДФП-2,4, БДВП-2,5, БДН-3, кільчасті котки (рис. 7) і комбіновані диско-лапові агрегати (рис. 8).
1. Скрипник В. І. "Розробка, виробництво, конструктивні особливості нової сільськогосподарської техніки" Розділ 1.1. с. 13-19
3. Левицька Ю. О. Основи агрономії. Розділ 4.4. с.84-85
11. Луцюк В. І. Агротехнологія. Розділ 4.1. с. 31-32
26.11.2021; 03.12.2021
Тема 1: Основи агрономії.
Уроки №13; №14. Боротьба з бур'янами, шкідниками та хворобами сільськогосподарських культур. До бур'я-нів належать рослини, які людина не культивує, але які пристосувалися до умов вирощування культурних рос-лин - ростуть на сільськогосподарських угіддях й інших землях і завдають значної шкоди аграрному виробниц-тву. Бур'яни мають низку біологічних особливостей, які утруднюють боротьбу зними. По-перше, вони надзвича-йно плодючі. Так, одна рослина повитиці дає близько 2 тис. насінин, осоту - 35, грициків - 73, вовчка й лободи - 100, щириці - 500, а сухоребрика - 730 тис. штук. По-друге, вони характеризуються високою пристосованістю до розповсюдження насінням, плодів, а також здатністю до вегетативного розмноження за допомогою кореневищ, коренепаростків, бульб і цибулин та вегетативних органів (паростки, частини стебел та ін.). В умовах зрошення, а також під час дощів значну частину насіння бур'янів і їх плодів розносить вода. Дуже часто причиною засмі-чення ґрунту є також використання свіжого гною, тому що насіння багатьох бур'янів (щириця, лобода, щавель та ін.) не втрачає схожості, проходячи через травний тракт тварин. Нерідко й людина сприяє поширенню насіння бур'янів (недотримання вимог зовнішнього та внутрішнього карантину). Насіння бур'янів має тверду оболонку й тривалий період біологічного спокою. Якщо насіння культурних рослин проростає після сівби протягом 5-15 днів, то насіння бур'янів, потрапляючи в ґрунт на різну глибину, може тривалий час зберігати життєздатність і бути джерелом забур'янення посівів. Так, насіння талабану польового зберігає схожість протягом 30 років, дурману й пасльону - 40, мишію сизого та плоскухи звичайної - 5-7 років. Боротьба з бур'янами утруднюється також і через здатність їхнього насіння проростати за відносно низьких температур. Так, насіння споришу, грициків, вівсюга може проростати за температури ґрунту +1...+2 °С, а сходи культурних рослин з'являються за значно вищих тем-ператур. Насіння багатьох бур'янів досить важко відділити від насіння культурних рослин. Завдяки цим біоло-гічним особливостям бур'яни часто краще пристосовані до умов середовища, ніж культурні рослини. За біологіч-ними властивостями залежно від способу живлення й тривалості життя бур'яни поділяють на такі групи: непа-разитні, напівпаразитні та паразитні (рис. 8.1).
Непаразитні бур'яни - наймасовіший вид, об'єднує види зелених рослин, які живляться мінеральними сполука-ми безпосередньо з ґрунту. Залежно від тривалості життя бур'яни цього типу, своєю чергою, поділяють на два підтипи: малорічні та багаторічні. Малорічні бур'яни повний цикл розвитку проходять за один або два роки, розмножуються насінням, яке протягом свого життя дають тільки один раз, після плодоношення рослина гине. До цієї групи належать ефемери, ярі, зимуючі, озимі та дворічні бур'яни. Типовими представниками цієї біогрупи є зірочник середній, вівсюг звичайний, редька дика (рис. 8.2), мишій, лобода, плоскуха звичайна, щириця, воло-шка синя (рис. 8.3), сокирки польові, бромус житній, метлюг звичайний, озима вика.
Дворічні бур'яни живуть два роки, розмножуються тільки насінням, яке дають на другий рік. Сходи з'являються навесні, протягом першого літа розвивають кореневу систему й утворюють прикореневу розетку листків, а на другий рік - квітконосні пагони й насіння. До них належать гикавка сіра, буркун жовтий та білий, будяк поник-лий (рис. 8.4) та ін. Багаторічні бур'яни, крім насіння, розмножуються вегетативними органами (кореневищами, кореневими паростками, відрізками стебел, корінням, вусами). За цими ознаками їх поділяють на кореневищні, коренепаросткові та стрижнекореневі. Кореневищні розмножуються насінням і кореневищами. Найпоширеніші з них - пирій повзучий (рис. 8.5), хвощ польовий , гострець, свинорий та ін. Коренепаросткові розмножуються насінням, а також кореневими паростками, які розвиваються з бруньок, що містяться на корені. Особливо поши-рені з цієї групи осот польовий, осот жовтий польовий (рис. 8.6), степовий гірчак звичайний, березка польова, щавель горобиний та ін. У стрижнекореневих бур'янів бруньки утворюються в кореневій шийці. Це полин зви-чайний, кульбаба, цикорій дикий та ін. Напівпаразитні бур'яни - зелені рослини, що здатні до фотосинтезу і ча-стково паразитують на коренях, як-от дзвінець великий (рис. 8.7), та стеблах рослин - омела біла. Розмножуються вони насінням. Паразитні бур'яни - не зелені рослини, які паразитують на корінні, наприклад вовчок соняшни-ковий (рис. 8.8) і гіллястий, та стеблах культурних рослин - повитиця польова (рис. 8.9), конюшинна, льонова. На-сіння бур'янів-паразитів зберігає схожість у ґрунті до 10 років. Стебла цих бур'янів мають гаусторії (присоски), за допомогою яких вони проникають у тканини зелених рослин і забирають у них воду та поживні речовини. По-ширюються бур'яни-паразити на полях окремими вогнищами, уражені ними рослини потрібно скошувати до до-стигання насіння й спалювати.
11. Луцюк В. І. Агротехнологія. Розділи 8.1. с.59-63
12.11.2021; 19.11.2021
Тема 1: Основи агрономії.
Уроки №11; №12. Догляд за посівами. Система післяпосівного обробітку грунту. У системі заходів, спрямованих на вирощування культур, вирішальне значення має догляд за посівами. Визначаючи та впроваджуючи способи догляду, треба обов'язково враховувати ґрунтово-кліматичні умови конкретної місцевості та біологічні особливо-сті сільськогосподарських культур, а іноді й окремих сортів. Тільки за цих умов догляд за посівами буде ефектив-ним. Передпосівна підготовка ґрунту, сівба й осінній догляд за посівами озимих культур мають забезпечити дру-жні сходи, добре укорінення, кущення та розвиток рослин і накопичення ними достатньої кількості поживних речовин, що сприяють кращій перезимівлі посівів. За сівби озимих культур, головним чином пшениці, по чор-них правильно оброблених парах обмежуються тільки боронуванням одночасно із сівбою або після неї. Якщо озимі культури сіють по зайнятих парах або після непарових попередників, то провадять післяпосівне коткуван-ня з одночасним боронуванням легкими боронами. Внаслідок цього ущільнюється ґрунт, і до його верхнього ша-ру, у якому розташовано насіння, надходить більше вологи з нижніх шарів. Для цього треба застосовувати кіль-часто-шпорові або рубчасті котки. Важливе значення має осіннє підживлення, особливо тоді, коли в період підго-товки ґрунту під озимі не внесено потрібної кількості добрив. На чорноземах озимі підживлюють фосфорними й калійними добривами, а на підзолистих ґрунтах - із повним мінеральним добривом. Осіннє підживлення озимих фосфорно-калійними добривами підвищує їх зимостійкість, а також стійкість проти вилягання. В умовах Украї-ни велике значення має боротьба з вимерзанням, випиранням, випріванням і вимоканням озимих. Серед аг-ротехнічних заходів догляду ефективним є снігозатримання. Під сніговим покривом верхній шар ґрунту менше промерзає. Крім того, снігозатримання є одним із засобів боротьби з притертою льодовою кіркою; воно сприяє також накопиченню вологи в ґрунті. Льодову кірку руйнують важкими рубчастими котками. Випрівання посі-вів спостерігається у м'які зими з глибоким сніговим покривом, особливо коли сніг випадає на немерзлий ґрунт. У боротьбі з випріванням потрібно дотримуватися строків сівби, регулювати умови живлення, прикочувати сніг. Найчастіше випрівання спостерігається в понижених місцях - снігозатримання тут провадити недоцільно. Щоб запобігти загибелі озимих від вимокання, потрібно восени на ділянках, де може застоюватись вода, провести бо-рознуванн. Весняний догляд за озимими посівами складається з коткування, підживлення, боронування, пропо-лювання. Навесні озимі коткують рубчастими котками, коли спостерігається випирання вузла кущення внаслі-док різких коливань температури. Озимі, зокрема озима пшениця, виходять з-під снігу здебільшого виснажени-ми й потребують підживлення. Його слід провадити, як тільки розтане сніг, по мерзлому ґрунту мінеральними добривами з розрахунку 20-25 кг Нітрогену, Фосфору і Калію на 1 га. Для підживлення використовують і органічні добрива -гноївку, попіл, пташиний послід та ін. Важливим у догляді за посівами озимих є весняне боронування (рис. 7.1), яке поліпшує повітряний режим ґрунту і зменшує випаровування з нього вологи. В розпушеному ґрунті посилюються мікробіологічні процеси. Боронуванням очищають посіви від відмерлих рослин, снігової плісняви та частково знищують бур'яни. Озимі треба боронувати, коли ґрунт не мажеться, у максимально стислі строки. Не можна боронувати пересохлий ґрунт.
Система догляду за посівами ярих культур залежить від того, яким способом проведено сівбу - звичайним рядко-вим чи широкорядним. Догляд за культурами, висіяними першим способом, полягає у коткуванні, боронуванні та боротьбі з бур'янами. Післяпосівне коткування застосовують переважно в умовах недостатнього зволоження та в посушливі роки. Одночасно з коткуванням боронують легкими боронами. Якщо на посівах до з'явлення схо-дів утворилася кірка, її руйнують боронуванням. Не можна боронувати посіви, під які підсіяно багаторічні тра-ви, і якщо ґрунт надмірно зволожений або сухий. Найкращим знаряддям для знищення кірки є сітчаста боро-на. Зразу після сівби просапних культур поля коткують з одночасним або наступним боронуванням легкими бо-ронами для зменшення випаровування вологи з ґрунту. Для знищення кірки, бур'янів і розпушування ґрунту на просапних культурах проводять досходове боронування. А на таких культурах, як кукурудза, картопля, цукрові буряки, - і післясходове. У системі догляду за просапними культурами основним заходом догляду є розпушуван-ня ґрунту в міжряддях (рис. 7.2), що поліпшує його водний і повітряний режими, активізує в ньому мікробіологіч-ні процеси, завдяки чому рослиникраще розвиваються і дають високі врожаї. Післясходове боронування сільсь-когосподарських культур проводять у певних фазах розвитку, наприклад: • у кукурудзи - за наявності 2-3 та 4-5 листків; • у соняшнику - коли утворилися 2-3 пари справжніх листків. Зазвичай боронують у суху погоду та в дру-гій половині дня. Обробляючи ґрунт у міжряддях, глибину розпушування доцільно час від часу змінювати. Вста-новлюючи глибину розпушування, ураховують розвиток і характер розміщення кореневої системи рослин. Пер-шу культивацію провадять глибшу (10-12 см), а глибину наступних зменшують (6-8 см), щоб не пошкодити коре-неву систему рослин. Періодичний міжрядний обробіток ґрунту просапних культур навесні та впродовж першої половини літа є ефективним засобом контролю за бур'янами. Одночасно він дає змогу значно обмежити кіль-кість шкідників. Велике значення має підживлення рослин. Для цього застосовують головним чином азотні доб-рива. Вносять їх на глибину 10-15 см культиваторами-рослинопідживлювачами в ранніх фазах розвитку рослин. Деякі просапні культури, зокрема картоплю, підгортають. Це забезпечує утворення додаткових бульб.
11. Луцюк В. І. Агротехнологія. Розділи 7.1. с.56-57, 7.2. с. 57-58
29.10.2021; 05.11.2021
Тема 1: Основи агрономії.
Уроки №9; №10. Сівба. Строки та способи сівби, норми висіву. Строки сівби зумовлюються погодою та біологіч-ними особливостями вирощуваних культур. Сіяти слід у стислі й кращі для конкретної культури агротехнічні строки. За оптимальних строків сівби бувають дружні сходи, вони краще забезпечуються водою і поживними ре-човинами, підвищується стійкість їх проти хвороб і шкідників. Несвоєчасна сівба завжди призводить до втрати врожаю. За строками сівби ярі культури поділяють на ранні, середні та пізні. Насіння ранніх культур проростає за температури ґрунту +1...+5 °С. Сходи без шкоди витримують весняні приморозки. До цієї групи належать яра пшениця, овес, ячмінь, льон, вика, горох, цукрові буряки, соняшник, морква, багаторічні трави. Культури серед-нього строку сівби для проростання потребують температури+7...+10 °С на глибині загортання насіння. За ниж-чої температури ґрунту насіння може зіпсуватися. Сходи цих культур пошкоджують навіть невеликі весняні приморозки. До них належать кукурудза, просо, соя, квасоля, сорго, гречка й ін. Культури пізнього строку сівби - рис, бавовник, тютюн. Насіння їх проростає, коли температура ґрунту на глибині висіву насіння становить +12...-+14 °С. Час сівби озимих культур визначають із таким розрахунком, щоб до настання стійкої холодної погоди рослини встигли добре укорінитися і розкущитися. Озимій пшениці й житу для цього треба 50-60 днів осінньої вегетації. Залежно від особливостей кліматичних зон строки сівби озимих культур різні: на Поліссі сіють із 20 серпня по 5 вересня, а на Півдні - з 10 до 20 вересня. Норма висіву залежить також від строків і способів сівби. За перехресного та вузькорядного способів сівби висівають насіння на 10-15 % більше, ніж за звичайого рядкового, а за широкорядного, навпаки, менше. У разі запізнення із сівбою норму висіву треба збільшувати на 10-15 %. Нор-ма висіву зернових культур становить від 100 до 250 кг/га; кукурудзи, яка потребує більшої площі живлення, - 30-35, а дрібнонасінних культур - усього 3-8 кг/га. Просуваючись із посушливих районів до більш зволожених, норми висіву зернових культур збільшують.У багатьох культур норму висіву потрібно розраховувати не за вагою, а за кількістю зернин на гектар. Для кожної культури в певній зоні встановлена оптимальна густота рослин на гек-тар, що забезпечує одержання високого врожаю. Знаючи вагу 1000 зернин і посівні якості насіння, встановлюють вагову норму в кілограмах на гектар. Наприклад, для озимої пшениці за висіву 4,5 млн зернин на гектар, якщо вага 1000 зернин - 40 г, господарська придатність - 100 %, вагова норма насіння на гектар становитиме:
4500000 · 40/1000 · 1000 = 180 кг.
Глибина загортання насіння залежить від багатьох умов, насамперед від розміру насіння. Що воно добірніше, то на більшу глибину його можна загортати. Так,насіння кукурудзи можна загортати на 8-10 см, пшениці - на 6-7, а дрібнонасінних культур, льону і конюшини - на 2-3 см. Має значення і характер проростання насіння: те, що ви-носить сім'ядолі на поверхню ґрунту (соя, люпин, квасоля, цукрові буряки), загортають мілкіше. У посушливих районах сіють глибше, в більш зволожених - мілкіше. В усіх випадках насіння потрібно загортати у вологий шар ґрунту. Глибина загортання насіння має забезпечувати достатній доступ повітря й тепла. Для озимих культур, які закладають вузол кущення близько від поверхні ґрунту, неглибоке загортання насіння шкідливе. За неглибокого залягання вузла кущення виникає загроза вимерзання. Велике значення має також рівномірність глибини загор-тання насіння по всьому полю. Способи сівби. Однією з головних вимог до способів сівби є рівномірне розміщен-ня насіння по площі, що за оптимальної густоти стеблостою забезпечує найінтенсивніше наростання асиміляці-йної листкової поверхні - основного чинника врожайності. Відомі два основні способи сівби - розкидний і рядко- вий. Розкидний спосіб сівби - найдавніший. Висіяне насіння вручну загортається бороною. Його тепер майже не застосовують, лише переважно тоді, коли освоюють круті схили. Рядковий спосіб сівби - найпоширеніший. Він забезпечує рівномірний висів насіння на всій площі рівними рядками, загортання на однакову глибину у воло-гий шар ґрунту. За такого способу норму висіву зменшують на 15-20 % проти розкидного. Рослини в рядках кра-ще освітлюються.Рядковий спосіб сівби може бути суцільним і широкорядним. До способів суцільної сівби нале-жать звичайний рядковий, вузькорядний, перехресний (рис. 6.1). Звичайний рядковий спосіб сівби. Ширина міжрядь - 13-15 см. Насіння в рядкурозміщується на відстані 1,5-2 см одне від одного. Вузькорядний спосіб сівби. Ширина міжрядь - 7 см. Забезпечується більш рівномірне розміщення насіння на посівній площі. Умови розвит-ку рослин у вузькорядних посівах кращі, а врожайність зерна в середньому на 3-4 ц/га вища, ніж за звичайного рядкового способу сівби.
Перехресний спосіб сівби, як і вузькорядний, має деякі переваги перед звичайним рядковим. Виконують його звичайною рядковою сівалкою у два заходи - перехресно: вздовж і впоперек поля. Сівалку встановлюють на висів половинної норми насіння. Такий спосіб сівби забезпечує рівномірне розміщення насіння. Однак перехресний спосіб сівби має певні недоліки, які обмежують його застосування. Широкорядний спосіб сівби застосовують у вирощуванні рослин, які вимагають порівняно великої площі живлення, а також міжрядного обробітку ґрунту. Цей спосіб дає можливість механізовано обробляти міжряддя в період вегетації рослин, підживлювати їх тощо. Ширина міжрядь становить понад 30 см. Широкорядним способом сіють цукрові буряки, картоплю, кукурудзу, соняшник, овочеві культури, а також сою, квасолю, нут та ін. Часто таким способом висівають також просо, гре-чку, горох. У широкорядних посівах створюються кращі умови для розвитку рослин, ніж у суцільних. Широко-рядні посіви мають також певні недоліки, з яких основний - нерівномірне розміщення рослин по всій площі. Стрічковий спосіб сівби. За широкорядного способу сівби деяких культур іноді зближують по два-три рядки, а широкі міжряддя залишають між групами зближених рядків. Застосовують стрічкові посіви у вирощуванні ово-чевих культур, проса й ін. Гніздовий спосіб сівби відрізняється від широкорядного тим, що насіння висівають не суцільними рядками, а гніздами - в кожне по кілька насінин. Гнізда розміщують на однаковій відстані одне від одного в рядку, що дає можливість запроваджувати механізований обробіток міжрядь, але тільки в одному нап-рямку. Пунктирний спосіб сівби застосовують у вирощуванні просапних культур, зокрема цукрових буряків і кукурудзи. За цього способу забезпечується розміщення в рядку по одній насінині на певній однаковій відстані одна від одної.
11. Луцюк В. І. Агротехнологія. Розділ 6.2. с. 53-55
22.10.2021; 23.10.2021
Тема 1: Основи агрономії.
Уроки №7, №8. Насіння і сівба. Державний стандарт якості насіння. Підготовка насіння до сівби. Сортом нази-вається група схожих за господарсько-біологічними властивостями та морфологічними ознаками культурних рослин, що відібрані й розмножені для вирощування у відповідних природних виробничих умовах. За своїм по-ходженням сорти сільськогосподарських культур поділяються на місцеві та селекційні. Показниками якостей по-сівного матеріалу є чистота, схожість, посівна придатність, енергія проростання, маса 1000 зерен, натура зерна, вирівняність, зараженість шкідниками та вологість його. Чистота насіння - це маса чистого насіння досліджува-ної культури в процентах до загальної маси зерна. З наважки на розбірній дошці відбирають чисте здорове на-сіння основної культури, зважують, визначаючи масу спочатку в грамах, а потім в процентах від взятої наважки. Схожістю насіння називають кількість насіння, що проросло у встановлений для цієї культури строк (7-10 днів). Виражається воно в процентах до загальної кількості насіння, взятого для пророщування. Схожість - один з осно-вних показників якості насіння. Погана схожість насіння спричиняє зрідженість посівів, що значною мірою впливає на величину врожаю сільськогосподарських культур. Енергія проростання насіння - це кількість дослі-джуваного насіння в процентах., що проросло за перші 3-4 дні. Насіння, що має високу енергію проростання, дає дружні сходи, які менше пригнічуються бур'янами і більш стійкі проти несприятливих умов. Посівна придат-ність посівного матеріалу - це процентний вміст у ньому чистого та одночасно схожого насіння. Щоб визначити посівну придатність, процент чистоти множать на процент схожості й добуток ділять на 100. Дані про посівну придатність використовують при остаточному встановленні норм висіву. Маса 1000 зерен - з фракції чистого на-сіння відбирають підряд дві проби по 500 шт. зерен у кожній і зважують з точністю до 0,01 г. Якщо розбіжність між масами обох проб не перевищуватиме 3% середньої, підсумовують масу першої і другої проб. Встановлено, що чим крупніше і важче насіння, тим більше в ньому міститься поживних речовин і краще розвинений його зародок. Рослини, що виросли з такого насіння, високоврожайні. Без визначення посівної придатності насіння і маси 1000 зерен не можна встановити норму висіву і визначти схожість насіння у польових умовах. Важливим показником якості насіння є його вологість. Нормальною вологістю насіння зернових культур вважають 14-15, а соняшника, льону - 11-12%. При підвищеній вологості зерно в сховищах самозігрівається, уражається хворобами, пошкоджується шкідниками тощо. Підвишена вологість призводить до помітного зниження схожості насіння, а іноді до повного псування зерна. Вологість зерна визначають електричними вологомірами.Відповідно до держав-ного стандарту розрізняють класи насіння, яке висіватимуть. Якщо воно відповідає цим вимогам, його назива-ють кондинційним. Залежно від посівних якостей насіння поділяють на три класи. Господарства повинні прагну-ти висівати насіння переважно ], а потім ]] класу. Висівати некондиційне насіння заборонено. Для насінних посі-вів використовують насіння тільки ] класу. Підготовка насіння до сівби залежно від культури та стану насіння включає такі основні прийоми: очищення, сортування, калібрування, протруювання тощо. Протруювання - це знезараження від грибних і бактеріальних захворювань рослин. Найпоширенішим і високоефективним є знеза-раження насіння за типом інкрустування, тобто протруювання з фіксуванням захисних сполук на насінні плівко-утворювальними речовинами. Широко застосовують дражування насіння. Це нашарування на насіння захисних поживних органічних і мінеральних речовин для надання йому зручної для висівання кулястої форми. До дражу-вальних сумішей додають органо-мінеральні поживні суміші, мікродобрива, бактеріальні препарати, протрую-вачі для активізації росту рослини.
11. Луцюк В.І. Агротехнолоія. Розділ 6.1. с. 51-52
3. Левицька Ю. О. Основи агрономії. Розділ 7.1. с. 211 - 220